Бетон

Бетонні конструкції на Форумах у м. Римі
Бетонна конструкція купола Пантеона в м. Римі
Залізобетонний арковий міст Джурджевича через каньйон р. Тара у Чорногорії
Бетонний декор фасаду Караїмської тераси у м. Києві

Бето́н (фр. bеton від лат. bitumenбітум, гірська смола) — штучний кам’яний будівельний матеріал, що одержують після формування і твердіння ущільненої суміші в’яжучої речовини (з водою або без неї), заповнювачів та (в разі потреби) спеціальних домішок.

Історична довідка

Бетон уперше почали широко застосовувати в будівництві у Стародавньому Римі, де його робили із замішаної на воді суміші гашеного вапна, пуцолана (вулканічний попіл, поклади якого розробляли в околицях м. Путеолі, тепер м. Поццуолі, регіон Кампанія, Італія), гальки, щебеню та органічних домішок (яєць тощо). Після твердіння матеріал набував міцності. Римляни також володіли технологією гідротехнічного бетону, споруджували з нього підводні й надводні споруди портів (порт у м. Остія, тепер у складі м. Рима, Італія). Виготовлення римського бетону потребувало значної кількості робочої сили (рабів та полонених).

Після падіння Римської імперії технологію виготовлення бетону було втрачено. В Європі бетон уперше експериментально застосував 1756–1759 інженер Дж. Смітон (1724–1792; Англія) під час будівництва Еддістонського маяка (графство Девон, Англія).

1824 Дж. Аспдін (1778–1855; Англія) винайшов і запатентував першу гідравлічну в’яжучу речовину для виготовлення бетону — портландцемент. Уперше такий бетон широко застосували 1867 у будівництві підвальних поверхів головної споруди Всесвітньої виставки у м. Парижі, Франція. Міцність бетону на розтягнення і вигин у 10–20 разів нижча за його міцність на стиснення. Відтак вироби з бетону почали армувати (див. Армування) матеріалами, що мають високу міцність на розтягнення, наприклад, сталевою арматурою. Так, 1868 садівник Ж. Моньє (1823–1906; Франція) винайшов і запатентував новий конструкційний матеріал — залізобетон. Останній почали широко застосовувати в будівництві з 1890-х у Франції та США, згодом — в усьому світі. В Україні бетон використовують з кінця 19 ст.

Різновиди

Бетон розрізняють за призначенням:

  • загальнобудівне (конструкційний, конструкційно-теплоізоляційний і теплоізоляційний);
  • спеціальне (захисний включно з гідратним, гідротехнічний, шляховий включно з аеродромним, хімічностійкий, кислототривкий, вогнетривкий, декоративний).

У процесі виготовлення бетону як в’яжучу речовину використовують цемент, гіпс, вапно, бітум тощо. Залежно від виду в’яжучого розрізняють бетон цементний (найпоширеніший), силікатний, гіпсобетон, асфальтобетон, цементно-полімерний, полімербетон та ін. Як заповнювач використовують природні камені — граніт, пісковик, туф, пемзу, вулканічні шлаки і штучні матеріали — керамзит, перліт, доменні й котельні шлаки [див. Шлак (металургія)] тощо.

За крупністю заповнювача розрізняють бетони дрібно- і крупнозернисті, крупнопористі (безпіщані) і ніздрюваті (без заповнювача).

За щільністю та об’ємною масою бетони поділяють на

  • особливо важкі (понад 2 500 кг/м3),
  • важкі (2 200–2 400 кг/м3),
  • полегшені (1 800–2 200 кг/м3),
  • легкі (500–1 800 кг/м3);
  • особливо легкі (менше 500 кг/м3).

За структурою є бетони щільні й пористі.

До пористих належать:

  • бетон великопористий;
  • бетон злитний (із пористими заповнювачами та щільною розчинною частиною);
  • бетон поризований ніздрюватий (зі щільними або пористими заповнювачами та поризованою розчинною частиною).

Найпоширенішим є бетон важкий. В’яжуча речовина — портландцемент і його різновиди. Заповнювачі — гравій, щебінь із щільних вулканічних або осадових гірських порід (граніт, пісковик тощо) і кварцевий (рідше вапняний) пісок. Має щільну структуру та велику міцність на стиснення. Застосовують важкий бетон для монолітних і збірних тримальних конструкцій. Різновидом є гідротехнічний бетон для зведення споруд або їхніх частин, що постійно або періодично омиваються водою. Його компоненти — портландцемент, шлакопортландцемент, пуцолановий портландцемент із заповнювачами (щебенем, гравієм або галькою).

До важкого бетону належить і кислототривкий бетон, компонентами якого є: в’яжуча речовина — кислототривкий кварцовий кремнефтористий цемент (суміш тонкоподрібненого кварцового піску і кремнефтористого натрію); заповнювачі — щебінь і пісок із хімічно стійких порід (андезиту, базальту, бештауніту тощо).

Бетон легкий виготовляють на цементі або іншій (гіпс) в’яжучій речовині з пористими штучними або природними заповнювачами. Має щільну або пористу структуру. Звичайно називають за видом заповнювача: керамзитобетон, шлакобетон, перлітобетон, вермикулітобетон, пемзобетон, шлакопемзобетон тощо. Відносно невелика маса і мала теплопровідність визначають використання його не тільки в тримальних, але і в огороджувальних конструкціях будинків, а також як тепло- і звукоізоляційного матеріалу.

Бетон ніздрюватий — легкий високопористий бетон із рівномірно розподіленими замкненими або відкритими повітряними чарунками діаметром до 3 мм, які займають до 60—80 % усього об’єму матеріалу. Одержують унаслідок тверднення суміші в’яжучої речовини (цемент, вапно, мелені гранульовані шлаки) і кремнезему або золи-виносу з водою та газоутворюючими домішками чи піною, заздалегідь приготовленою із спеціальних речовин — піноутворювачів.

Залежно від методу пороутвороння розрізняють газобетон і пінобетон, за умовами тверднення — автоклавний (див. Автоклавні матеріали) і такий, що твердне у звичайних умовах. Зменшена щільність дозволяє ефективно використовувати його в огороджувальних конструкціях, а також як конструктивно-ізоляційний і тепло- звукоізоляційний матеріал.

Бетон силікатний як різновид автоклавних матеріалів одержують термічним обробленням в автоклаві суміші вапняно-кремнеземистої в’яжучої речовини, заповнювачів і води. Використовують також вапняно-шлаковий, вапняно-пуцолановий, вапняно-зольний цементи, нефеліновий цемент та ін.

Бетон вогнетривкий призначений для експлуатації в умовах підвищених температур. За гранично допустимою температурою застосування його поділяють на класи 3 (300 °С) і 6–18 (600 — понад 1 700 °С); за об’ємною масою — на особливо важкий, важкий, полегшений і легкий. В’яжучими є: портландцемент, шлакопортландцемент, глиноземистий, високоглиноземистий і периклазовий цементи, рідке скло і хімічні в’яжучі (наприклад, фосфатні). До складу в’яжучого в разі потреби вводять тонкомелені домішки. Заповнювачами служать матеріали, одержані випалом вогнетривких глин, каолінів і спеціальних сумішей, подрібнені гірські щільні й пористі породи, відходи промислового виробництва, уламки випалених вогнетривких виробів, аглопорит, керамзит, спучені перліт і вермикуліт тощо. Вогнетривкий бетон застосовують для спорудження теплових агрегатів, фундаментів промислових печей.

Значення

Бетон застосовують у будівництві для виготовлення (на спеціальних заводах і безпосередньо на будівельних майданчиках) монолітних, збірних та збірно-монолітних опорних і огороджувальних конструкцій. Пластичність незатверділої бетонної суміші дозволяє надавати виробам з бетону будь-яку форму, їхній поверхні — різноманітну рельєфну фактуру, якої можна досягати також механічним обробленням затверділого бетону.

Література

  1. Гидион З. Железобетон и его влияние на архітектуру // Пространство, время, архитектура / Пер. с нем. Москва : Стройиздат, 1984. С. 200–205.
  2. Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 48–49.
  3. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 61.
  4. Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 59.

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бетон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бетон (дата звернення: 4.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.02.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶