Вавель
|
Вавель | |
|---|---|
| Країна | Польща |
| Місце розташування | Краків |
| Рік внесення | 1978 |
| Критерії | iv |
Ва́вель (пол. Wawel) — пагорб, на якому міститься однойменний архітектурний комплекс королівського замку й кафедрального собору у м. Кракові, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Малопольське воєводство, Польща.
Зміст
Загальні відомості
Міститься біля південної межі історичного центру міста на лівому березі р. Вісли. Пагорб підноситься на 25 м над долиною (228 м над рівнем моря) і має площу 5 га. Комплекс є головною архітектурною домінантою м. Кракова. Оточений по периметру оборонними мурами з баштами і бастіонами, складається з двох основних частин: королівського замку і кафедрального собору з прилеглими спорудами. Головний вхід — через Браму Вазів біля собору.
Історична довідка
У 9 ст. тут було укріплене поселення, в якому 1020 зведено муровані кафедральний собор (збережено тільки його крипту Святого Гереона), кілька храмів і цивільні споруди (не збережено). 1142 освячено новий кафедральний собор, зруйнований пожежею 1306. До романської доби належать ще декілька споруд — нижні частини кількох башт, крипта Святого Леонарда, зал 24 колон (залишок князівського палацу), палацова каплиця Святого Гереона, ротонда, церква Святого Михаїла. 1320–1364 збудовано ґотичний кафедральний собор, який став місцем коронації польських королів. Упродовж 14–15 ст. на схід від собору поступово розбудовували ґотичний королівський замок, основні споруди якого групувалися довкола внутрішнього двору. Тоді збудовано оборонні мури, великі башти Куряча Лапка і Данська, а також башти Йорданка, Сенаторська, Сандомирська, Тенчинська, Злодійська й Дівоча. 1499 замок згорів. Королівська династія Ягеллонів, яка тоді правила Польщею, Литвою, Угорщиною, Чехією і претендувала на корону Священної Римської імперії германської нації, вирішила відновити свою резиденцію в нових, значно репрезентативніших архітектурних формах італійського ренесансу. Відбудова з розширенням 1504–1535, розпочата Олександром Ягеллончиком і завершена Сигізмундом І Старим, виконана під керівництвом будівничих: Е. Розембергера (середина 15 ст.; тепер Німеччина — 1527; тепер Польща), Ф. Фіорентіно (середина 15 ст.; тепер Італія — 1516; тепер Польща), Б. Береччі (1480; тепер Італія — 1537; тепер Польща), Бенедикта із Сандомира (середина 15 ст. — після 1537; тепер Польща). Вони створили головні корпуси довкола триярусного аркадного двору. 1517–1533 до собору прибудовано ренесансну капелу Сигізмунда — родовий мавзолей Ягеллонів. Північно-східна частина королівського замку згоріла в пожежі 1595. Її відбудував 1599–1603 королівський архітектор Дж. Б. Тревано (середина 16 ст.; Швейцарія — 1642; тепер Польща).
1609 королівську резиденцію перенесено у м. Варшаву і замок став занепадати. У 17 ст. модернізовано його укріплення за бастіонною системою (бастіон Владислава IV Вази). Замок палили, руйнували й грабували ворожі армії: Швеції 1655–1657, 1702, Пруссії 1794. 1795 м. Краків опанувала імперія Габсбургів і перетворила замок на армійські казарми. Наслідком стали перебудови в замку та знесення численних середньовічних споруд на Вавелі (церкви Святого Георгія і Святого Михаїла тощо). Після 1846 збудовано три корпуси військового госпіталю і два капоніри. 1880 польська громадськість запропонувала владі Австро-Угорщини вивести з Вавеля військові частини й після реставрації перетворити його на одну з імператорських резиденцій. Попри згоду імператора Франца Йосифа І, тільки 1905 австрійська армія полишила Вавель, отримавши зібрану громадськістю грошову компенсацію в 3 504 609 австрійських крон (зокрема Франц Йосиф І пожертвував на реставрацію 100 000 крон з власних коштів). Реставрацію та археологічні дослідження комплексу розпочато 1905–1914 під керівництвом З. Генделя (1862–1929; Польща) і продовжено протягом 1916–1939 під керівництвом А. Л. Шишко-Богуша (1883; тепер Естонія — 1948; Польща). Кошти на реставрацію збирала громадськість, тому з 1920-х у мурі при вході на Вавель почали вмуровувати пам'ятні цеглини з написами на честь жертводавців — як окремих осіб, так і громад (наприклад, м. Львова). 1921 на бастіоні Владислава IV Вази встановлено кінний монумент Т. Костюшка.
1921 рішенням Сейму Польщі Вавель визнано однією з офіційних резиденцій президента республіки. З 1930 тут розміщено Державну збірку творів мистецтва. Під час Другої світової війни на Вавелі містилася резиденція німецького генерал-губернатора Г. Франка (1900–1946; Німеччина), що сприяло розграбуванню історичних і мистецьких збірок, які тут зберігалися. Частину збірок повернуто 1961, виконано реставраційні роботи. Тепер тут діють Музей «Королівський замок на Вавелі», Кафедральний музей на Вавелі імені Івана Павла ІІ, Центр конференцій і виставок.
Характеристика
Дві головні частини комплексу (замок і костел) прилягають одна до одної. Окремо по периметру пагорба містяться: середньовічні капітульні будинки (між Брамою Вазів і Злодійською баштою) та госпітальний корпус середини 19 ст. (між Злодійською і Сандомирською баштами).
Королівський замок триповерховий, на підвалах, з високими дахами. Складається з трьох корпусів довкола п’ятикутного в плані аркадного двору, має браму і п’ять житлових башт. Замикає двір корпус королівської кухні. Перший поверх і підземелля призначалися для господарських і управлінських потреб, другий був житловим, на третьому були представницькі приміщення. Архітектурна стилістика — готика, ренесанс і бароко, що є наслідком численних перебудов. Усі замкові приміщення реставровано та музеєфіковано (див. Музеєфікація), деякі — відновлено й у більшості розміщено музейні експозиції, що репрезентують королівську резиденцію 15 — початку 17 ст. Найціннішою є збірка королівських аррасів (гобеленів) 16 ст. Сигізмунда ІІ Августа. Експонуються такі цілісні інтер’єри: Королівська скарбниця та апартаменти замкового управителя на першому поверсі; апартаменти президента Польщі І. Мосцицького (1867–1946; тепер Польща — Велика Британія) на другому поверсі; каплиця на третьому поверсі; найважливіші зали — Посольський і Сенаторський, а також зали Турнірний, «Огляду військ», «Під планетами», «Під птахами», «Під орлом», королівська опочивальня. Усього налічується 71 зал, які згруповані у п’ять постійних експозицій.
Кафедральний собор Святого Станіслава і Святого Вацлава — ґотична тринавова базиліка, мурована з червоної цегли, з двома вежами, які фланкують головний західний фасад. По всьому периметру оточений численними каплицями, прибудованими у 14–18 ст. у стилістиці ґотики, ренесансу і бароко. Серед них виділяються Троїцька і Святого Хреста (на головному фасаді), Сигізмунда і Вазів (на південному фасаді). Під собором є кілька крипт. У них, а також у каплицях, поховано краківських єпископів, усіх королів Польщі від Владислава І Локетека (1333) до Станіслава Лещинського (1766), королев, членів королівських родин, видатних діячів Польщі: Л. Качинського з дружиною, Т. Костюшка, А. Міцкевича, Ю. Пілсудського, Ю. Понятовського, В. Сікорського, Ю. Словацького. Центральне й найважливіше поховання собору міститься в центрі його середньої нави — каплиця-мавзолей із саркофагом Святого Станіслава зі Щепанова (1030–1079; Польща), покровителя Польщі. У центральній, бічних навах та каплицях містяться королівські мармурові надгробки. З огляду на це собор вважають національним пантеоном.
Значення
На Вавелі з середини 11 до початку 17 ст. містилася резиденція польських королів. Місцем їхньої коронації та згодом поховання був кафедральний собор. Як історична резиденція духовної і світської влади для поляків Вавель символізує національну єдність і державницьку традицію. 1978 Вавель разом із трьома історичними частинами м. Кракова внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 29.
Додатково
З південно-західного боку під пагорбом Вавеля є стародавня печера «Смоча яма», в якій, за легендою, мешкав дракон — «Смок вавельський». З його знищенням традиція пов’язує заснування м. Кракова. У середньовіччі в печері була корчма, тепер — туристичний об’єкт, доповнений залізною скульптурою дракона, що періодично вивергає полум’я.
Література
- Рудзиньский Г., Пистолези А. Краков. Florence : Bonechi, 1998. С. 60–95.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 202–203.
- Островски Я. Вавель. Замок и кафедральный собор. Krakow : Wydawnictwo «Karpaty» — Andrzej Laczynskj, 2007. 44 s.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вавель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вавель (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
