Кобелєв, Олександр Васильович
|
Кобелєв, Олександр Васильович | |
|---|---|
| Народження | 27.07.1860 |
| Місце народження | Пушкін |
| Смерть | 30.09.1942 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Лук'янівське кладовище |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, будівництво |
Ко́белєв, Олекса́ндр Васи́льович (27.07.1860, м. Царське Село, тепер м. Пушкін Ленінградської області, РФ — 30.09.1942, м. Київ, тепер Україна) — цивільний інженер, архітектор, педагог, представник історизму і модерну, автор низки споруд у м. Києві.
Життєпис
Народився у дворянській сім'ї: батько офіцер; хрещений батько — імператор Олександр ІІ. Навчався 1873–1879 у Третій Санкт-Петербурзькій військовій гімназії, 1880–1887 — у Санкт-Петербурзькому інституті цивільних інженерів (тепер — Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет). Під час навчання 1883 проходив практику в м. Києві; переїхав сюди 1887 для роботи в Управлінні Південно-Західної залізниці на посадах інженера, архітектора, начальника архітектурного відділу (до 1912). З 1899 — викладач архітектурного проектування в Київському політехнічному інституті (тепер — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»), з 1912 — професор. 1901–1916 керував школою десятників будівельної і шляхової справи, 1912–1919 — декан інженерно-будівельного відділення Київських політехнічних курсів, з 1916 — директор Київської середньої будівельної школи. За радянської влади у міжвоєнне двадцятиріччя активно працював у сфері промислової архітектури та розбудови освітніх закладів.
Творчість
О. Кобелєв як архітектор охопив кілька епох стильового розвитку архітектури в Україні: стилі історизму (неоренесанс, неокласицизм), модерну (національно-романтичні стилізації), радянського ретроспективізму. Він умів працювати в будь-яких історичних архітектурних стилях, творчо модернізуючи їх, а також набув великого досвіду проектування і ощадливого будівництва промислових і транспортних споруд. За його проектами збудовано понад 200 будівель і споруд різноманітного призначення у м. Києві, а також об’єктів залізничного транспорту на території України й поза її межами. Це залізничні вокзали, комплекси залізничних станцій та окремі станційні, виробничі й складські споруди у містах Вінниці, Жмеринці, Києві, Козятині, Коростені, Одесі, Сарнах (усі — тепер Україна), Бендерах (тепер Молдова).
У м. Києві за його проектом наприкінці 19 ст. збудовано Залізничну колонію. Найвідомішим його витвором є будинок Національного банку у Києві (1902–1905 у співавторстві з О. Вербицьким; надбудова 1934 у співавторстві з В. Риковим). Керував спорудженням: 1899–1901 — архітектурного комплексу Київського політехнічного інституту (за проектом І. С. Кітнера; 1839–1929, Росія); 1897–1901 — будівлі театру опери і балету в Києві (за проектом В. Шрьотера). Під його керівництвом набували практичного досвіду архітектори О. Вербицький, П. Голландський, В. Осьмак, В. Риков. 1930–1936 за умов гострої нестачі ресурсів створив комплекс будівель Сільськогосподарського інституту в м. Білій Церкві (Київська область) у стилістиці від модернізованого неокласицизму, близького до Ар-деко (головний корпус; 1931) до майже безстильових раціоналістичних вирішень двох гуртожитків (1935).
Серед творів О. Кобелєва:
- шість павільйонів і концертний зал на Київській сільськогосподарській і промисловій виставці 1897 (не збережено);
- залізничний вокзал у м. Сарнах (Рівненська область) 1897;
- Гімназія О. Плетньової у м. Києві 1903 (не збережено);
- Російський селянський і дворянський земельний банк у м. Полтаві 1906–1909 (тепер — адміністративна будівля);
- Селянський і дворянський земельний банк у м. Києві 1910–1911 (тепер — будівля Київського центрального телеграфу);
- Прибутковий будинок Г. де Метца у м. Києві 1911–1912 (тепер — житловий будинок);
- Київське відділення Імператорського російського технічного товариства (1911–1914) та Вищі жіночі курси (1914; обидві тепер — адміністративні будівлі) у м. Києві;
- Київська казенна палата і казначейство у м. Києві 1914 (тепер — будівля Фахового коледжу інформаційних систем і технологій);
- Київський комерційний інститут у м. Києві 1913–1915 (тепер — головний корпус Українського державного університету імені Михайла Драгоманова)
Визнання
Почесний член і голова архітектурного відділу Київського відділення Імператорського російського технічного товариства (з 1912).
2016 іменем О. Кобелєва названо вулицю у м. Києві.
Праці
- Общая гражданская архитектура: курс лекций. Киев : Издательство Я. Апте, 1907. 290 с.
Література
- Тимофієнко В. І. Кобелєв Олександр Васильович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 184–186.
- Скібіцька Т. В. Кобелєв Олександр Васильович // Київський архітектурний модерн (1900–1910-і роки). Львів–Київ : Центр Європи, 2011. С. 205.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кобелєв, Олександр Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кобелєв, Олександр Васильович (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
