Балавенський, Федір Петрович
Балавéнський Фе́дір Петро́вич (12.01.1865, слобода Люботин, тепер місто Харківського району Харківської області, Україна — 08.11.1943, с-ще Ліанозово, тепер у складі м. Москви, РФ) — скульптор, член Наукового товариства імені Шевченка (з 1913), Товариства прихильників української літератури, науки і штуки (з 1904).
Балавенський, Федір Петрович | |
---|---|
Народження | 12.01.1865 |
Місце народження | Люботин |
Смерть | 08.11.1943 |
Місце смерті | Москва |
Напрями діяльності | скульптура |
Життєпис
1896 закінчив Київську рисувальну школу М. Мурашка, 1903 — Петербурзьку академію мистецтв (тепер Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна), клас скульптора В. Беклемішева.
Викладав у Тбіліському (1905–1906) і Київському (1907–1922) художніх училищах, Миргородському художньо-керамічному технікумі (1922–1930; тепер Миргородський художньо-промисловий коледж імені Миколи Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»).
Був членом журі конкурсів на проект пам’ятника Т. Шевченкові для м. Києва (1910, 1912); отримав другу премію (1911; першу не присуджено нікому).
Творчість
Працював у галузі портретної, станкової та монументально-декоративної пластики. Творчості притаманна емоційна, психологічна характеристика образу.
Створив понад 40 скульптурних портретів Т. Шевченка (гіпс, глина), портрети М. Лисенка, І. Котляревського (обидва — 1903, гіпс), надмогильне погруддя М. Кропивницького на цвинтарі м. Харкова (бронза, 1914). Автор гіпсового погруддя Т. Шевченка (1919), бюст встановлено у м. Києві на місці демонтованого пам’ятника Олександру ІІ і того ж року зруйновано денікінцями (див. Денікінщина).
Керував роботою учнів І. Кавалерідзе та П. Сніткіна (1890–1946; тепер Україна) під час створення пам’ятника княгині Ользі у м. Києві (архітектор В. Риков, 1911).
Автор алегоричних (див. Алегорія) горельєфів на прибутковому будинку І. Ісерліса (1909; створив разом з учнями композицію «Тріумф Фріни»), Бесарабського ринку (1910), головному будинку Маріїнської громади сестер-жалібниць Червоного Хреста (1912–13, тепер Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України; статуї Медицини, Життя, Милосердя та Любові) та іподрому (1915–1916; скульптури юнаків-візників і дівчат з вінками), усі — у м. Києві.
Брав участь у здійсненні «Ленінського плану монументальної пропаганди» (1918–1919, погруддя В. Леніна та К. Маркса).
Додатково
До середини 1920-х Балавенський мешкав на Андріївському узвозі, у «Замку Річарда — Левове серце». Разом з учнями виготовив і встановив на терасах та внутрішніх гвинтових сходах подвір’я копії химер Собору Паризької Богоматері (зникли 1943).
Література
- Богданович Г. Федір Петрович Балавенський. Київ : Мистецтво, 1963. 48 с.
- Німенко А. В. Пам’ятники Тарасові Шевченку. Київ : Мистецтво, 1964. С. 13.
- Антонович Д. Українська скульптура // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. Київ : Либідь, 1993. С. 302.
- Шльонський Д., Браславець О. Андріївський узвіз, його історія та путівник по Музею Однієї Вулиці. Львів; Київ : Центр Європи, 2008. 160 с.
- Скібіцька Т. Декоративне оздоблення архітектурних споруд Києва 1900–1910 х років // Студії мистецтвознавчі. 2016. Ч. 2. С. 47–64.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Щербань А. Л. Балавенський, Федір Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балавенський, Федір Петрович (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів