Андезит

Hornblende, Biotit und Andesit - Bor, Serbien.jpg

Андези́т (від Анди) ― магматична гірська порода середнього складу, нормальної лужності.

Історична довідка

Андезит визначив і назвав геолог Х. Л. фон Бух у 1836.

Характеристика

Хімічний склад, фізичні властивості й різновиди

Середній хімічний склад: SiO2 56–64 %, TiO2 0,5–0,7 %, Al2O3 16–21 %, Fe2O3 3–4 %, FeO 3–5 %, MgO 3–4 %, CaO 6–7 %, Na2O 2–4 %, K2O 1–2 % (Петрографічний кодекс України). Має зазвичай темно-сірий або майже чорний колір, масивну або пузирчасту текстуру, порфірову структуру з гіалопілітовою чи пілотакситовою основною масою; остання утворена субпаралельними мікролітами плагіоклазу. Украпленики представлені плагіоклазом зональної будови (від лабрадору до олігоклазу) та одним або кількома темноколірними мінералами: кліно- (авгіт) й ортопіроксеном (гіперстен), роговою обманкою, рідше біотитом, за наявністю та співвідношенням яких виокремлюють різновиди. Мінерали другорядні: інколи олівін (в основних), кварц (у найкисліших), калієвий шпат польовий, скло вулканічне. Густина 2,28–2,68 г/см3. Твердість за Мооса шкалою твердості ― 5. Опір стисканню від 80 МПа до 240 МПа. Температура плавлення 1200 °С, пористість 0,8–9,6 %, рідше до 14 %, коефіцієнт розм’якшення (водостійкість) 0,8–1,0.

Походження. Розташування родовищ

Андезит пов’язаний поступовими переходами з основними андезибазальтами й більш кислими дацитами. Утворює лавові потоки, субвулканічні тіла (дайки, штоки), екструзії (купола). Є ефузивним аналогом кварцового діориту. Характерний для деструктивних геодинамічних режимів (зрілих острівних дуг та активних континентальних окраїн андійського типу) та їхніх палеоаналогів (складчастих областей). Це одна з найпоширеніших вулканічних порід світу. Великі родовища андезитів відомі в Кордильєрах (США), у Франції, Бельгії, Вірменії, на Далекому Сході, Камчатці, Кавказі.

Андезит в Україні

В Україні невеликі масиви андезиту розвинуті в складчастих областях: у Криму (міжріччя Бодрак ― Альма, Карадаг), Карпатах (Вигорлат-Гутинська гряда), на Донбасі в зоні зчленування з Українським кристалічним щитом.

Значення

Використовують переважно як будівельний камінь, для виготовлення кислототривких матеріалів. Розробляють кар’єрним способом в Закарпатті.

Література

  1. Магматические горные породы: Кислые и средние породы / Отв. ред. В. В. Ярмолюк, В. И. Коваленко. Москва : Наука, 1987. 374 с.
  2. Петрографічний кодекс України / Відп. ред. І. Б. Щербаков. Київ : [б. в.], 1999. 80 с.
  3. Павлов Г. Г. Петрографія. Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2014. 527с.
  4. Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.

Автор ВУЕ

К. Є. Шнюкова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шнюкова К. Є. Андезит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андезит (дата звернення: 7.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.01.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶