Зона (архітектура, містобудування)
Зо́на (від грец. ζώνη — пояс) — виділена частина території, що має спільні ознаки.
Зміст
Характеристика
Зона може бути частиною території, містобудівного утворення, архітектурного комплексу, ансамблю, будинку, парку. Має характерні загальні ознаки; фізично або умовно виділена у певних межах земної поверхні або простору (зона лісостепу, зона промислова, зона забудови, зона відпочинку в квартирі тощо).
Відповідно до суттєвих ознак, а також з метою дослідження, проєктування й адміністрування на територіях населених пунктів, їхніх частин та довкола них виділяють низку різних зон (здебільшого — за функціональними ознаками). Процес визначення складу і меж зон називається зонуванням.
Зона ландшафтна — частина земної поверхні, яка характеризується спільністю гідродинамічного режиму, екзогенних процесів, певних типів ландшафту, ґрунтів і рослинності.
Зона функціональна — ділянка території або частина простору будинку, призначені для будь-якого одного соціального, функціонального, технологічного процесу або декількох процесів, тісно пов’язаних між собою і схожих за своїми параметрами. У системі розселення виділяють зони відповідного народногосподарського профілю — промислові, сільськогосподарські, лісового господарства, рекреаційні, заповідні тощо. Міську територію поділяють на зони сельбищну, промислову, комунально- складську, зелену, зовнішнього транспорту тощо. У житлових районах виділяють зони транспорту, установ обслуговування, дитячих установ, відпочинку тощо. Для промислових територій, комплексів і споруд характерні зони: основного виробництва, допоміжного виробництва, складська, соціально-побутових процесів, адміністративна. До структури житла входять зони колективного спілкування, харчування, відпочинку, індивідуальних занять. 3они функціональні можуть мати чіткі просторові межі або умовно виділятися розміщенням будинків, устаткування, меблів тощо.
Зони функціональні в населеному пункті
Зона сельбищна — територія житлової забудови, до якої входять житлові будинки, громадські центри, установи обслуговування, зелені насадження загального користування тощо. У цій зоні можуть також розміщуватися окремі підприємства, пов’язані з обслуговуванням населення (пекарні, заклади побутового обслуговування тощо), а також підприємства місцевої і легкої промисловості з чистим (нешкідливим) виробництвом і невеликим вантажооборотом. Ця зона в місті може складатися з кількох частин.
Зона пішохідна — частина території міста, планувально або іншими засобами ізольована від транспорту, за винятком обмеженого руху автомобілів для обслуговування населення і установ самої цієї зони. Організована для поліпшення умов життя населення і оптимізації культурно-побутових процесів. Як зони пішохідні виділяють, здебільшого, громадські, культурні та історичні центри міст, ділянки житлової забудови і міських зелених зон.
Зона історична — частина території історичного міста, на якій збережено традиційний характер середовища: система або значні елементи давнього розпланування, археологічний культурний шар, характерний ландшафт, нерухомі пам’ятки культурної спадщини, історичні рядові забудови, силует і панорами (у комплексі або окремо). Межі зони визначають за результатами історико-архітектурних та історико-містобудівних досліджень. На її території встановлюють диференційований містобудівний режим, який забезпечує спадкоємний розвиток середовища і збереження культурної спадщини.
Зона промислова — територія, на якій розміщені промислові підприємства і пов’язані з ними об’єкти. Зазвичай відділяється від зони сельбищної зоною санітарно-захисною, при значних розмірах якої між ними передбачають спеціальні транспортні зв’язки.
Зона комунально-складська — частина міської території, на якій розміщують загальноміські бази і склади, гаражі, трамвайні та тролейбусні депо, автобусні парки та інші підприємства міського господарства.
Зона зовнішнього транспорту — частина міської території, на якій розміщують транспортні споруди міжселищного сполучення (пасажирські і вантажні авто- і залізничні станції та вокзали, аеропорти, річкові й морські порти, пристані тощо) і відповідні комунікації разом із відчуженими для цих комунікацій земельними ділянками або смугами.
Зона санітарно-захисна — смуга (ділянка) території між промисловою зоною або окремими промисловими підприємствами (комплексами) і сельбищною зоною (житловими територіями), яку виділяють з метою усунення або пом’якшення шкідливого впливу промислового виробництва на житлове середовище людини. Ширину зони визначають на підставі розрахунку концентрації в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах промислових підприємств, а також з урахуванням вимог захисту від шуму та інших шкідливих чинників. Може бути завширшки від десятків метрів до декількох кілометрів. У цій зоні можна розміщувати підприємства з меншим ступенем шкідливості, але не допускається спорудження житлових будинків, дитячих установ, установ охорони здоров’я, відпочинку і спорту. Зона санітарно-захисна з боку сельбища має озеленення у вигляді смуги деревних та чагарникових насаджень.
Зони приміської території
Зона впливу населеного пункту — територія, яка прилягає до населеного пункту і пов’язана з трудовими, культурно-побутовими, рекреаційними та іншими процесами, що відбуваються в ньому. Формуються навколо міст, що мають розвинену соціальну інфраструктуру й економічний потенціал, більший, ніж можливості його реалізації у власних межах. Радіус і площа зони впливу населеного пункту змінюються залежно від кількості його населення, функціональної структури, міжсельбищної ролі місць праці та установ обслуговування. Основними чинниками, що визначають формування зони впливу населеного пункту, є ступінь господарського та містобудівного освоєння території, соціально-демографічні особливості регіону, форми розселення міського та сільського населення, система транспорту, природні умови. Цю зону визначають шляхом виявлення інтенсивності основних зв’язків між населеним пунктом та територією, що до нього прилягає, зокрема переміщення вантажів, людей (щоденні, періодичні й епізодичні трудові, культурно-побутові поїздки до населеного пункту-центру і назад), обміну інформацією. У зоні впливу великих міст виділяють три концентричні функціональні смуги:
- безпосереднього тяжіння, або зона приміська (для неї характерні масові поїздки її населення на роботу до міста);
- формівного впливу (часті культурно-побутові поїздки до міста, як правило, у вихідні дні);
- економічного впливу (переважають ділові поїздки та матеріальні зв’язки).
У міру віддалення від центрального населеного пункту інтенсивність зв’язків знижується.
Зона приміська — територія у зоні впливу населеного пункту (міста), яка безпосередньо прилягає до нього. Розміщені у цій зоні населені місця зазвичай спеціалізуються на виробництві, зокрема сільськогосподарському, яке обслуговує місто, і мають з ним стабільні виробничі й трудові зв’язки. Населення зони здебільшого працює на міських підприємствах, що зумовлює посилену його міграцію. Зону приміську використовують і для розміщення міських сільськогосподарських і складських підприємств, дачних поселень, рекреаційних формувань, а також як резерв території перспективного зростання міста.
Зона зелена — частина зони приміської, вільна від забудови, яка служить природним середовищем відпочинку міського населення. Наявність зелених зон сприяє створенню оптимальних умов життя міського населення, очищенню повітряного й водного басейнів великих міст і поліпшенню їхнього мікроклімату.
Зони, пов’язані з композиційним впливом пам’яток архітектури
Зона (зони) композиційної активності — частина природного ландшафту, яка характеризується певними просторово-візуальними (композиційними) властивостями: природними осями (долини річок, вододіли), формами рельєфу тощо. Розрізняють зони композиційної активності:
- найвищої (вершини високих пагорбів, різко виражені вододіли, краї мисів, розміщені у фокусах амфітеатрів долин);
- високої (вододільні комплекси, високі береги річок, забудова яких сприймається силуетно й домінує в просторі, локальні підвищення у заплавах річок, якщо вони потрапляють у фокус амфітеатру берега тощо);
- низької (ділянки інертного ландшафту на плато, у заплавах річок, у долинах тощо).
Розміщення архітектурних домінант у зонах композиційної активності зумовлює неповторну композицію більшості історичних міст.
Зона композиційно-видового впливу пам’ятки архітектури — територія, на яку поширюється візуальний вплив архітектурної пам’ятки, тобто з якої видно пам’ятку і яка візуально сприймається разом із пам’яткою. Визначають за результатами історико-містобудівних і натурних досліджень забудови міста. Розміри і окреслення цієї зони залежать від:
- об’ємних характеристик пам’ятки (комплексу, ансамблю пам’яток), таких як висота, силует, протяжність, основні членування;
- розміщення пам’ятки (комплексу, ансамблю пам’яток) відносно форм рельєфу і відкритих просторів, оточення.
Для високих пам’яток, розміщених у зонах найвищої композиційної активності (Києво-Печерська лавра, храми й дзвіниці м. Чернігова) зони композиційно-видового впливу сягають кількох кілометрів. Для невисоких будинків і споруд, розміщених серед міської забудови, ці зони обмежені найближчим оточенням пам’яток (у межах площі або прилеглого відрізка вулиці).
Зона формування виду — територія, на якій розміщена пам’ятка архітектури, а також забудова й зелені насадження, що візуально сприймаються разом із пам’яткою. Сукупність зон формування видів усіх пам’яток міста утворює загальну зону формування видів історичного міста. На неї поширюється містобудівне регулювання з метою недопущення появи у видах, що охороняються, дисгармонійної забудови.
Зона видова — ділянка території, з якої пам’ятка архітектури найкраще оглядається у своїх характерних формах і рисах. На цю зону поширюється суворе містобудівне регулювання з метою недопущення появи поряд забудови, яка буде конкурувати з пам’яткою.
Додатково
Див. також: Зони охорони пам’яток.
Література
- Зона // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 96–99.
- Заварзін О. О. Дизайн архітектурного середовища: енциклопедичний довідник. Київ : Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2020. 356 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Зона (архітектура, містобудування) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зона (архітектура, містобудування) (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
