Забудова
Забудо́ва — багатозначний термін.
1. Зведення будинків і споруд на території населеного пункту або окремих його частин (району, кварталу тощо). Населені пункти зазвичай забудовують за генеральним планом і детальним планом території. При цьому виконують вимоги й умови щодо раціональної організації та розміщення різних функціональних зон на території, житлових районів і мікрорайонів, установ культурно-побутового обслуговування, зелених насаджень, благоустрою, інженерних мереж та обладнання (водогін, каналізація, теплопостачання, електричне освітлення тощо), які забезпечують зручні й здорові умови проживання. Розрізняють забудову на вільних (які заново освоюють) територіях і в умовах міських районів, що склалися історично.
2. Сукупність будинків різного призначення, розміщених на певній території (забудова міста, забудова кварталу, забудова центру тощо) або стосовно певного простору (забудова вулиці, забудова площі тощо).
Класифікація
Забудову класифікують:
- за функціональним призначенням: житлова, громадська, промислова тощо;
- за розпланувально-просторовими характеристиками: квартальна, периметральна (зокрема суцільна), рядкова, вільна, садибна тощо;
- за поверховістю будинків — малоповерхова (з будинками до 9 м заввишки, зазвичай до 3-х поверхів включно), багатоповерхова (з будинками 9–26,5 м заввишки, зазвичай до 9-ти поверхів включно), підвищеної поверховості (з будинками 26,5–47 м заввишки, зазвичай до 16-ти поверхів включно), висотна (з будинками понад 47 м заввишки, зазвичай понад 16 поверхів), мішана [житлові будинки різної поверховості, переважно багатоповерхові й висотні (5, 9, 14, 16 і більше поверхів), іноді у поєднанні з малоповерховими].
Забудова за розпланувально-просторовими характеристиками
З а б у д о в а к в а р т а л ь н а — на територіях, обмежених вулицями, що перетинаються. Кожну таку територію (квартал) організовують як відносно автономний композиційно завершений простір.
З а б у д о в а п е р и м е т р а л ь н а — розміщення будинків поздовжніми сторонами уздовж вулиць. Це найпоширеніший вид забудови. Він створює умови для чіткої організації простору та композиційної єдності вулиць і площ, але не завжди забезпечує найкомфортніші умови проживання.
З а б у д о в а с у ц і л ь н а — забудова периметральна з безпосереднім (без розривів) приляганням будинків причілками один до одного. Характерна для історичних і сучасних великих міст.
З а б у д о в а р я д к о в а — паралельне розміщення будинків, звернених причілками до вулиць (перпендикулярно або під кутом) і до дворового (квартального) простору. Відстань між паралельними поздовжніми фасадами будинків визначають відповідно до санітарних норм. Така забудова сприяє оптимальній інсоляції будинків, але утруднює врахування особливостей рельєфу і композиційну організацію вуличного простору.
З а б у д о в а в і л ь н а — вільне розташування будинків на обмежених вулицями територіях, підпорядковане єдиному композиційному задуму. Забудова вільна сприяє врахуванню рельєфу місцевості, оптимальній орієнтації будинків, створенню сприятливого санітарно-гігієнічного режиму, озелененню і благоустрою території. Вона поширена із застосуванням житлових будинків різної поверховості в поєднанні з будівлями дитячих установ і закладів повсякденного торговельного та побутового обслуговування.
З а б у д о в а с а д и б н а — забудова малоповерхова з наявністю прибудинкових земельних ділянок, призначених для саду, городу, господарських споруд.
Забудова за історико-культурною цінністю
З а б у д о в а і с т о р и ч н а — забудова історичних міст, яка складалася протягом тривалого часу. У ній вирізняють хронологічні містобудівні нашарування. Складається з різних за історико-культурною цінністю будівель і споруд. Найціннішими є архітектурні пам’ятки національного та місцевого значення.
З а б у д о в а ц і н н а — забудова історична, яка має своєрідність, характерну для певного міста (району), але не має статусу пам’ятки архітектури. Підлягає збереженню під час реконструкції міста чи району.
З а б у д о в а т р а д и ц і й н а — забудова історична, характерна для певного періоду розвитку архітектури конкретного регіону, населеного пункту. Зазвичай це будинки кінця 19 — початку 20 ст., кожен із яких зокрема не має самостійної історико-культурної цінності, проте разом вони формують традиційний характер середовища.
З а б у д о в а ф о н о в а — забудова історична, що не має архітектурної цінності, але створює сприятливе середовище (тло) для пам’яток архітектури.
З а б у д о в а д и с г а р м о н і й н а — частина забудови, яка за своїми просторовими й композиційними характеристиками (надмірна висота, агресивний дизайн) несумісна із забудовою історичною та шкодить візуальному сприйняттю розташованих поблизу пам’яток архітектури.
Література
- Забудова // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 92–95.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 162.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Забудова // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Забудова (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
