Архітектурна освіта
Архітекту́рна освіта — система спеціальної підготовки й перепідготовки професійних архітекторів, яка здійснюється у навчальних закладах; включає передачу фахових знань, умінь і виховання навичок архітектурного проєктування.
Зміст
Історична довідка
Становлення
Архітектурна освіта веде свій початок від безпосереднього навчання у майстра в процесі спільної практичної діяльності. Виокремлення підготовки архітекторів у самостійну систему починається від кін. 16 ст. як результат поділу їхньої праці на проектну та будівничу. Перші архітектурні навчальні заклади Європи: Академія святого Луки в м. Римі (1593), Болонська (1600), Паризька королівська (1666), Берлінська (1699), Віденська (1704) та Імператорська у м. Санкт-Петербурзі (1724) академії мистецтв. У 16–18 ст. в Україні існували цехи будівничих, де готували місцеві архітектурні кадри. Становлення і розвиток професійної архітектурної освіти в Україні відбувалися під впливом європейської системи. У 18 ст. архітектуру як дисципліну викладали в Києво-Могилянській академії, у 19 ст. — в університетах міст Києва і Харкова. Архітекторів середньої ланки (помічників архітектора) готували в 1770-х у архітектурному класі Харківського колегіуму.
Розвиток
У 19 ст. виникла потреба в нових за призначенням спорудах і в підготовці значної кількості фахівців нового типу — з освоєнням як інженерно-конструкторських, так і художніх аспектів професії архітектора. Серед перших інженерних навчальних закладів Європи — Школа мостів та доріг (1747), Школа військових інженерів (1748), Політехнічна школа (1794) (усі у м. Парижі, Франція); Інститут інженерів шляхів сполучення (1809), Інститут цивільних інженерів (1882) (усі у м. Санкт-Петербурзі, Росія). У 1-й чверті 19 ст. політехнічні школи створили у Відні, Карлсруе, Ганновері, Штуттгарті та інших містах Європи. Незважаючи на значний розвиток архітектурної освіти у Європі й США, провідні світові архітектори 1-ї пол. 20 ст. Ле Корбюзьє, Л. Міс ван дер Рое та Ф. Л. Райт її не мали.
Архітектурна освіта в Україні
В Україні становлення інженерно-архітектурної освіти відбувалося з 2-ї пол. 19 ст. — у Львівському політехнічному (1872, тепер Національний університет «Львівська політехніка»), Харківському технологічному (1872, тепер Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»), Київському політехнічному (1899, тепер Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського») інститутах. Тоді ж поширилася система середньої архітектурної освіти: «архітекторських помічників» готували на архітектурних відділеннях Одеського (з 1898), Київського (з 1901), Харківського (з 1912) художніх училищ, а також у приватних проєктних бюро Києва, Харкова, Львова, Одеси, що їх очолювали провідні фахівці. Важливу роль у розвитку архітектурної освіти в Україні на межі 19–20 ст. відіграли архітектори О. Бекетов, П. Голландський, Ю. Захарієвич, О. Кобелєв, І. Левинський, В. Ніколаєв, В. Обремський, В. Фельдман.
Після 1917 в Україні створили нові навчальні заклади – Одеський політехнічний інститут (1918, тепер Одеський національний політехнічний університет), Академію мистецтв у Києві (1917; від 1922 – Інститут пластичних мистецтв) і Архітектурний інститут (1918). 1924 на їхній основі створено Київський художній інститут (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), на архітектурному факультеті якого працювали П. Альошин, О. Вербицький, В. Риков, Б. Сакулін. Аналогічні художні інститути створено у 1920-х у містах Харкові (О. Бекетов, К. Жуков, В. Троценко) та Одесі (М. Замечек, О. Зейлінгер, М. Покорний, Ф. Нестурх).
1930 засновано інженерно-будівельні інститути з архітектурними факультетами [міста Дніпропетровськ (тепер м. Дніпро), Київ, Одеса, Харків, Полтава]; 1972 — Макіївський інженерно-будівельний інститут (тепер Донбаська національна академія будівництва і архітектури). Серед діячів архітектурної освіти в Україні — В. Заболотний, Ю. Асєєв, І. Багенський, А. Добровольський, Є. Катонін, П. Костирко, І. Моргілевський, Б. Приймак, А Рудницький, О. Тіц, Н. Чмутіна, П. Юрченко та ін.
Здобуття Україною незалежності зумовило підвищення статусу більшості архітектурних навчальних закладів: Київський державний художній інститут став Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури; інженерно-будівельні інститути міст Києва, Харкова, Полтави, Одеси — державними (національними) технічними університетами будівництва і архітектури; Львівський політехнічний інститут — Національним університетом «Львівська політехніка», в якому діє Інститут архітектури. Провідними напрямами архітектурної освіти в Україні є архітектура будівель і споруд, містобудування, дизайн середовища, реставрація і реконструкція архітектурних об’єктів.
Література
- Кондель Н. Этапы становления архитектурного образования на Украине // Строительство и архитектура. 1985. № 2, 3.
- Клименюк Т. Львівська архітектурна школа. До історії створення // Архітектура України. 1991. № 5.
- Кондель-Пермінова Н. Чи має майбутнє архітектурна освіта на Україні // Архітектура України. 1991. № 5.
- Мардер А. Архітектурна освіта // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 35.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Архітектурна освіта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архітектурна освіта (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
