Різдво Христове
Різдво Христове (грец. Χριστούγεννα, лат. Dies Natalis Domini; повна церковна назва — Різдво Господа Бога (по плоті) і Спаса нашого Ісуса Христа) — у християнстві — одне із найважливіших свят, під час якого віряни славлять народження Ісуса Христа. Свято вважається другим за значущістю після Великодня (Пасхи), відзначається усіма течіями християнства і практично усіма християнськими конфесіями. У більшості країн світу є державним святом.
Зміст
Подія Різдва у канонічних і апокрифічних джерелах
_%E2%80%93_cropped.jpg)
Основу свята складає євангельська оповідь (див. Євангелія) про народження єврейською праведницею Марією сина на ймення Ісус, який згодом явив себе світу як Син Божий (відвіковічний Логос), обіцяний юдейськими пророками Месія і Спаситель людства з полону гріха. Обставини народження Ісуса Христа наводять дві з канонічних книг Нового Завіту — Євангелія від Матвія і Євангелія від Луки, а також апокрифічні джерела.
За свідченням євангеліста Луки, перебіг подій був таким. У рік народження Ісуса Христа імператор (кесар) Август наказав здійснити перепис населення Римської імперії. Це був перший перепис (громадянський ценз). Він припав на часи, «коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє» (Лк. 2:2-3). Згідно з римськими законами, переписували все доросле населення. Подружжя Йосип і Марія вирушили до м. Вифлеєма, оскільки саме там зберігалися їхні родовідні книги [«Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна» (Лк. 2:4-5)]. Вимушено пристали на ніч у хліву, бо через велике скупчення людей в заїзді для ночівлі не знайшлося вільного місця. Тієї ж ночі Марія народила Ісуса, сповила й поклала новонароджене немовля до ясел (Лк. 2:7).
Апокрифічне Євангеліє від Псевдо-Матвія подає іншу версію: подружжя зупинилося на ночівлю не в хліву, а в печері, бо просто в дорозі у Марії почалися пологи. На третій день Марія вийшла з печери, ввійшла до хліву і поклала немовля в ясла. І віл, і осел вклонилися Йому [(відсилка до пророцтва Ісаї: «Віл знає власника свого, і осел — ясла пана свого» (Іс. 1:3).
Саме ця версія покладена в основу Різдвяного вертепу — зображення Святої родини у печері, посеред якої в яслах для домашніх тварин лежить маленький Ісус, а віл і осел стоять поряд, зігріваючи немовля теплим диханням.
За євангельськими переказами, момент народження Ісуса ознаменували дива: поява на небі чудесної зорі (див. Різдвяна зірка), яка привела до місця народження Спасителя мудреців зі Сходу (Мт. 2:9-11), та зішестя ангела, що повідомив звістку про появу Спасителя тамтешнім вівчарам (Лк. 2: 9-11). Різдвяна зірка, вівчарі й мудреці з дарунками (золотом, ладаном, смирною), які прийшли вклонитися чудесному немовляті, так само є персонажами різдвяного вертепу.
Історія походження свята
З історичного погляду справжня дата події невідома. Серед аргументів наводять і той, що давні юдеї не записували й не святкували дні своїх народжень, вважаючи цю практику язичницькою. Систематичний запис уродин в юдейських громадах відстежують лише з 16 ст. і переважно у Західній Європі.
Символізм обраної дати часто пов’язують з астрономічними циклами сонцестояння та їх відбиттям у солярних культах. Зимове й літнє сонцестояння набували містичного значення в давніх культурах і міфології, до них були приурочені важливі релігійні ритуали й події. Історичні витоки святкування народження божества в дні, близькі до зимового сонцестояння (а це — 25 грудня за сучасним календарем) сягають дохристиянських часів. Йдеться про культи єгипетських сонячних богів Осіріса й Гора, грецького солярного божества Геліоса та його римського відповідника Сола, грецького й фінікійського Адоніса та його аравійського відповідника Душари, іранського Мітри та індійського Крішни тощо.
У Римській імперії, де зародилося християнство, солярні культи були впливовими до поч. 4 ст. Саме до зимового сонцестояння були приурочені римські свята Дня народження Непереможного Сонця (лат. Dies natalis Solis Invicti) та Дня народження іранського бога Мітри, якого в Римі вважали богом Сонця (лат. Deus Sol Invictus Mithras — Бог Сонце Непереможний Мітра). Культ Мітри, як і загалом мітраїзм, був поширений повсюдно в імперії та складав потужну конкуренція християнству.
25 грудня було офіційно ухвалене днем Різдва Христового на ІІІ Вселенському соборі (431, м. Ефес), тобто через 4 століття після описаних подій. Достовірність дати не підтверджує жодне авторитетне джерело. Відомо, що святкувати Різдво цього дня почали століттям раніше (з 4 ст.), разом із перетворенням християнства за Костянтина Великого на офіційну релігію Риму. Колишнє язичницьке пошанування сонячного божества було витіснене новим християнським змістом — Різдвом Ісуса Христа як «Сонця Правди й Істини».
Відзначення
Різдво Христове більшість церков традиційно святкують у ніч проти 25 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарями). Примітна меншість церков, які спираються на юліанський календар, відзначають свято в ніч проти 7 січня.
Так, християни західного обряду (римо-католики і протестанти), а також Фінляндська православна церква (автономна у складі Константинопольської патріархії) відзначають Різдво Христове за григоріанським календарем.
Більшість помісних Православних автокефальних церков — Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Грецька (Елладська), Кіпрська, Болгарська, Польська, Чеських Земель і Словаччини тощо — святкують Різдво згідно з новоюліанським календарем (який до 2800 року повністю збігається з григоріанським). Єрусалимська, Грузинська, Сербська, Російська православні церкви пошановують народження Спасителя за юліанським календарем.
З 2023 відзначають Різдво Христове 25.12 за новою календарною системою й Православна церква України (перейшла на новоюліанський календар), Українська греко-католицька церква (на григоріанський календар).
Примітно, що з причини календарної похибки 25 грудня за юліанським календарем з 2101 припадатиме на 8 січня.
Українські традиції святкування
В українській традиції святкуванню Різдва Христового традиційно передувало особливе прибирання оселі. Її прикрашали розписами, рушниками, килимками, святково оздоблювали покуття. Святвечору (так називали вечір перед Різдвом) передував останній — найсуворіший — день Різдвяного (Пилипівського) посту. З появою першої зірки на небі (символу Різдва), уся родина урочисто збиралася на Святу вечерю. На столі мало бути зібрано 12 пісних страв, головувала серед яких кутя. Поруч встановлювали обжинковий сніп (ясла), який символізував народження Спасителя. Українські традиції святкування Різдва зберігали відгомін язичницьких звичаїв, пов’язані з прадавнім культом пошанування душ померлих предків (як їжа для них, узвар і кутя мали сакрально-ритуальне значення). Християнський контекст надав традиції нового змісту — спомину про спасительну жертву Христа.
У різних регіонах України або на Святвечір, або на перший день Різдва починались святкові відвідини родичів, друзів і знайомих. Співали колядки, розігрували сценки на побутову тематику та євангельські сюжети, віншували зі святом. На Різдво традиційно ворожили, за погодою цього дня прогнозували майбутній врожай. Від сонцевороту вели відлік нового хліборобського року.
В Україні
В Україні з 1991 Різдво Христове 7 січня (за традицією юліанського літочислення) стало святковим неробочим днем календаря. З 2017 державними святами України оголошені 7 січня й 25 грудня (як дві дати святкування Різдва Христового вірянами різних конфесій). Від 2023 державним святом лишилося тільки 25 грудня.
Додатково
- Англійською мовою свято отримало назву Christmas, внаслідок сполучення двох слів «Христос» і «меса» (від лат. Missa). Цей словоутвір як назва для свята вперше загадано 1038.
- У християн східного обряду свято належить до так званих Дванадесятих свят, має п’ять днів передсвяткування, шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього.
- Попри те, що 25 грудня Різдво Христове поруч із католиками святкують протестанти і більшість православних церков, серед українського загалу поширений вислів «католицьке Різдво».
Відео
| Різдво 25 грудня чи 7 січня? |
|---|
Warning: touch(): Utime failed: Permission denied in /var/www/wiki.new/extensions/Widgets/vendor/smarty/smarty/libs/sysplugins/smarty_template_compiled.php on line 178 |
| Коляда та Різдво. Коли і чому святкуємо? |
|---|
Література
- Воропай О. Звичаї нашого народу : в 2 т. Мюнхен : Українське видавництво, 1958. Т. 1. 448 с.
- Косідовський З. Оповіді євангелістів. Київ : Політвидав, 1981. 262 с.
- Павленко П. Ісус Христос — постать історії. Біла Церква : Мустанг, 2002. 347 с.
- Хазарзар Р. Сын Человеческий. Волгоград : ПринТерра-Дизайн, 2004. 624 с.
- Плотнікова Н. В. Концепт Різдво у релігійній картині світу // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. 2017. Вип. 64 (2). С. 76–79.
- Гнатюк В. Колядки і щедрівки : в 2 т. Харків : Фоліо, 2018. Т. 1. 320 с.
- 25 грудня чи 7 січня: коли святкувати Різдво Христове? // Національний інститут стратегічних досліджень. 2022. URL: https://niss.gov.ua/news/novyny-nisd/25-hrudnya-chy-7-sichnya-koly-svyatkuvaty-rizdvo-khrystove
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Різдво Христове // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Різдво Христове (дата звернення: 29.04.2024).
Оприлюднено: 06.12.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
