Геліос
Ге́ліос (Гелій; грец. Ελιος, Ἥλιος, Ἠέλιος) — у давньогрецькій міфології солярне божество, бог Сонця й сонячного світла, син титана Гіперіона й титаніди Феї, брат Селени та Еос. Пізніше ототожнений з Аполлоном. У давньоримській міфології відповідником є Сол (лат. Sol — Сонце).
У міфології
Доолімпійське божество, дарувач світла і життя. Гомер уявляв Геліоса у золотому шоломі з променистими очима.
За міфами, щоранку прокидається з криком півня, вітає Еос та виїздить зі східної частини Океану на золотій колісниці, яку везе четверик білих коней. Упродовж дня долає небесний шлях від палацу на Сході до палацу на Заході, де розпрягає коней. Вночі вертається на Схід водами Океану — пливе разом з колісницею і кіньми на золоченому човні (чаші), який викував Гефест.
За художньо-міфологічними уявленнями, престол Геліоса у палаці оточують чотири пори року, а також Дні, Місяці, Роки, Століття.
Бачить усе, що відбувається на небесах і землі, всі лихі справи богів і людей (зокрема, повідомив Деметру, що її доньку Персефону вкрав Аїд; відкрив Гефесту, що його дружина Афродіта зраджує з Аресом). Звідси епітет «всевидющий» (грец. πανδερκής); до бога зверталися при складанні клятв і урочистих обітниць. Зрідка буває неуважним (сюжет про зазіхання супутників Одіссея на священну худобу Геліоса, за що ті були жорстоко покарані Зевсом). Вершив правосуддя, карав злочинців сліпотою.
Володів кількома священними стадами (білосніжних биків, овець), які, за однією версією, налічували по 350 особин (алюзія на кількість днів місячного року), за іншою — 7 стадами корів і 7 стадами овець по 50 голів кожне (50 тижнів по 7 днів), що пасуться на островах (Сицилії, Тринакрії, Ерітеї тощо).
За міфами, згідно з велінням Зевса, Геліос отримував у володіння кожен новий острів, який піднімався з води. Так став володарем острова Родоса, де німфа народила йому 7 синів і доньку. За переказом, один із синів був вимушений втікати до Єгипту після скоєного злочину, де заснував місто Геліополь, навчив єгиптян астрономії. Серед інших дітей — Геліади, доньки Кірка, Пасіфая, Фаетуза, Лампетія, сини Еет, Авгій, Фаетон та ін.
Поширений міф оповідає, що одного ранку Геліос поступився благанням сина Фаетона і довірив йому управління своєю колісницею. Проте юнак не зміг упоратися з кіньми: спершу направив колісницю у таку височінь, що люди на землі стали мерзнути, а потім спустився так низько, що вогняний жар випалював землі, висушував ріки. Розгніваний Зевс вразив Фаетона перуном, аби врятувати світ від загибелі. Засмучений батько приховав своє лице, Сонце не сходило упродовж дня. Сюжет красномовно описаний у «Метаморфозах» Овідія.
Разом з тим Геліос втягнутий у стосунки з підземним царством, «тіньовим світом». Він батько чаклунки Кірки і дід Медеї, саме від нього Медея отримала колісницю з крилатими зміями [див. також Аргонавти (у міфології)]. Вхід до Аїду називали «воротами Сонця», що відсилає не тільки до полярності, але й до взаємозв’язку солярного / хтонічного, світла / темряви.
В елліністичній міфології Геліоса нерідко ототожнювали з Гіперіоном, у пізній античності риси Геліоса перебрав на себе Аполлон, звідси одне з його імен-епітетів Феб (блискучий, осяйний).
Культ
Культ Геліоса був поширений у полісах Коринфі, Аргосі, Еліді (Греція), де діяли його храми. При святилищах зазвичай утримували стадо білої або рудої худоби. Центром культу, принаймні з 5 ст. до н. е., вважають о. Родос. Тут при гавані було встановлено гігантську статую бога (3 ст. до н. е., не збереглася), Колос Родоський вважався одним із Семи чудес світу.
Дійшли свідчення, що Геліосу офірували коней: на Родосі під час свята на честь бога (Галіеї) йому жертвували колісницю, запряжену квадригою, яку скидали в море.
У часи Римської імперії поширився культ Нездоланного сонця. Проте солярний культ конструювався штучно, слугував доповненням до культу імператора.
Зображення Геліоса дійшли на античних фресках, вазописі, рельєфах, метопах тощо. Постав у образі безбородого молодика міцної статури, що керує квадригою, часто з короною із сонячних променів, золотосяйним вінком або у золотому шоломі.
Священними тваринами вважали півня, білого бика, білого коня.
Згаданий у гімнах Гомера, орфічних гімнах, «Теогонії» Гесіода, «Метаморфозах» Овідія, а також у Павсанія, Гая Юлія Гігіна (бл. 64 до н. е. — 17 н. е.), Аполлодора Афінського, Піндара, Еврипіда, Вергілія та ін.
Цитата
«Сонця палац осяйний, на колони високі опертий,
Золотом щирим яснів і мінивсь полум’яним піропом.
Верх його так і сліпив білиною слоновою кості;
Двері двійчасті важкі променилися сліблом яскраво.
Все ж і те срібло затьмарював хист: на дверях Мульцібер
Вирізьбив моря гладінь, що довкіл оперізує землі,
Світ круговий, а над ним – неозорого неба склепіння…
…Вже до отця він спішить, та в лице йому глянути зблизька
Все ж не посмів, оддалік зупинившись: інакше від сяйва,
Певно б, одразу осліп. На престолі в мигтінні смарагдів
Феб яснозорий сидів, багряницею плечі окривши.
Дні, Місяці, і Роки, і Століття обабіч престолу,
Й рівно віддалені поміж собою Години стояли.
Там — і Весна молода у вінку з різнобарвного квіту,
Літо — за нею, без одягу, горде вагомим колоссям,
Далі — забризкана гроном розчавленим Осінь рудава,
Врешті — Зима, крижана, розкуйовджена, сивоволоса...»Публій Овідій Назон. Метаморфози / Пер. з лат. А. Содомора. Львів : Апріорі, 2019. С. 59, 60.
Додатково
- Проводять паралелі між давніми міфологічними уявленнями про небесний рух Сонця: щоденним бігом колісниці Геліоса та подорожжю барки давньоєгипетського бога Сонця Ра, яка так само щосвітанку поверталася на Схід.
- Від імені Геліоса утворена назва хімічного елемента Гелія; так названо космічні апарати для вивчення Сонця, запущені у 1974 та 1976; лінійка радянських об’єктивів різноманітного призначення (фотографічних, кінознімальних, для аерофотозйомки, проєкційних тощо); серія європейських розвідувальних супутників тощо.
Література
- Еліаде М. Трактат з історії релігії / Пер. з фр. О. Панича. Київ : Дух і Літера, 2016. 520 с.
- Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. New York : Oxford University Press, 2018. 792 р.
- Публій Овідій Назон. Метаморфози / Пер. з лат. А. Содомора. Львів : Апріорі, 2019. 520 с.
- The Book of Greek & Roman Folktales, Legends, & Myths / Ed. by W. Hansen. Princeton : Princeton University Press, 2019. 584 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Геліос // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Геліос (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
