Благовіщення Пресвятої Богородиці
Благові́щення Пресвято́ї Богоро́диці (Благовіщення блаженної Діви Марії, Благовіщення Господнє та ін.; грец. Εὐαγγελισμός; лат. Annuntiatio) — у християнстві — одне з головних свят, присвячене спогаду благовістя архангела Гавриїла до Діви Марії та Боговтілення. Святкується 25 березня за григоріанським і новоюліанським календарем; відповідна дата юліанського календаря припадає на 7 квітня.
Зміст
Новозавітний сюжет
Згідно з Євангелієм від Луки (Лк. 1:26–38), в 6-й місяць після зачаття праведницею Єлизаветою Івана Предтечі архангел Гавриїл був посланий від Бога у галілейське місто Назарет до «діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип» з радісною звісткою про те, що від Неї народиться Спаситель світу. Привітав її словами: «Радій благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!» (Лк. 1:28). Повідав затривоженій дівчині, що вона непорочно зачне і народить Сина, і назве його Ісусом: «Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Лк. 1:32–33). За Євангелієм, Марія смиренно відповіла віснику: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38). Переказ про Благовіщення містить також низка апокрифічних текстів.
Від слів благої звістки, принесеної архангелом Гавриїлом, походять християнські молитви «Богородице Діво, радуйся», «Аве Марія».
Датування
Датою Благовіщення як в Західній, так і Східній церквах вважається 25 березня. Ця дата, з одного боку, відтермінована рівно на 9 місяців від 25 грудня, яке не пізніше 4 ст. спочатку на Заході, а потім на Сході, було прийнято календарною датою Різдва Христового. З іншого боку, вона закладена в основу александрійської та пізніших візантійських хронологічних систем, які ототожнюють датування Благовіщення і Пасхи.
Вперше дата 25.03. з’являється у творах ранньоцерковних письменників 3 ст. Тертулліана та Іполіта Римського як день Розп’яття Спасителя за римським календарем.
Повсюдне літургійне святкування Благовіщення церковні історики відносять до періоду не пізніше 6 — поч. 7 ст.
У православній традиції
Повна назва свята: грец. Εὐαγγελισμὸς τῆς Υπεραγίας Δεσποίνης ἡμῶν Θεοτόκου καὶ ̓Αειπαρθένου Μαρίας — Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
У давнину свято не було усталеним. У творах східних ранньохристиянських авторів трапляються різні назви: грец. ἡμέρα ἀσπασμοῦ (день вітання), ἀγγελισμός (сповіщення), ἡμέρα або ορτὴ τοῦ εὐαγγελισμοῦ (день / свято Благовіщення), χαριτισμός (благодать, від грец. «Χαῖρε, κεχαριτομένη» — «Радій, Благодатна»).
В історії свято сприймалося і як Господнє, і як Богородичне. Так, візантійський поет і письменник Феодор Продром (12 ст.) у чотиривірші називає 12 головних свят, серед яких, за винятком Благовіщення, Богородичні відсутні.
З 14 ст., зі включенням до списку дванадесятих свят спершу Успіння Пресвятої Богородиці, а потім і інших Богородичних свят, Благовіщення стає одним з них.
У католицькій традиції
Повна назва свята: лат. Annuntiatio beatae Mariae Virginis — Благовіщення блаженної Діви Марії. У давніх латинських текстах серед назв: лат. annuntiatio angeli ad beatam Mariam Virginem (Благовіщення ангела до блаженної Діви Марії), Mariae salutatio (Марії привітання), annuntiatio sanctae Mariae de conceptione (Благовіщення святій Марії про зачаття), annuntiatio Christi (Благовіщення Христа), initium redemptionis (початок спокути), conceptio Christi (зачаття Христа), festum incarnationis (свято втілення).
На відміну від православ’я, де Благовіщення вважається одним із найважливіших свят, у католицизмі воно тривалий час було віднесене до другорядних. Лише з 1895 офіційно включене в число першорядних свят. Богослужіння відбувається 25 березня, проте, якщо свято потрапляє на Страсну седмицю або октаву Пасхи (Світлу седмицю), то святкова меса звершується в понеділок другого тижня після Пасхи.
У деяких місцевостях та в різних літургійних обрядах (зокрема амвросіанському) сформувалися особливі традиції й дати святкування Благовіщення.
Іконографія
.jpg)
Сюжет Благовіщення належить до провідних тем у християнському іконописі та європейському живописі. Фігури архангела Гавриїла, який передає звістку Діві Марії, зображені вже на фресках християнських катакомб (катакомби Прісцилли, кін. 2 — поч. 3 ст.), мозаїках ранньохристиянських храмів.
З часом іконографія поростала символічними деталями і алюзіями. Зокрема, після ІІІ Вселенського собору, який утвердив термін «Богородиця», Діву Марію почали зображати у пишному вбранні, пурпурному одязі, на престолі. Біла лілія в руках архангела символізувала чистоту й непорочність Марії. Зображення Марії за прядінням, з веретеном і пурпурною пряжею суголосні з апокрифічними переказами про те, що Марія ткала завісу для Єрусалимського храму. Одночасно це символ «витканої плоті», таємничого зачаття Божого Сина у момент Благовіщення. Відлунням апокрифічного сюжету, згідно з яким у момент з’явлення архангела Діва читала Святе Письмо, є зображення Богородиці з книгою у руках або біля аналою з розгорнутим Письмом.
Серед митців, що зверталися до цього сюжету в образотворчому мистецтві: фра Анджеліко, Леонардо да Вінчі, Р. ван дер Вейден, Донателло, Боттічеллі, А. да Мессіна та ін.
З 11 ст. відома давньоруська ікона Благовіщення, написана бл. 1022 в Києві або Корсуні (т. з. Корсунське Благовіщення), мозаїки Софійського собору в Києві.
Додатково
- На думку низки богословів звертання архангела до Діви Марії стало першою радісною звісткою від Бога людству після гріхопадіння; знаменувало відновлення активного спілкування людства з Творцем та стало першим свідченням існування Божественного плану спасіння людства.
- В українській традиції Благовіщення, що припадало на час весняного рівнодення, було важливою віхою землеробського календаря. Вважали, що цього дня весна остаточно поборює зиму. Існувало повір’я, що на Благовіщення «відкривалася земля», з неї виповзали змії та інші плазуни. До цього свята прилітали з вирію птахи (лелеки) і починали вити гнізда. Пасічники цього дня виставляли на двір вулики. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було починати польові роботи.
Література
- Grabar A. Christian Iconography: A Study of Its Origins. Princeton : Princeton University Press, 1968. 174 p.
- Дригалкін В. І., Дригалкін В. В. День за днем. Календар-довідник народних і релігійних свят. Київ : Стилос, 1999. 240 с.
- Ванюков С. Праздник Благовещения Пресвятой Богородицы в византийской и славянской богослужебной традиции // Богословский сборник. 2002. Вип. 10. С. 137–154.
- Олійник М. Проблеми дослідження давньоруської іконографії // Слово. 2004– 2005. № 1 (22). С. 18–21.
- Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнка. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019. 1409 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Благовіщення Пресвятої Богородиці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Благовіщення Пресвятої Богородиці (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.08.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
