Зони охорони пам'яток

Зо́ни охоро́ни па́м’яток — території, на яких регламентується господарська і будівельна діяльність з метою збереження пам’яток та традиційного характеру середовища.

Зони охорони пам’яток центральної частини м. Переяслава. Кольорами позначено: червоним – пам’ятку археології (оборонні вали часів Давньої Русі); коричневим – комплексну охоронну зону; блакитним – зону регулювання забудови; зеленим – зону охоронюваного ландшафту.
Зони охорони пам’яток центральної частини м. Сум. Кольорами позначено: червоним – охоронні зони; блакитним – зони регулювання забудови; зеленим – зону охоронюваного ландшафту.

Зони охорони пам’яток встановлюють навколо території пам’ятки, комплексу чи ансамблю пам’яток, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території.

До зон охорони пам’яток належать:

  • охоронна зона;
  • зона регулювання забудови;
  • зона охоронюваного ландшафту;
  • зона охорони археологічного культурного шару.

Вони відрізняються за призначенням і режимом використання територій.

  • Охоронна зона — територія, яку виділяють для збереження найближчого середовища пам’ятки, головним чи суттєвим елементом якого вона є, а також для створення оптимальних умов огляду пам’ятки, забезпечення її належного функціонування, охорони від вібрацій, забруднень, затоплення, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів.
  • Зона регулювання забудови — забудована чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони, на яку поширюється композиційно-видовий вплив пам’ятки. Цю зону призначено для збереження особливостей візуального сприйняття пам’ятки, її активної ролі в композиції і пейзажі населеного місця. Вона виконує функції буферної (перехідної) зони у взаємодії пам’ятки з новими об’єктами довкілля.
  • Зона охоронюваного ландшафту — природна чи переважно природна з розосередженою традиційною забудовою територія за межами охоронної зони і зони регулювання забудови, з якою пам’ятка має візуальний зв’язок. Її визначають для збереження і реабілітації природних територій та утворень, які є характерним історичним середовищем пам’ятки і відіграють важливу роль в образі населеного пункту або окремому пейзажі, що містить пам’ятку.
  • Зона охорони археологічного культурного шару — територія за межами археологічної пам’ятки та її охоронної зони, де виявлено окремі археологічні знахідки або можливе існування археологічного культурного шару, доведення якого потребує проведення шурфування (див. Шурф) або археологічних розкопок. Призначено для забезпечення збереження і дослідження об’єктів археології.

Межі та режими використання зон охорони пам’яток визначає спеціально опрацьована науково-проєктна документація на основі історико-архітектурного опорного плану. Ці межі й режими затверджує центральний або місцевий орган охорони культурної спадщини (залежно від категорії пам’ятки). У межах зон охорони пам’яток заборонено проводити містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Режими використання зон охорони пам’яток регламентують:

  • основні архітектурні риси об’єктів нової забудови та наявної, яка підлягає реконструкції;
  • характер благоустрою;
  • розпланувальні, будівельні, інженерні, земельні та інші роботи;
  • використання будівель, споруд і територій.

В охоронних зонах здійснюють реставрацію та реабілітацію пам’яток, забезпечують охорону традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних об’єктів. Нове будівництво можливе тільки у виняткових випадках за проєктами, погодженими в порядку, визначеному законодавством. Зони охоронюваного ландшафту можуть використовувати для рекреації з мінімальним упорядженням і для традиційної діяльності, що не порушує ландшафт. У зонах регулювання забудови здійснюють реконструкцію будівель і споруд. Ступінь реконструкції визначається цінністю наявних об’єктів культурної спадщини, особливостями об’ємно-просторового устрою історичного населеного місця. У зоні регулювання забудови

  • зберігають цінні історичні розпланування і забудову, озеленення та упорядження, виразні елементи ландшафту;
  • закріплюють та відтворюють значення пам’яток в архітектурно-просторовій організації історичного ареалу;
  • забезпечують сприятливі умови для огляду пам’яток.

У зонах регулювання забудови нові будівлі регламентують за розташуванням, прийомами організації, висотою, довжиною фасадів, масштабом, характером членувань, пластичним і кольоровим вирішеннями, функціональним використанням. Реконструкція існуючих будівель і споруд регламентується відповідно до їхньої культурної та містобудівної цінності, а також відповідно до вимог збереження традиційного характеру середовища.

У зонах охорони археологічного культурного шару режимом передбачено археологічний нагляд за земляними роботами.

Зони охорони пам’яток установлюють окремо для кожної пам’ятки. При близькому їхньому розташуванні для них визначають комплексні (об’єднані) зони охорони пам’яток.

Установлення зон охорони пам’яток не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних і фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Буферну зону об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО прирівняно до охоронної зони пам’ятки. Це територія навколо об’єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об’єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання.

У більшості історичних міст та історико-культурних заповідників України зони охорони пам’яток встановлено 1990–2021.

Джерела

  1. Про охорону культурної спадщини: Закон України № 1805-III від 08 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 39. Ст. 333. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14
  2. Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : Деснянська правда, 2011. 796 с.

Література

  1. Вечерський В., Бобровський Т. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам’яток // Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. 2010. Вип. 5. С. 275–284.
  2. Вечерський В. Як нам визначати зони охорони пам’яток // Методи та критерії визначення меж зон охорони пам’яток культурної спадщини. Львів : Растр-7, 2022. С. 7–19.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Зони охорони пам'яток // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зони охорони пам'яток (дата звернення: 2.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
31.10.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України



Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶