Риков, Валеріан Микитович
Ри́ков, Валеріа́н Мики́тович (1874, м. Тифліс, тепер м. Тбілісі, Грузія — 25.03.1942, м. Київ, тепер Україна) — архітектор, педагог, автор низки споруд у м. Києві.
|
Риков, Валеріан Микитович | |
|---|---|
| Народження | 1874 |
| Місце народження | Тбілісі |
| Смерть | 25.03.1942 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, містобудування |
Життєпис
Народився у сім'ї вчителя. Після закінчення Тамбовського реального училища 1894–1902 навчався на архітектурному відділенні Імператорської академії мистецтв (тепер Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна). Учень архітектора Л. Бенуа (1856–1928; тепер РФ). У студентські роки 1897–1899 працював помічником архітектора у м. Одесі, 1900–1901 — технічним контролером на спорудженні корпусів Київського політехнічного інституту (КПІ, тепер Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»). 1902, отримавши з відзнакою звання художника-архітектора, працював архітектором на залізничній станції Жмеринка. 1904–1918 — архітектор Управління Південно-Західних залізниць у м. Києві. Одночасно викладав у: КПІ (1904–1910), Київському художньому училищі (1906–1919), на Вищих технічних курсах професора В. Пермінова (1910–1912).
1918–1922 — співзасновник і професор Українського архітектурного інституту (1924 об'єднано з Київським інститутом пластичних мистецтв, тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). 1924–1934 — професор КПІ, 1934–1941 — професор, завідувач кафедрою архітектурного проектування, керівник архітектурно-художньої навчальної майстерні, виконувач обов'язків директора Київського художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Серед його численних учнів — Я. Штейнберг. Одночасно працював у різних проектних організаціях м. Києва. У квітні 1922 виконував обов'язки головного архітектора м. Києва.
Творчість
Працював у стилістиці модерну, зокрема й ретроспективного, орієнтованого на неокласицизм і необароко. За радянської доби звернувся до стилів конструктивізму і радянського ретроспективізму. У його творах поєднано високий мистецький рівень та досконале володіння інженерною справою з доцільним застосуванням як традиційних, так і новаторських будівельних конструкцій і матеріалів. Співпрацював з провідними київськими архітекторами першої половини 20 ст. — П. Альошиним, О. Вербицьким, О. Кобелєвим, скульптором Ф. Балавенським. Брав участь і перемагав у численних архітектурних конкурсах. Успішно розробив і реалізував нові архітектурні типи споруд — кінотеатрів (проекти кінотеатрів, серед них — двозальних, для міст Києва, Харкова, Вінниці, Тульчина, Кривого Рогу) і кінофабрики (кіностудії).
Серед творів В. Рикова:
- Залізничний вокзал станції Жмеринка (1902–1904, у співавторстві).
У м. Києві:
- Народна аудиторія на вулиці Бульварно-Кудрявській (1909);
- лікарня на вулиці Саксаганського (1913);
- іподром на вулиці М. Омеляновича-Павленка (1915–1916);
- храм-пам’ятник на Братському кладовищі по вулиці Тимірязевській (1916–1917, у співавторстві);
- житлові будинки на вулицях: Саксаганського (1910), Левашовській (1912), Інститутській (1912), І. Франка (1913), Шовковичній (1914), Городецького (1934) та провулках: Музейному (1909), Михайлівському (1913).
- кінофабрика ВУФКУ (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка, 1925–1930, у співавторстві);
- кінотеатр «Жовтень» на вулиці Костянтинівській (1928–1929);
- надбудова будинку Національного банку в Києві (1934, у співавторстві).
Література
- Тимофієнко В. І. Риков Валеріан Микитович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 324–325.
- Виноградова М. В., Кальницький М. Б. та ін. Головні та міські архітектори Києва. 1799–1999 / за ред. проф. М. М. Дьоміна. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, Головкиївархітектура, 1999. 35 с.: іл.
- Риков Валеріан Микитович // Українська академія мистецтва. Спеціальний випуск. Професори НАОМА (1917–2007). Київ, 2008. С. 153–154.
- Скібіцька Т. В. Риков Валеріан Микитович // Київський архітектурний модерн (1900–1910-і роки). Львів–Київ : Центр Європи, 2011. С. 207–208.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Риков, Валеріан Микитович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Риков, Валеріан Микитович (дата звернення: 30.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
