Вертеп
Верте́п (від старослов. вертеп — печера, ущелина), шопка (від пол. szopka — повітка, сарай), батлейка, бетлейка (від івр. Бет-лехем — м. Вифлеєм) — багатозначний термін: 1) макет, інсталяція віфлеємського прихистку (імітація печери, гроту або окремої споруди), де, за новозавітнім переказом, народився Ісус; 2) старовинний пересувний (вуличний) ляльковий театр у вигляді двоярусної скрині (шафи), де розігрували різдвяну драму та сатирично-побутові інтермедії; 3) власне переносна скриня для різдвяної лялькової вистави; 4) різдвяне фольклорно-театральне дійство, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори, самобутнє явище української театральної культури (див. Вертепна драма).
Зміст
Історична довідка
Початково вертеп відомий як макет, що художньо відтворює обставини Різдва. Традиційно включає фігурки Богонемовля у яслах на сіні, Богоматері Марії разом із Йосипом, свійську худобу і птицю, пастухів, ангелів, часто також трьох волхвів-царів. Розміщують у храмах, публічному або приватному просторі.
Традиція улаштування вертепу тягнеться з Італії (італ. рresepio від лат. praesepire — огорожувати або лат. praesaepium — стайні, хлів, ясла).
Ідею створення вертепу пов’язують з постаттю засновника ордену Братів Менших св. Франциска Асизького. В 1223, під враженням від своєї подорожі до Святої Землі, Франциск у Різдвяну ніч проти 25 грудня організував вертеп у печері італійського селища Ґреччо (тепер регіон Лаціо). Подвижник облаштував ясла з сіном, привів вола і віслюка, запросив до печери вірян, проспівав фрагмент з Євангелія про Різдво Христове, узяв участь як диякон у Різдвяній літургії, під час якої в яслах перебували гостії для євхаристії.
Пізніше туди стали вкладати ляльку або й маленьку дитину, які символізували Богонемовля, розміщували навколо фігури Святого сімейства та інших героїв новозавітної різдвяної оповіді.
Задум св. Франциска прищепити пастві розуміння Бога як люблячого батька, котрий наблизився до людей через Свого Сина, народженого від земної жінки в убогості та покорі, припав до душі вірянам. Відтоді вертепи набули популярності, ширилися європейськими країнами, а згодом — стали елементами храмового декору (ікони, фрески, скульптура).
За різними джерелами, в кінці 1280-х — на початку 1290-х за розпорядженням папи Гонорія IV або Миколая IV (перший папа-францисканець), скульптор Арнольфо ді Камбіо виготовив перший мармуровий вертеп, встановлений як постійна сцена Різдва Ісуса в базиліці Санта-Марія-Маджоре в м. Римі.
Сучасні вертепи
Вертепи встановлюють у церквах та на площах біля них, у громадських місцях, розміщують у вітринах крамниць та у приватному просторі. Публічні інсталяції часом викликають заперечення з боку частини громадян; подекуди встановлення вертепів у громадських місцях заборонене муніципальною владою (що, своєю чергою, зумовлює зворотній рух за відновлення традиції).
У Ватикані на площі Св. Петра щороку облаштовують багатофігурний вертеп у традиціях різних народів. Разом з тим у католицьких храмах, зокрема і в соборі Святого Петра в Римі, біля престолу встановлюють окремо ясла з немовлям Ісусом на сіні — так, наче всі присутні на Різдвяних богослужіннях становлять Його родину.
01.12.2019 Папа Римський Франциск під час паломництва до францисканського «Санктуарію вертепу» в Ґреччо оприлюднив Апостольський лист «Admirabile Signum» («Прекрасний знак») про значення і цінність вертепу.
У розпал пандемії COVID-19 популярність домашніх вертепів помітно зросла: європейці щочастіше виставляли їх не лише у вікнах своїх осель, на вітринах приватних магазинів і офісів, але й на балконах, біля вхідних дверей, на терасах, подвір’ях тощо.
Також практикуються вертепи як вуличні вистави про народження Ісуса, переважно з костюмованими учасниками біблійної історії, часто із тваринами. Виконують такі вистави здебільшого члени різних християнських громад та організацій.
Вертепи в Україні
Виникнення традиції
В Україні вертепні традиції склалися і як вистави (лялькові та костюмовані), і як інсталяції (останні — вірогідно спершу у храмах від католицьких орденів, як-от у м. Львові — від бернардинів ще з 15 ст., а згодом і в приватних оселях).
Точний час початку встановлення вертепів та організації вертепних вистав на українських теренах невідомий. Вважають, що українці ознайомились з вертепами через своїх західних сусідів, і творчо розвинули цю ідею у яскравому й дотепному українському колориті. Назва «вертеп» закріпилася в Україні як за переносною скринею для різдвяної лялькової вистави, так і за самою вертепною драмою, або ж вертепною трагікомічною містерією (як ляльковою, так і з живими акторами).
Перші відомі документальні джерела подають згадки про автохтонні вертепні вистави від кінця 16–17 ст. у містах Львові, Києві тощо. У Києві вертеп став популярний завдяки викладачам та «спудеям» Києво-Могилянської академії (саме від київських бурсаків, що мандрували з вертепами українськими землями, був записаний найповніший зі збережених текст вертепної вистави — т. з. Галаганівський, або Сокиринський список). Такі вистави в Україні розігрувалися (та існують дотепер) не тільки у храмах чи біля них, а й у громадських місцях, театрах, школах тощо.
Вертеп як явище української культури досліджували І. Франко, М. Петров, П. Житецький, П. С. Єфименко, О. Білецький, П. Попов та ін.
Вертепи-інсталяції
Разом з вертепними виставами могилянців, виникла традиція влаштовувати вертепи у вікнах кам'яниць (зокрема у м. Києві, особливо — на магістратському Подолі). Цим займалися перед або на початку Різдвяного посту: низ віконниці між рамами застеляли сіном, глицею, пізніше — і ватою (з імітацією снігу), ставили вертепні фігурки (спеціально виготовлені та розмальовані з дерева, пап'є-маше та ін., згодом — використовували ляльки, м'які іграшки звірів, ялинкові іграшки та цукерки — останні, як дари маленькому Ісусу). Згори до внутрішнього верху рами чіпляли лампадки чи вирізані з фольги ліхтарики у формі Різдвяної зірки (у заможніших — навіть спеціальну срібну чи золоту зірку, яка в інший час слугувала кулоном чи дукачем або брошкою). Такий вертеп удома ладнали з дітьми, під розучування колядок; з настанням сутінок на підвіконні запалювали свічки, що створювало казкову світлину, видиму з вулиці.
Вертепи, особливо у кінці 19 — на початку 20 ст., ставили і під різдвяні ялинки. Вертепи-інсталяції встановлювали у католицьких храмах, а подекуди і у школах.
Традиція вертепів у вікнах Києва та інших міст, хоча й лише у приватних помешканнях, подалі від центральних вулиць та у неповному вигляді (з огляду на антирелігійні переслідування радянської влади), перетривала радянську добу і відродилась зі здобуттям незалежності України.
Вертепи-скрині. Ляльковий театр
Скриню-вертеп, виготовлену з дерева, картону і тканин, робили різного розміру: від невеликої, посильної для перенесення двома особами аж до місткої конструкції, яку перевозили (зазвичай на санях) за допомогою тяглової сили. Вертеп включав два або три яруси, зокрема з мансардою: верхній — «Небо», другий (або середній) — «Земля» (іноді — «Палац»), нижній (якщо був) — «Вітхлань» (потойбіччя, пекло, підземелля), на яких ляльки розігрували сценки біблійної історії Ісусового Різдва, а також різні інтермедії з народного життя, (пов'язані чи прямо не пов'язані з народженням Ісуса).
Один чи кілька вертепників керували ляльками, серед яких обов'язково були, окрім персонажів біблійної історії, ще цар Ірод, Солдат (римський), Чорт і Смерть. Крім того, у різних місцевостях і в різних вертепників, міг бути свій набір інших персонажів, серед яких Дід і Баба, Парубок і Дівчина, Генерал або Офіцер, Москаль, Циган і Циганка, Шинкарка, Купець, Лях, Пан, Козак, Бурсак, різні колоритні дійові особи (Йойлик, Волохань та ін.) — разом до 40 героїв.
Колядницькі гурти, особливо молодіжні, носили вертеп-скриню і посеред співів колядок показували вертепну виставу, або ж вертепницькі актори у відповідних костюмах (часом і за участі тварин) розігрували Різдвяну сценку.
Показували вертеп від Різдва Христового аж до свята Хрещення Господнього (Водохреща), або й довше.
Окрема «народна» частина вертепу є оригінальною особливістю української фольклорної традиції.
У сучасній Україні
Вертепи в Україні стали не лише прикрасою храмів, ярмарок, осель та різних громадських будівель, але й маніфестами духовно-культурної ідентичності, де український колорит органічно вплетений у європейську духовно-культурну традицію.
У сучасних містах і селах України вертепи-інсталяції розташовують на підвіконнях, клеять витинанкові композиції на склі або малюють на ньому, застосовують вигадливі комбіновані техніки (від зубної пасти до кольорових маркерів). Майстри хендмейду виготовляють вертепи з дерева та інших матеріалів, зокрема напівфабрикати, з можливістю для дітей та всіх охочих розфарбувати та оздоблювати їх самостійно. На передріздвяних ярмарках представлений широкий асортимент готових вертепів, зокрема і з підсвіткою.
Традиція лялькового вертепу, відроджена в незалежній Україні, стала особливо популярною серед дітей, увійшла до репертуару багатьох професійних та аматорських театрів. У сучасному виконанні до традиційних дійових осіб додають і інших актуальних персонажів — наприклад, українських вояків, які охороняють Святе сімейство.
Традиція Вертепу як різдвяної костюмованої вистави імпровізованих акторів особливо рясно розбуяла у другій, «народній» частині, присвяченої подіям поточно актуальної тематики.
Від початку 2000-х щобільшої популярності набули «політичні вертепи» (з алюзіями на політичних діячів), які щедро поповнювалися родзинками народної творчості. Причому окремі персонажі біблійної різдвяної історії асоціюються з конкретними сучасними діячами України й світу (так, після початку російсько-української війни, цар Ірод — з В. Путіним). Показували політичний вертеп і на Майдані у 2013–2014. «Волонтерські вертепи» від початку збройної агресії Росії проти України їздять до вояків ЗСУ, а також — до поранених у шпиталі. «Народний» складник класичних і модернізованих вертепів, витоково сповнений дотепного українського гумору і кпинів з усіх ворогів, розростається й надалі.
Додатково
- 2003, під час передвиборчої президентської компанії, прихильники кандидата в президенти В. Ющенка створили кілька варіантів «політичного вертепу», який розігрували різні групи вертепників. Вони з великим успіхом представляли такі вертепи по всій Україні, де Ірод постав у образі другого кандидата у президенти — В. Януковича, інші негативні персонажі — в образах фальсифікаторів виборчого процесу, міліціянтів, «ватників» (серед яких незамінним придався і персонаж Москаль). Традицію політичних вертепів охоче розвивають студенти, пластуни (див. Пласт) та ін.
| Документальна телепередача "Прогулянки містом" (телеканал "Київ") |
|---|
Цитата
«Встановлення вертепу в наших домівках допомагає нам по-новому пережити історію, яка відбулась у Вифлеємі. Очевидно, що Євангеліє завжди залишається джерелом, яке дозволяє пізнати цю подію і роздумувати над нею. Вертеп допомагає уявити сцени, пробуджує відчуття, заохочує почуватись активними учасниками історії спасіння, сучасниками події, яка є живою і актуальною в найрізноманітніших історичних і культурних контекстах».
Апостольський лист Папи Франциска «Admirabile signum» (Прекрасний знак) // Римсько-католицька церква в Україні. URL: https://rkc.org.ua/blog/2022/05/18/apostolskyj-lyst-admirabile-signum-prekrasnyj-znak-pro-znachennya-i-czinnist-vertepu/
Джерело
- Апостольський лист Папи Франциска «Admirabile signum» (Прекрасний знак) // Римсько-католицька церква в Україні. URL: https://rkc.org.ua/blog/2022/05/18/apostolskyj-lyst-admirabile-signum-prekrasnyj-znak-pro-znachennya-i-czinnist-vertepu/
Література
- Франко І. До історії українського вертепу // Зібрання творів : у 50 т. Київ : Наукова думка, 1982. Т. 36. С. 170–345.
- Федас Й. Ю. Український народний вертеп (у дослідженнях ХІХ–ХХ ст.). Київ : Наукова думка, 1987. 183 с.
- Савчук В. Український вертеп: історія становлення та розвитку // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Мистецтвознавство. 2008. Вип. 14. С. 153–159.
- Недавня О. Політичний вертеп як розвиток українських духовних традицій в громадянській дії // Історія релігій в Україні. 2009. Кн. 2. С. 559–565. URL: https://narxivn.wordpress.com/2009/01/30/polit_vertep/
- Недавня О. Християнські фактори в контексті культурного і громадянського вибору українців. Київ: Український видавничий консорціум, 2011. С. 312–317.
- Францисканські вертепи у греко-католицьких храмах України // Ordo fratrum minorum. Українська греко-католицька церква. 2013. URL: https://www.ofmbizant.com.ua/news-cerkva/francyskanski-vertepy-v-ukrajini/
- Курочкін О. Український вертеп на межі двох епох // Народна творчість та етнологія. 2014. № 6. С. 29–41.
- Калініна Л. А. Український народний вертепний театр як культурно–історичний феномен // Гілея. 2018. Вип. 135. С. 229–234.
- Святий Франциск з Асізі // Ordo fratrum minorum. Орден Братів Менших в Україні. URL: https://www.ofm.org.ua/svyatyj-frantsysk-z-assizi.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Недавня О. В. Вертеп // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вертеп (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
