Маріуполь
Маріу́поль — місто, адміністративний центр Маріупольської територіальної громади та Маріупольського району Донецької області України, місто-герой України (з 2022).
|
Маріуполь | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Донецька область |
| Засновано | 1778 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 431 |
| Територія (кв.км.) | 203,9 |
Зміст
Географічне положення
Місто розташоване на півдні області, на узбережжі Азовського моря, у гирлі р. Кальміусу.
Відстань до м. Донецька — близько 115 км.
Територія — 203,9 км2, з передмістям — близько 244 км2.
Адміністративно поділяється на 4 міські райони: Кальміуський, Центральний, Лівобережний, Приморський.
Історична довідка
Заселено здавна. На території сучасного міста досліджено стоянку часів палеоліту, знайдено поховання доби неоліту, енеоліту, бронзового віку тощо.
Від 13 ст. Приазов’я перебувало під владою Золотої Орди, з 15 ст. — Кримського ханства.
На початку 16 ст. на правому березі гирла р. Кальміусу козаки побудували фортецю для захисту від набігів татар. У 17 ст. вона стала центром Кальміуської паланки.
Згідно з Кючук-Кайнарджийським мирним договором 1774, Північне Приазов’я відійшло до Російської імперії. Після ліквідації 1775 Запорозької Січі Кальміуську паланку перетворено на Кальміуський повіт (з 1780 — Маріупольський) Азовської губернії.
Роком заснування Маріуполя вважається 1778, коли поблизу фортеці було закладено повітове м. Павловськ, що за наказом Г. Потьомкіна (1779) у березні 1780 отримало назву «Маріуполь».
Згодом у місті та на його околицях поселили християн-греків із Кримського ханату. Розпочалася забудова Маріуполя.
Від 1784 — повітове місто у складі Катеринославського намісництва, від 1796 — Новоросійської губернії, від 1802 — Катеринославської губернії.
З початку 19 ст. Маріуполь відомий як значний центр торгівлі й чумацтва. Звідси товари експортували до низки країн Європи.
У 1830-х тут поселилися козаки Азовського козацького війська.
Під час Кримської війни 1853–1856 місто атакувала англо-французька ескадра: були спалені склади в порту, декілька будинків.
1882 прокладено залізницю, 1889 відкрито глибоководний торговий порт.
У Маріуполі почала розвиватися промисловість важка. 1886 засновано Азовський судноремонтний завод. 1896–1899 споруджено металургійні заводи «Нікополь» і «Провіденс» (у 1920-х об’єднані та названі на честь В. Леніна; тепер ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»). Стали до ладу чавуноливарні, машинобудівний, графітовий та інші заводи. У місті відкривалися також заклади освіти й культури, лікарні тощо. 1917–1920 влада в Маріуполі неодноразово змінювалася. Радянську владу вперше встановлено наприкінці 1917, остаточно 1920. У цей період перебував також у складі Української Народної Республіки, Донецько-Криворізької Радянської Республіки, Української Держави, під контролем Збройних сил Півдня Росії.
На початку 1920-х тут базувалася Азовська військова флотилія.
1920–1925 місто включено до Донецької губернії. Упродовж 1923–1930 — центр Маріупольської округи. Після її ліквідації підпорядковано безпосередньо центру. Від 1932 — у Донецькій (1938–1961 — Сталінської) області.
За індустріалізації Маріуполь перетворився на великий центр важкої промисловості. У 1930-х споруджено металургійний (тепер ПрАТ «Металургійний комбінат "Азовсталь"»), трубопрокатний, радіаторний заводи тощо.
У роки Другої світової війни окупований, звільнений 1943.
1948 перейменовано на Жданов. Історичну назву місту повернули 1989.
Віднесено до категорії міст обласного підпорядкування 1962.
Занесено до списку історичних населених місць 2001.
До російсько-української війни
Населення
Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 431 859 осіб, густота — близько 2 118 осіб/км2.
Склад населення міської ради за етнічними групами (2001, перепис): українці (48 %), росіяни (44 %), греки (4 %), білоруси (0,7 %), вірмени (0,2 %) та інші.
За віковими групами (2021, оцінка): до 15 років — 12 %, 15–64 роки — 66 %, 65 років і більше — 22 %. За статевими групами: чоловіки (45 %), жінки (55 %).
Українську мову вважали рідною 10 % осіб, російську — 89 % осіб, грецьку — 0,1 % осіб, вірменську — 0,08 % осіб тощо (2001, перепис).
Населення зменшується, 2001 становило 492 тис. осіб. Загальне скорочення населення міської ради за 2020 — –4 897 осіб.
Клімат
Клімат помірно континентальний, з тривалим спекотним літом і м’якою малосніжною зимою.
Середня температура січня — –2,4 °С, липня — +24,8 °С.
Середньорічна кількість опадів — близько 500 мм.
Господарство
Промисловість
Маріуполь — важливий промисловий та виробничий центр регіону. Переважає важка промисловість, традиційними є металургія (становить 70 % експортної продукції в зовнішньоторговельному обороті) і машинобудування. Серед інших розвинених галузей промисловості — металообробна, будівельна, харчова, легка.
Обсяг реалізованої промислової продукції 2018 — 152,5 млрд грн (майже 50 % усіх товарів і послуг Донецької області). Станом на 2021 металопродукцію купували близько 50 країн світу.
Налічувалося понад 50 великих підприємств. Провідними є ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ПрАТ «Металургійний комбінат "Азовсталь"», ДП «Азовський судноремонтний завод». Відомі також Маріупольський ремонтно-механічний завод, ПАТ «Азовмаш» і ТОВ «Магма» (машинобудування), ТОВ «МетінвестПромсервіс» (ремонт і обслуговування об’єктів підприємств металургії, промислового будівництва), ТОВ «Сателлит» (виробництво олії), ТОВ «Маріупольхліб» (виробництво хліба), ТОВ «Екоіллічпродукт» (перероблення молока, виробництво масла й сиру) та інші.
Законом України 1998 тут створено спеціальну економічну зону «Азов» площею 314,8 га.
У Маріуполі 2019 зареєстровано індустріальний парк «АзовАкваІнвест» площею 15,6 га.
Сфера послуг
Структура галузей економіки за кількістю суб’єктів господарської діяльності (2021, оцінка): гуртова й роздрібна торгівля, ремонт транспортних засобів (46,6 %), операції з нерухомим майном (5,7 %), інформація та телекомунікації (5,6 %), охорона здоров’я і надання соціальної допомоги (1,9 %), фінансова і страхова діяльність (0,7 %) та інше.
Мережа підприємств роздрібної торгівлі 2015 становила понад 1 500 об’єктів, діяли 25 постійних ринків. Побутові послуги населенню надавали близько 1 100 підприємств. Розвивалися муніципальні цифрові сервіси.
Низка об’єктів ресторанного господарства й розважальної індустрії (зокрема, є парк відпочинку «Екстрим-парк», відкритий 2003). Наявні провідні банки України, поштові відділення.
Сферу охорони здоров’я представлено 33 лікувально-профілактичними закладами.
Маріуполь має значний туристичний та рекреаційний потенціал. Найбільш туристично привабливим є узбережжя Азовського моря, де наявні дрібнопіщані пляжі. Нараховують 11 великих готелів, загальна кількість місць — близько 1 тис. Усього станом на 2018 працював 61 заклад оздоровлення й відпочинку. Перспективні напрями туризму: водний, зелений, культурний, фестивальний, індустріальний, діловий.
Транспорт
Значний транспортний вузол Донецької області.
Є міжнародний аеропорт «Маріуполь», з 2014 не працює через неможливість забезпечення безпеки авіапасажирів у регіоні.
Наявна однойменна головна залізнична станція. На лінії розташовані також вантажні станції, зупинні пункти. Виконуються пасажирські й вантажні перевезення; сполучення з містами Києвом, Харковом, Одесою, Львовом та іншими.
Маріупольський морський торговельний порт — найбільший на Азовському морі. Здійснюються вантажні перевезення до Італії, Туреччини, Великої Британії, Іспанії, Єгипту тощо.
Містом проходять автомобільні дороги міжнародного, національного й територіального значень. Функціонує автовокзал і приміська автостанція; організовано низку маршрутів.
Громадський транспорт представлений трамваями, автобусами, тролейбусами й маршрутними таксі.
Освіта, наука, культура
Наука та освіта
Є гідрометеорологічна обсерваторія.
Серед закладів вищої освіти — Азовський морський інститут Національного університету «Одеська морська академія», Маріупольський інститут Міжрегіональної академії управління персоналом; Приазовський державний технічний університет (засновано 1930), Маріупольський державний університет (засновано 1991). Через російсько-українську війну до Маріуполя було переміщено Навчально-науковий інститут бізнесу та гостинності й фаховий коледж Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, медичний факультет Донецького національного медичного університету, центр первинної професійної підготовки «Академія поліції» та факультет Донецького державного університету внутрішніх справ (засновано 1961).
Низка професійних училищ і ліцеїв, технікумів, коледжів за напрямами: металургія, будівництво, торгівля, медицина, культура й мистецтво тощо.
Працювали понад 60 комунальних і приватних закладів загальної середньої освіти (загальноосвітні та спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї), більш як 70 ясел-садків і дитячих садків, інклюзивно-ресурсні центри.
Окрім того, наявні художні, музичні й дитячо-юнацькі спортивні школи, районні будинки дитячої та юнацької творчості, міські центр науково-технічної творчості учнівської молоді й палац естетичного виховання.
Культура та мистецтво
Маріуполь є одним зі значних мистецьких осередків України, з давніми культурними традиціями. Донецький академічний обласний драматичний театр (засновано 1878, закритий 1947–1959) був єдиним професійним колективом. Серед інших установ — Маріупольський театр ляльок (засновано 1997; при ньому театральна школа-студія, театр юного актора), народний театр «Театроманія» (засновано 2011), незалежний театр авторської п’єси «Концепція», театральна артіль «ДрамКом», перший недержавний театр «Terra Incognita» (усі засновано 2019). У Маріупольській камерній філармонії (засновано 2018) працювали муніципальний духовий оркестр, оркестр народних інструментів та камерний оркестр «Ренесанс». Є кінотеатри.
Маріупольський краєзнавчий музей (засновано 1920) — найстаріший у Донецькій області, з двома філіями: музеєм народного побиту (засновано 1989), художнім музеєм імені А. І. Куїнджі (засновано 2010); у фондах — понад 50 тис. експонатів. Відомі також музей історії Маріупольського морського торговельного порту (засновано у 1960-х), музей історії металургійного комбінату ім. Ілліча (засновано 1968, відкрито 1987), Азовський морський музей імені В. А. Павлія (засновано 1983), галерея дерев’яної скульптури Г. Короткова (засновано 1997), музей медальєра Ю. В. Харабета (засновано 2006), музей історії та археології Маріупольського державного університету (засновано 2016), музей Головного управління Національної поліції в Донецькій області (засновано 2019). Міський центр сучасного мистецтва і культури імені А. І. Куїнджі (засновано 2004) включав виставковий зал і музей медальєрного мистецтва, фонди налічували понад 2 тис. експонатів. Щороку також організовували понад 50 експозиційних та освітніх проектів.
Функціонувала Центральна міська публічна бібліотека Маріупольської міської ради з 15 філіями, кількома бібліотечними пунктами. Від 2019 бібліотека імені В. Г. Короленка мала класичний та електронний відділення.
Працювали міські палаци культури «Центр культури Лівобережний» (серед колективів — зразкові ансамблі класичного танцю, народного танцю, зразкові театри тощо), «Український дім» (народні ансамблі танцю, вокалу, сучасної хореографії, зразкові театри тощо; концертний зал використовується для проведення концертів, симфонічних оркестрів), «Чайка» (народні колектив інструментальної музики та співу, ансамбль української пісні, театр танцю тощо), палац культури «Молодіжний» (народний театр, низка інших колективів). 2018 відкрито культурно-туристичний центр «Вежа».
Регулярно проводилися культурно-масові заходи. Традиційними вважалися фестиваль аматорських театрів «Маріуполь театральний» (від 2010-х), фестиваль «Вільний Маріуполь», музичний фестиваль «MRPL City» (обидва — від 2017), фестиваль сучасного мистецтва «Startup Гогольfest», фестиваль класичної музики «Mariupol Сlassic», фестиваль національної культури «Ukraine ornament — українські візерунки» (усі — від 2018). Маріуполь мав звання великої культурної столиці України 2021 згідно з рішенням Українського культурного фонду.
Архітектура
Серед відомих пам’яток міста — синагога (1880-ті), будівлі палацу культури «Молодіжний» (1887–1910), індустріального технікуму та Олександрівської чоловічої гімназії (1899; архітектор — М. Толвінський), лікеро-горілчаного заводу (раніше відомий як акцизний склад; кінець 19 ст.), будинки архітектора В. Нільсена та лікаря С. Гампера (обидва — початок 20 ст.), водонапірна вежа (1908–1910; архітектор — В. Нільсен), будинки зі шпилем (1953; за проектом архітектора Л. Яновицького), будівля драматичного театру (включено до Державного реєстру нерухомої спадщини України; 1956–1960).
Спорт
Популярні футбол, легка й важка атлетика, баскетбол, волейбол та інше.
Була розвинена спортивна інфраструктура: низка відповідних комплексів, клубів, залів і майданчиків, приміщення з тренажерним обладнанням, футбольні поля тощо. Серед головних спортивних споруд — критий комплекс «Іллічівець» (вміщує 5 тис. осіб, один із найбільших в Україні; з тренажерними залами, тенісними кортами, залами для занять спортом та іншим), стадіони імені В. Бойка (вміщує 12,6 тис. осіб), «Азовсталь» (вміщує 7 тис. осіб), «Західний (вміщує 3 тис. осіб), плавальний басейн «Нептун», льодова арена «Mariupol Ice Center», яхт-клуб «Азовсталь». Відбувалися фізкультурно-спортивні заходи, змагання.
Російсько-українська війна
АТО/ООС
З початку російсько-української війни Маріуполь став одним із головних міст протистояння. Від середини квітня 2014 будівля міської ради та інші ключові об’єкти перебували під контролем незаконних збройних формувань, організованих Російською Федерацією. Звільнено 13.06.2014 спецбатальйонами «Азов» (тепер окремий загін спеціального призначення) та «Дніпро-1» (тепер полк патрульної служби поліції спеціального призначення), ротами Національної гвардії України.
2014 тут тимчасово перебувала Донецька обласна державна адміністрація.
За розпорядженням Кабінету Міністрів України 30.10.2014 Маріуполь увійшов до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася Антитерористична операція на Сході України.
24.01.2015 відбувся обстріл житлових кварталів із боку тимчасово окупованої території, що кваліфіковано як акт терористичний.
До переходу під контроль органів державної влади тимчасово неконтрольованих населених пунктів Донецької області постановою Верховної Ради України 2015 територію міста збільшено з 181,1 км2.
2020 затверджено адміністративним центром Маріупольського району й територіальної громади.
Широкомасштабне вторгнення 2022
Від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24.02.2022 Маріуполь перебував під масованими обстрілами. Оборону міста тримали окремий загін спеціального призначення «Азов», військовослужбовці Збройних сил України, підрозділи Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України і Служби безпеки України, підрозділи Національної поліції України, сили територіальної оборони й добровольці до 20.05.2022 (загалом 86 днів). У цей період українські військові знищували техніку й живу силу противника, надавали допомогу цивільному населенню.
Від 01.03.2022 — у блокаді воєнній російських збройних формувань. З березня відсутні енерго-, водо- й газопостачання, зв’язок. Почалася гуманітарна катастрофа.
Посилювалися обстріли. 09.03.2022 знищено лікарню та пологовий будинок. Окупаційні війська взяли під контроль населені пункти поблизу, 12.03.2022 захопили східні околиці Маріуполя та просувалися далі. 16.03.2022 російські збройні сили здійснили бомбардування Донецького академічного обласного драматичного театру, будівля якого використовувалася як бомбосховище.
11.04.2022 проти захисників Маріуполя було застосовано отруйну речовину невідомого походження. Здійснювалися масовані артилерійські та авіаційні обстріли комбінату «Азовсталь», на території якого перебували українські військовослужбовці й цивільне населення, відбувався штурм.
Військове керівництво України віддало наказ про збереження життя і здоров’я військових та припинення оборони міста. Упродовж 16–20.05.2022 відбувався вихід українських військовослужбовців із території комбінату.
За попередніми оцінками, унаслідок обстрілів знищено комунікації, зруйновано міську інфраструктуру, пошкоджено близько 90 % житлового фонду. Кількість загиблих невідома, ймовірні втрати серед населення становлять понад 20 тис. осіб. Виявлено масові поховання. Зафіксовано використання окупаційними військами мобільних крематоріїв. Понад 50 тис. осіб примусово депортовано (див. Депортація) до Російської Федерації та тимчасово окупованих територій. Організовано фільтраційні центри (табори).
Російські війська неодноразово перешкоджали відкриттю гуманітарних коридорів і блокували гуманітарну допомогу. Уперше евакуація цивільного населення відбулася 14.03.2022, з комбінату «Азовсталь» — 01.05.2022.
Згідно з Указом Президента України від 06.03.2022, Маріуполю присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».
Персоналії
У місті народилися живописець А. Куїнджі, учений М. Авербах, історик мистецтва Д. Айналов, психолог Г. Челпанов, оперний співак А. Боначич, архітектор О. Ейнгорн, лікар-терапевт В. Іванов, політичний діяч А. Жданов, письменниця Л. Коваленко, оперний співак М. Гришко, нейрофізіолог О. Макарченко, учений М. Семененко, кінорежисер Л. Луков, тренер О. Мишаков, акторка О. Смолярова, учений В. Бар’яхтар, режисер В. Шкурин, учений Л. Безчасний, спортсмени С. Балтача, О. Сидоренко, Т. Устюжаніна, В. Олійник, І. Радівілов та інші.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1970. Т. 5: Донецька область. С. 391–414.
- Маріуполь: стратегія 2030. Маріуполь : Маріупольська міська рада, 2021. 316 с.
- Маріуполь. Офіційний сайт міської ради. URL: https://mariupolrada.gov.ua/.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Маріуполь // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Маріуполь (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
