Музеєфікація
Музеєфіка́ція — багатозначний термін.
1) Перетворення історико-культурних і природних об'єктів на музейні (див. Музей) об'єкти.
Включає етапи: виявлення об'єктів, їх дослідження, консервацію, реставрацію, експозиційну музейну інтерпретацію, подальше використання як об'єктів музейного показу. У цьому значенні термін уперше застосував Ф. Шміт 1929. Поширився термін у другій половині 20 ст. як такий, що стосується будь-яких об'єктів музейного значення: рухомих (культурних цінностей); нерухомих (пам'яток культурної спадщини); нематеріальної культурної спадщини; природного й антропогенного середовища (музеї просто неба, екомузеї, заповідники, національні парки).
2) Перетворення на музей пам'ятки архітектури, яку зберігають в автентичному вигляді в тому архітектурному середовищі, в якому її створено (музеєфікація архітектурна). Так музеєфікують окремі пам'ятки, їхні комплекси, ансамблі (замки, фортеці, монастирі, садиби), історичні центри міст чи їхні частини (Садиба в Качанівці). Здебільшого музеєфікація архітектурна застосовується щодо пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра).
3) Сукупність науково обґрунтованих заходів щодо приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування. Основним принципом виконання заходів на пам'ятці, яка підлягає музеєфікації, є збереження її in situ (на місці) в автентичному стані, зафіксованому обліковою документацією (залишки палацу Б. Хмельницького в с. Суботові Черкаської області).
Методика музеєфікації пам'яток археології та архітектури дещо відмінна, проте спільною є спрямованість на ознайомлення громадськості з витоками та еволюцією суспільства, його культурною спадщиною, а також на усвідомлення необхідності збереження для теперішнього і прийдешніх поколінь об'єктів нерухомої культурної спадщини.
Для пам'яток археології найдоцільнішою є музеєфікація в межах історико-археологічних заповідників (Національний заповідник «Херсонес Таврійський») чи археологічних парків, територія яких дозволяє експонувати об'єкти в контексті їхнього середовища, виконувати на окремих ділянках поряд із пам'ятками реконструкцію їх, відтворювати традиційну флору та фауну.
Джерела
- Закон України «Про охорону культурної спадщини». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14
- Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : ВАТ «РВК ″Деснянська правда″», 2011. 796 с.
Література
- Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 175.
- Ключко Ю. Музеєзнавство: словник-довідник. Київ : Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2013. С. 41.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Музеєфікація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Музеєфікація (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
