Афінський Акрополь
Афі́нський Акро́поль (грец. Acropolis, Athens) — архітектурний ансамбль сакральних споруд 5 ст. до н. е. (Греція), пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1987.
|
Афінський Акрополь | |
|---|---|
| Країна | Греція |
| Місце розташування | Афіни |
| Площа | 3,04 га; буферна зона — 116,71 га |
| Рік внесення | 1987 |
| Критерії | i, ii, iii, iv, vi |
Зміст
Історична довідка
Поселення на пагорбі існувало з 16 ст. до н. е. Перший камʼяний оборонний мур довкола нього зведено в 13 ст. до н. е. Він оточував резиденцію місцевого мікенського правителя (див. Крито-Мікенська культура). У 8 ст. до н. е. Акрополь став сакральним центром культу Афіни, богині-покровительки міста. Найбільшого розквіту святилище досягло в архаїчну добу (середина 6 — початок 5 ст. до н. е.). Тоді на теменос, оточений мурами, вели архаїчні пропілеї; центральною спорудою був Гекатомпедон (стофутовий храм завдовжки близько 30 м), на південь від якого розпочали зводити так званий старий Парфенон. Під час вторгнення 490, 480–479 до н. е. перси на деякий час захопили Афіни й у запалі боротьби знищили не тільки всі споруди на Акрополі, а й будівельні матеріали, заготовлені для його перебудови. Після перемоги у греко-персидських війнах Афіни очолили Афінський союз і сконцентрували значні матеріальні ресурси. 443–429 до н. е. — час правління Перікла — став епохою найвищого розквіту афінської демократії, архітектури й мистецтва, що втілено в архітектурному ансамблі Афінського Акрополя (448–406 до н. е.), який під покровительством Перікла створили архітектори Іктін, Каллікрат, Мнесікл, скульптори Алкамен, Агоракріт (обидва 5 ст. до н. е., тепер Греція) під загальним художнім керівництвом скульптора Фідія. Центром ансамблю, що включав кілька храмів, святилищ та скарбниць, була грандіозна статуя Афіни Промахос із золота і слонової кістки (не збережена).
За часів Візантійської імперії Парфенон і Ерехтейон перетворено на християнські церкви. 1456 Афіни захопила Османська імперія, після чого Парфенон перетворено на мечеть з мінаретом, а Ерехтейон — на гарем місцевого турецького паші. Турки поновили оборонні мури довкола Акрополя, доповнили їх бастіоном перед пропілеями (для цього 1687 розібрали храм Ніки Аптерос). 1687 під час війни Венеції проти Османської імперії турецький гарнізон влаштував у Парфеноні пороховий склад, який вибухнув і завдав значних руйнувань. 1801–1811 посол Великої Британії у м. Стамбулі Т. Брюс лорд Елгін (1766; Велика Британія — 1841; Франція) виламав із Парфенона та Ерехтейона численні найкраще збережені фрагменти скульптурного й архітектурного декору й вивіз їх до м. Лондона, чим завдав значної шкоди пам’яткам. 1821 під час бойових дій зруйновано частину Ерехтейона. З 1833 Акрополь функціонує як місце археологічних розкопок та реставрації під захистом держави: розібрано турецькі укріплення й мінарет над Парфеноном; 1834–1838 відбудовано храм Ніки Аптерос.
Тепер Акрополь перебуває під юрисдикцією Міністерства культури, освіти та релігійних справ Греції. Для реставрації, захисту та моніторингу памʼяток як дорадчий орган 1975 засновано Комітет із реставрації та збереження пам’яток Акрополя. Комплексна реставрація усього ансамблю з дотриманням принципів Венеційської хартії, розпочата 1975, триває дотепер. 1999 створено Реставраційну службу Акрополя. Фінансування робіт забезпечують Греція та фонди Європейського Союзу. Указом президента Греції 2007 Акрополь оголошено зоною, забороненою для польотів авіації. Більшість збережених автентичних скульптур і деталей архітектурних памʼяток Акрополя переміщено для експонування до Нового музею Акрополя (див. Акрополя музей), урочисто відкритого 2009.
Характеристика
Акрополь в Афінах — скелястий пагорб посеред історичного центру міста, заввишки 156 м над рівнем моря, завдовжки (з заходу на схід) 350 м, завширшки 170 м. Має крутосхили з усіх боків, крім західного, та пласку поверхню, придатну для забудови.
Пагорб угорі по периметру оточено оборонними мурами. У межах окресленої території містяться в руїнованому стані античні (див. Античність) споруди, серед яких найголовніші: Парфенон, Ерехтейон, храм Ніки Аптерос, пропілеї Афінського Акрополя. Унизу біля південного схилу пагорба містяться дві театральні споруди — театр Діоніса та одеон Ірода Аттика, а також залишки інших античних споруд: одеон Перикла, святилище Асклепія, стоя Евмена тощо.
Площа пам’ятки 3,04 га; площа буферної зони, яка охоплює прилеглу частину історичного центру міста, — 116,71 га.
Усі споруди ансамблю (крім оборонних мурів) збудовано з високоякісного білого мармуру з золотавим відблиском, який видобувають від доби античності й дотепер у карʼєрі г. Пентелі за 23 км на північ від м. Афін (пентелійський мармур). Досконалість античної будівельної техніки забезпечила стійкість пам’яток, які пережили стихійні руйнування (землетруси) й руйнації, спричинені людьми (воєнні дії, вандалізм тощо). У спорудах застосовано два ордери архітектурні: доричний (Парфенон), іонічний (Ерехтейон, храм Ніки Аптерос) та поєднання обох у споруді пропілеїв.
Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО визначив, що Афінський Акрополь відповідає п’яти загальновизнаним критеріям:
1) Афінський Акрополь є найвищим виявом узгодження архітектури з природним середовищем. Композиція ідеально збалансованих обʼємів споруд створює монументальний ансамбль унікальної краси, що складається з серії архітектурних шедеврів 5 ст. до н. е.
2) Пам’ятки справили винятковий вплив в греко-римській античності, коли їх уважали взірцевими моделями. Такими вони залишаються досі. У всьому світі споруди неокласицистичної стилістики (див. Неокласицизм, Постмодернізм) натхненні пам’ятками Афінського Акрополя.
3) Афінський Акрополь є унікальним свідченням еволюції релігії Давньої Греції від міфу до інституціоналізованого культу. Це святилище, з якого походять основоположні легенди про місто. З початку 6 ст. до н. е. міфи та релігійні вірування зумовили спорудження храмів, вівтарів та культових статуй, що відповідають надзвичайному розмаїттю культів, які донесли до нас афінську релігію в усьому її багатстві та складності. Афіну шанували як богиню міста (Афіна Поліас), війни (Афіна Промахос), перемоги (Афіна Ніка), захисницю ремесел (Афіна Ергане) тощо. Більшість її ідентичностей як покровительки міста прославлені у присвяченому їй головному храмі — Парфеноні.
4) Афінський Акрополь є видатним прикладом архітектурного ансамблю, який ілюструє важливі історичні етапи від початку 16 ст. до н. е. Першим був мікенський Акрополь (пізньоелладська цивілізація, 1600–1100 до н. е.), який включав укріплену резиденцію правителя. Пам’ятки Акрополя — це унікальні споруди, які втілили ідеали класичної античності 5 ст. до н. е. і є кульмінацією розвитку давньогрецької архітектури.
5) Афінський Акрополь безпосередньо й відчутно пов’язаний із подіями та ідеями, які ніколи не зникали протягом історії та є загальнолюдським надбанням. Його пам’ятки досі є живими свідченнями найвищих досягнень античних грецьких політиків (Фемістокл, Перікл), які привели поліс до встановлення демократії; афінських філософів та ораторів (Сократ, Платон, Демосфен); архітекторів і скульпторів.
Галерея
|
Значення
1987 Афінський Акрополь занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 404, оскільки його пам’ятки є універсальними символами класичного духу європейської цивілізації, що утворюють найрепрезентативніший архітектурний і мистецький ансамбль, заповіданий грецькою античністю світові. Це довершений збережений дотепер автентичний (див. Автентичність) давньогрецький ансамбль. Тут зародилися демократія, філософія, театр, свобода висловлювання думок і слова, що є інтелектуальною та духовною основою цінностей сучасного вільного світу.
Джерело
- Acropolis, Athens // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/404
Література
- Bundgaard J. A. Mnesikles: a Greek Architect at Work. Copenaghen : Gyldendal, 1957. 272 p.
- Winter F. E. Tradition and Innovation in Doric Design: The Work of Iktinos // American Journal of Archaeology. 1980. Is. 4. P. 399–416.
- Gruben G. Die Tempel der Griechen. 4 aufl. München : Hirmer, 1986. 480 p.
- Schneider L., Höcker C. Die Akropolis von Athen. Eine Kunst- und Kulturgeschichte. Darmstadt : Primus, 2001. 251 p.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 62–63.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 40–44.
- Lawrence A. W., Tomlinson R. A. Greek Architecture. 5th ed. New Haven : Yale University Press, 2020. 243 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Афінський Акрополь // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афінський Акрополь (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
