Ордер іонічний
О́рдер іоні́чний — один із трьох основних ордерів архітектурних у Греції Давній.
Відомий у двох варіантах — малоазійському й аттичному.
Малоазійський сформувався в серед. 6 ст. до н. е. в Іонії (див. Іонійці) — регіоні південно-західного узбережжя півострова Мала Азія під впливом архітектури Передньої Азії.
Аттичний походить від малоазійського, який занесено у Грецію (історичний регіон Аттика) з Малої Азії близько 525 до н. е., де розвивався у трансформованому вигляді.
Малоазійський варіант мав розвинену, високу базу колони зі скульптурним декором і тричастинний антаблемент.
Аттичний варіант мав невисоку базу колони та двочастинний антаблемент, без фризу.
Ордер іонічний вирізняється стрункішими пропорціями порівняно з доричним, проміжки між колонами (інтерколумнії) значно більші і наближаються до гранично допустимого для кам’яної балки прогону. Модулем слугує нижній радіус колони. Колона має базу з прямокутної плити (плінта) і двох або декількох валів, розділених скоціями. Стовбур колони (фуст) з невеликим ентазисом має 24 канелюри, розділені доріжками. Їхні заглиблення угорі закінчуються заокругленнями. Капітель складається з прикрашеного іоніками ехіна і тонкого абака, між якими розміщений додатковий елемент у вигляді спіралеподібних волют з балюстрами по боках. Архітрав розділений на три горизонтальні смуги (фасції), які нависають одна над іншою. Фриз гладкий або покритий рельєфом.
У колонних галереях, влаштованих навколо прямокутних у плані споруд, проблема наріжної капітелі вирішувалася так: у наріжній колоні на наріжному куті волюта розверталася під кутом 1350 до площин фасадів.
В аттичному варіанті ордера іноді замість колон установлювали каріатиди (храм Ерехтейон на Афінському акрополі, 421–407 до н. е.).
Класичні приклади ордера: у малоазійському варіанті — Мавзолей у Галікарнасі (353 до н. е.); в аттичному — Храм Ніки Аптерос на акрополі в Афінах (421 до н. е.).
У архітектурі Стародавнього Риму розвивались обидва варіанти ордера іонічного й створено новий варіант капітелі з волютами, розміщеними по діагоналях, усі чотири сторони якої ідентичні. Приклад римського ордера іонічного — храм Фортуни Віліріс у м. Римі (42–38 до н. е.).
Ордер іонічний в архітектурі України застосовано у палаці Кирила Розумовського в Батурині (1799–1803), палаці садиби Галаганів у с. Сокиринцях (1824–1831), Ольгинській гімназії у м. Києві (1914–1927).
|
|
Література
- Вечерський В. Ордер іонічний // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 199.
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 184.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 36.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 46.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ордер іонічний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ордер іонічний (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
