Приймак, Борис Іванович
|
Приймак, Борис Іванович | |
|---|---|
| Народження | 11.06.1909 |
| Місце народження | Новочеркаськ |
| Смерть | 07.02.1996 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Харківська державна академія дизайну і мистецтв |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, містобудування |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Трудового Червоного Прапора, Леніна |
| Премії | Ради Міністрів СРСР |
| Почесні звання | Народний архітектор СРСР |
Прийма́к, Бори́с Іва́нович (11.06.1909, м. Новочеркаськ, тепер Ростовської області, РФ — 17.02.1996, м. Київ, Україна) — архітектор, педагог, народний архітектор СРСР (з 1970), представник радянського ретроспективізму, автор низки споруд у м. Києві.
Життєпис
Дитинство і юність провів у м. Харкові. 1926 закінчив Харківський художній технікум, 1930 — архітектурний факультет Харківського художнього інституту (тепер Харківська державна академія дизайну і мистецтв). З 1930 розробляв проектну документацію в «Бюро генерального плану Великого Запоріжжя», 1933–1936 був заступником керівника архітектурної майстерні Харківського інституту Діпромісто. 1936–1940 навчався в аспірантурі Академії архітектури СРСР у м. Москві, 1940–1942 працював у архітектурних майстернях Московської міської ради.
Учасник Другої світової війни. 1946 переїхав до м. Києва для розроблення генерального плану міста. До 1951 — керівник архітектурно-планувальної майстерні інституту «Київпрокт», 1952–1954 — заступник головного архітектора м. Києва, 1955–1973 — головний архітектор м. Києва. 1971–1990 викладав на архітектурному факультеті Київського державного художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): з 1973 — професор, керівник навчально-творчої майстерні.
Діяльність
Фахову діяльність як архітектор і містобудівник розпочав у студентські роки на будівництві Дніпрогесу у м. Запоріжжі. У харківський період під керівництвом П. Хаустова опрацював проекти генеральних планів міст СРСР. У м. Києві у складі авторського колективу, до якого входили А. Добровольський, О. Малиновський, О. Малишенко та інші, протягом трьох десятиріч розробляв проекти повоєнної відбудови міста, його генеральних планів та керував їх реалізацією, розробив реалізовані проекти забудови Хрещатика та інших центральних вулиць, низки станцій Київського метрополітену. У повоєнну добу працював у стилістиці радянського ретроспективізму з активним застосуванням кераміки в оформленні фасадів будівель, що було суголосним творчим манерам його колег і співавторів А. Добровольського, О. Малиновського. З 1960-х працював у мінімалістичній стилістиці, наближеній до сучасної архітектури. Як містобудівник і архітектор відзначався системним мисленням і бездоганним художнім смаком, був добрим рисувальником і акварелістом (див. Акварель).
Твори/Праці
Розробив (у співавторстві): генеральні плани міст Кривого Рогу (1933), Жданова (1934, тепер м. Маріуполь), Тбілісі (1934), Києва (1947, 1966); реалізований проект розпланування і забудови вулиці Хрещатик у м. Києві (1946–1954) зі спорудженням житлових будинків (1950–1951), будівель Міністерства зв’язку та Головпоштамту (1950–1957), готелю «Москва» (1959–1966, тепер «Україна»); реалізовані проекти станцій Київського метрополітену «Завод «Більшовик» (1963, тепер «Шулявська»), «Нивки» (1971), «Жовтнева» (1971, тепер «Берестейська»), «Червона площа» (1976, тепер «Контрактова площа»).
Визнання
Дійсний член-засновник Академії будівництва і архітектури УРСР (1956).
Заслужений будівельник УРСР (1965).
Народний архітектор СРСР (1970).
Лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1971).
Ордени: Трудового Червоного Прапора (1958), Леніна (1966), медалі СРСР.
Література
- Виноградова М. В., Кальницький М. Б. та ін. Головні та міські архітектори Києва. 1799-1999 / за ред. проф. М. М. Дьоміна. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, Головкиївархітектура, 1999. 35 с.: іл.
- Чепелик В. Будівничий Києва, професор-педагог (До 90-річчя від дня народження Б. І. Приймака) // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 6. Київ, 1999. С. 228–230.
- Приймак Борис Іванович // Українська академія мистецтва. Спеціальний випуск. Професори НАОМА (1917-2007). Київ, 2008. С. 149–150.
- Приймак Борис Іванович // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 16. Київ, 2009. С. 417.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Приймак, Борис Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Приймак, Борис Іванович (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
