Тектоніка (архітектура)
Текто́ніка (грец. τεϰτονιϰή — теслярське ремесло, від τεϰταίνω — теслярувати, майструвати, будувати) — художня інтерпретація архітектурної конструкції будівлі чи споруди.
Зміст
Загальні відомості
Тектоніка є одним із найскладніших понять в теорії архітектури. В основі тектоніки лежить уявлення пересічної людини про те, що найважливішою позитивною якістю будівлі чи споруди є її стійкість в умовах земної гравітації.
Історична довідка
Поняття "тектоніка" увійшло в ужиток від 19 ст. Уявлення людей про тектоніку історичні. До 19 ст. урівноваженість, статичність, масивність архітектурної форми з розподілом мас за принципом «легке угорі, а важке унизу» сприймали позитивно як запорука міцності й надійності будівлі. У 20 ст. із розвитком будівельної фізики уявлення про роботу різноманітних конструкцій значно розширено, тому основу тектоніки — рівновагу — сприймають як складну урівноважену динамічну систему.
Тектонічністю є відповідність побудови архітектурної форми закономірностям роботи будівельних матеріалів і конструкцій у конкретній будівлі (споруді). Якщо така відповідність відсутня, це називають атектонічністю. До середини 20 ст. атектонічність вважали серйозною вадою архітектурного твору. Проте від 1970-х у постмодернізмі атектонічність реабілітована як один із прийнятних засобів художньої виразності: атектонічність більше не вважають ознакою нефаховості архітектора-проєктувальника.
Характеристика
Тектоніка посилює естетичну виразність архітектурної форми. Як засіб архітектурної композиції тектоніка виявлає і підкреслює у формі будівлі її фізичну будову (структуру), взаємозв’язок тримальних і підтримуваних частин, елементів. Цей взаємозв’язок визначають міцнісними властивостями будівельних матеріалів (дерево, камінь, бетон, метал) та характером сприйняття і передачі навантажень у виготовлених з них будівельних конструкціях. Знання принципів тектоніки допомагає архітектору перетворити утилітарну будівельну конструкцію на естетично виразну архітектурну форму.
Поняття тектоніки стосується тільки цілісної архітектурної форми, тобто всього будинку. Воно не застосовується ні щодо окремих частин будинку, ані щодо архітектурних комплексів, ансамблів.
Найзагальнішими поняттями тектоніки є опозиційні пари: опора і навантаження; міцність і крихкість; масивність і прозорість; важкість і легкість; стійкість і хисткість; жорсткість і гнучкість; статичність і динамічність.
Тектоніка зумовлена характером будівельного матеріалу та конструктивною системою будівлі. Залежно від цього тектоніка визначає усталені правила побудови архітектурної форми. Розрізняють принципово несхожі між собою:
- тектоніку стояково-балкової конструктивної системи, що найдосконаліше втілена в ордері архітектурному;
- тектоніку монолітної мурованої стіни як найстародавнішої конструкції;
- тектоніку каркасних систем (металевих, залізобетонних, дерев’яних), що відзначається найбільшою різноманітністю в архітектурі різних країн світу й різних історичних епох;
- тектоніку арково-склепінчастих систем, опрацьовану в Стародавньому Римі й найдосконаліше виявлену в архітектурі Візантійській імперії;
- тектоніку монолітних залізобетонних конструктивних систем, найдосконаліше опрацьовану у Франції на зламі 19-20 ст;
- тектоніку консольних, рамних, шарнірних аркових конструктивних систем, розвинену у другій половині 19 ст. у зв’язку з промисловою революцією (див. Індустріалізація);
- тектоніку підвісних вантових конструктивних систем (див. Вант), розвинену у 20 ст.;
- тектоніку великопрогонових оболонок, яка є здобутком другої половини 20 ст.;
- тектоніку пневматичних (надувних) споруд, які поширилися в другій половині 20 ст.;
- тектоніку дерев’яних зрубних конструкцій;
- тектоніку стрижневих, стрижнево-вантових конструктивних систем тощо.
Існують виведені емпіричним шляхом загальні правила (принципи) створення тектонічної архітектурної форми:
- виявлення характеру конструктивного вирішення будівлі у її композиції (зовнішньому вигляді та інтер’єрі);
- зрозумілість для спостерігача принципової схеми розподілу навантажень у конструкції будівлі;
- акцентування засобами архітектури опор та інших основних конструктивних елементів;
- наближення абрису архітектурної форми до контуру епюри зусиль;
- художнє розрізнення тримальних, підтримуваних та огороджувальних конструкцій будівлі;
- узгодженість ритмічної організації фасадів та великих інтер’єрів із системою тримальних елементів будівлі;
- використання художніх можливостей фактури й кольору для виявлення співвідношень «ваговитості».
Галерея
|
Література
- Тиц А., Божко Ю., Иванова Г. и др. Основы архитектурной композиции и проектирования. Киев : Вища школа, 1976. С. 93–122.
- Мардер А. Тектоніка в архітектурі // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 284.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 405.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Тектоніка (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тектоніка (архітектура) (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
