Композиція архітектурна
Компози́ція архітекту́рна (лат. compositio — складання докупи, з’єднування) — побудова архітектурного твору з дотриманням закономірностей співвідношення його частин та цілого, деталей та елементів.
Ґрунтується на ідейно-образному змісті твору, який є наслідком його функціонального призначення і конструктивного вирішення.
Створення композиції архітектурної (компонування) є творчим процесом, сукупністю дій і рішень архітектора, спрямованих на оптимальне й закономірне поєднання окремих частин простору і об’ємів майбутньої споруди (або кількох споруд) у цілісну й гармонійну структуру споруди, будівлі, архітектурного комплексу, ансамблю тощо. Результатом цього творчого процесу є архітектурна форма, реалізована в натурі, або представлена в макеті чи зображена засобами архітектурної графіки. Композиція архітектурна враховує всі вимоги щодо просторової організації процесів життєдіяльності людини, суспільства і тому є найвищою формою упорядкування середовища людиною.
Мета композиції архітектурної — досягнення єдності форми і змісту архітектурного твору.
Завданнями архітектурної композиції є:
- раціональна організація об’ємів і просторів відповідно до функціонального процесу, що відбувається у будівлі, споруді, комплексі;
- виявлення в структурі будівлі, споруди її конструктивної основи (див. Тектоніка);
- гармонійне, естетично виразне поєднання об’ємів і просторів у цілісну архітектурну форму, яка відповідає змісту суспільної функції чи суспільних процесів, для яких призначено будівлю, споруду, комплекс.
Розрізняють засоби і прийоми композиції архітектурної.
Засоби композиції архітектурної — об’єктивні закономірності організації простору та суспільних процесів у ньому, які людина пізнала й втілює в архітектурну форму. До цих засобів належать властивості та відношення, що визначають тектоніку споруди. Засоби архітектурної композиції поділяють на основні та допоміжні. Основні пов’язані з суттю самої форми, незалежно від сприйняття її людиною (ритм, метр, симетрія, пропорції тощо), а допоміжні пов’язані зі сприйняттям форми людиною (колір, світлотінь, фактура поверхні, декор тощо).
Прийоми композиції архітектурної — принципи та дії щодо використання засобів композиції архітектурної для створення архітектурної форми згідно з архітектурним задумом. Різниця між засобами і прийомами композиції архітектурної полягає в тому, що засоби композиції є об’єктивними властивостями, а прийоми — їх суб’єктивним цілеспрямованим перетворенням у вигляді підпорядкування частин цілому, пропорціонування, вибору типу симетрії, ритмізації форми, її членування, акцентування тощо.
Композицією архітектурною називають також наукову дисципліну – складову частину теорії архітектури, яка вивчає закони, принципи і засоби побудови архітектурної форми, а також відповідну навчальну дисципліну професійної архітектурної освіти.
Література
- Тиц А. и др. Основы архитектурной композиции и проектирования. Киев : Вища школа, 1976. С. 64–66.
- Мардер А. Композиція архітектурна // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 131.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Композиція архітектурна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Композиція архітектурна (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
