Добровольський, Анатолій Володимирович
Доброво́льський, Анато́лій Володи́мирович (09.05.1910, с. Буки, тепер Коростенського району Житомирської області, Україна — 19.04.1988, м. Київ, тепер Україна) — архітектор, педагог, доктор архітектури, професор, дійсний член Академії архітектури СРСР (з 1950), Академії архітектури УРСР (з 1950), Академії мистецтв СРСР (з 1979), віце-президент Академії будівництва та архітектури УРСР (1956–1962), представник радянського ретроспективізму й модернізму.
|
Добровольський, Анатолій Володимирович | |
|---|---|
| Народження | 09.05.1910 |
| Місце народження | Буки |
| Смерть | 19.04.1988 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Київ |
| Alma mater | Київський національний університет будівництва і архітектури |
| Місце діяльності | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Напрями діяльності | архітектура, містобудування, ретроспективізм, модернізм, українське бароко, український керамічний стиль |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Сталінські премії, премія Ради Міністрів СРСР |
| Почесні звання | Заслужений будівельник УРСР |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї заможних землевласників. 1934 закiнчив Київський інженерно-будівельний інститут (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури). Навчався у О. Вербицького, М. Даміловського (1880–1942), В. Г. Кричевського. Відтоді працював у 1-й архітектурній майстерні Київського міськвиконкому, проєктував і керував зведенням житлових будинків на Брест-Литовському шосе (тепер проспект Берестейський), на вул. Золотоворітській, 2 та в Дарниці.
Під час Другої світової війни будував військові об’єкти на Уралі та нафтопровід Астрахань–Саратов. Від 1944 — на відбудові м. Києва. 1945–1950 очолював архітектурну майстерню Управління в справах будівництва та архітектури м. Києва. Від 1950 до 1955 — головний архітектор міста. 1943–1945 — професор кафедри архітектурного проєктування Київського інженерно-будівельного інституту; від 1959 — професор, від 1962 — керівник творчої архітектурної майстерні Київського художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Виховав кілька поколінь українських архітекторів; його учнями, зокрема, були М. Будиловський (1928 р.н.), Я. Віг, А. Давидов (1958 р.н.), О. Донець (1956 р.н.).
Творча діяльність
Займався живописом, досліджував пам’ятки народної архітектури, українське бароко — житло та церкви Київщини і Полтавщини, використання кераміки в архітектурі. У своїх проєктах широко застосовував будівельну декоративну кераміку, у тому числі поліхромну, стилістику модернізованого українського бароко, впроваджував, попри опір середовища, новаторські інженерно-конструктивні рішення. Як архітектор-художник спочатку працював у стилістиці радянського ретроспективізму, а згодом став представником «українського керамічного стилю» в архітектурі середини 20 ст., котрий відродив національний характер архітектури України після погрому 1920–1940-х.
Автор особняка на вул. Січових стрільців, № 46 (1948), багатьох житлових будинків (усі — в м. Києві). Один з авторiв проєктів розпланування та забудови Хрещатика і прилеглих до нього кварталiв (будівництво розпочато 1951), комплексу Iнституту фiзики АН УРСР (тепер Фізики інститут НАН України) на проспекті Науки, № 46 (1949–1955), кiнотеатру «Україна» на вул. Архітектора Владислава Городецького, № 5 (1960–1964), станцiй метрополiтену «Хрещатик» (наземний вестибюль та ресторан «Хрещатик», 1958–63; підземний вестибюль, 1960), «Вокзальна» (наземний вестибюль, 1960), «Завод «Більшовик» (тепер «Шулявська», 1962–1965), готелю «Москва» (тепер «Україна») на вул. Інститутська, № 4 (1959–1961), Будинку художника на вул. Січових стрільців, № 1/5 (1978–1982), Московського мосту через Дніпро (1978; усі — Київ), терміналу аеропорту «Бориспіль» (1959–1965; м. Бориспіль Київської обл.), а також київських ресторанів «Курені», «Вітряк», «Кукушка», «Полтава» (1960-ті) з використанням форм української народної архітектури та творів народного мистецтва.
|
Визнання
Заслужений будівельник УРСР (з 1960); лауреат Сталінської премії (1950, 1951), премії Ради Міністрів СРСР (1981); державні нагороди СРСР.
Цитата
Переклад:
«Для Києва Анатолій Добровольський — не випадковий архітектор. Складний шлях зодчого він пройшов по мінному полю «радянського 20 століття», заставши його початок і кінець: 1910–1988. Багато побудував, домігся визнання і завжди залишався художником. Його Хрещатик — символ Києва радянської доби»
Оригінал:
«Для Киева Анатолий Добровольский — не случайный архитектор. Многосложный зодческий путь он прошел по минному полю «советского 20 века», застав его начало и конец: 1910–1988. Много построил, добился признания и всегда оставался художником. Его Хрещатик — символ Киева советской эпохи»Цит за: Ерофалов-Пилипчак Б. Архитектура советского Киева. Київ, 2010. 466 с. Переклад В. Вечерського
Праці
- Творческая и научная деятельность (авторские материалы). Киев : АСА УССР. 1963. 109 с.
- У с п і в а в т. — Архітектура столиці радянської України // Зодчество Украины. Киев : АА УССР. 1954. С. 77–101.
- Как создавался новый Крещатик // Строительство и архитектура. 1982. № 4. С.
Література
- Мезенцев И. Архитектор Анатолий Владимирович Добровольский // Строительство и архитектура. 1976. № 11. С. 147–152.
- Головні та міські архітектори Києва 1799–1999. Київ : Науково-дослідний інститут теорії містобудування та архітектури ; Головкиївархітектура, 1999. 36 с.
- Мойсеєнко З. Творче кредо професора А. В. Добровольського (До 90-річчя від дня народження) // Українська академія мистецтва. 2000. Вип. 7. С. 295–298.
- Лебедєв Г. Київський архітектор Анатолій Добровольський // Київська старовина. 2001. № 6. С. 163–168.
- Ерофалов-Пилипчак Б. Архитектура советского Киева. Киев : Издательский дом А+С, 2010. 640 с.
- Мироненко Д. О. Архітектурна спадщина А. В.Добровольського (1910–1988) // Будівництво України. 2016. № 1. С. 35–38.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Добровольський, Анатолій Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Добровольський, Анатолій Володимирович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.12.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
