Александрович, Андрій Іванович

Александро́вич, Андрі́й Іва́нович (біл. Александровіч, Андрэй Іванавіч; 22.01.1906, м. Мінськ, тепер Білорусь ― 06.01.1963, станція Кубінка Одинцовського району Московської області, тепер Російська Федерація; похований у м. Мінську, тепер Білорусь) ― письменник, перекладач, громадський діяч, член-кореспондент Академії наук БРСР (з 1936). Писав білоруською мовою.

Александрович, Андрій Іванович (Александровіч, Андрэй Іванавіч)
Народження	1906
Місце народження	Мінськ
Смерть	1963
Місце смерті	Московська область
Місце поховання	Мінськ
Alma mater	Білоруський державний університет
Напрями діяльності	літературна творчість, поезія, проза, переклад

Життєпис

Народився в сім’ї робітника. 1906 втратив батька, виховувався вітчимом. Через бідність рано почав працювати (прислуговував на похоронних процесіях, працював шевцем).

Захоплений ідеєю білорусизації, долучився до «Білоруської хатки» ― культурно-просвітницького клубу білоруської інтелігенції, що працював у м. Мінську в 1916–1920-х.

1923 ініціював створення одного з впливових літературних об’єднань Білорусі — «Молодняк». За його участі у містах Климовичах і Полоцьку створено філії «Молодняка», видавались альманахи «Молодняк Калініншчини» («Маладняк Калініншчыны»), «Наддвінне» («Наддзвінне»).

Працював 1924–1925 редактором журналу ЦК ЛКСМБ «Малады араты» («Молодий орач»), 1925–1926 — редактором Климовицької районної газети «Наш працаўнік» («Наш працівник»), 1926 — заступником редактора газети «Чырвоная Полаччына» («Червона Полоччина»). У пресі друкувався під різними псевдонімами: А. А-віч, А. Андр., Ал. Андр., Андр. Ал-іч, А. Худніцкі, Чыгуначнік, Бэцін.

Закінчив Мінський педтехнікум (1925), Білоруський державний університет (1930).

Заступник директора Білдержкіно (1929–1931).

Член Центрального Виконавчого Комітету БРСР (1931–1937), кандидат у члени ЦК КП(б)Б (1936–1937).

З 1932 — заступник голови оргкомітету, 1934–1937 — заступник голови правління Спілки письменників БРСР. Член Спілки письменників СРСР (з 1934).

Брав участь у роботі редакційної комісії з остаточного редагування тексту Конституції СРСР (1936).

1936–1937 — директор Інституту літератури, мистецтва і мови Академії наук БРСР.

У червні 1937 був виключений із правління Спілки письменників БРСР. 01.07.1938 заарештований і 22.04.1939 постановою Військової колегії Верховного суду СРСР засуджений на 15 років виправно-трудових таборів і 5 років позбавлення політичних прав (стаття 58 «Контрреволюційна діяльність»). Покарання відбував на будівництві Норильського металургійного комбінату. Звільнений достроково 10.02.1947.

1947–1948 працював літспівробітником багатотиражки Мінського тракторного заводу, згодом (1948) — бригадиром тресту «Білтракторобуд».

08.06.1949 удруге засуджений та висланий до м. Канська Красноярського краю.

Реабілітований 25.11.1955 Пленумом Верховного суду СРСР. Після реабілітації переїхав до м. Мінська, де жив і працював. Помер під час відпочинку у Підмосков’ї.

Творчість

Писав вірші, прозу й твори для дітей.

Перший вірш «Від білоруської молоді: (Пам’яті С. Булата)» [«Ад беларускай моладзі: (Памяці С. Булата)»] надруковано в газеті «Савецкая Беларусь» («Радянська Білорусь») у 1921.

У 1930-і був одним із найвідоміших письменників. Менш ніж за 20 років вийшло близько 30 його поетичних збірок. У творах змальовував нове індустріальне місто, виступав за об’єднання Білорусі, суголосно часові зображував роль робітничого класу в будівництві соціалізму та класову боротьбу на селі в період колективізації, подвиг народу в роки Другої світової війни тощо.

Серед поетичних збірок:

«Комсомольська нота» («Камсамольская нота», 1924; у співавторстві);
«По білоруській бруківці» («Па беларускім бруку», 1925);
«Угрунь» («Угрунь», 1927);
«Фабрика смерті» («Фабрыка смерці» 1929);
«Озброєні пісні» («Узброеныя песні», 1936).

Автор поеми «Поема імені Звільнення» («Паэма імя Вызвалення», 1930), віршованого роману «Народження людини» («Нараджэнне чалавека», 1931), п’єси «Натиск» («Напор», 1931) та ін. На основі «Поеми імені Звільнення» знято перший білоруський звуковий фільм.

Неоднозначно була сприйнята критикою та колегами-письменниками сатирична поема «Тіні на сонці» («Цені на сонцы», 1928). У творі, написаному з використанням техніки портретизації сучасників у жанрі «роман з ключем» (франц. roman á clef), окремі письменники та вчені звинувачувалися в націоналізмі. Поема була сприйнята як політичний донос, ґрунтований на матеріалах ДПУ. Політичним відгуком на цей твір стала поема Я. Пущі «Тінь консула» («Цень консула»), де автор виписав іронічний портрет Александровича.

Книжки для дітей:

«Рибалка» («Рыбак», 1929);
«Колискова: Хлопчик і півень: Віршовані казки» («Калыханка: Хлопчык і певень: Вершаваныя казкі», 1930);
«Як діти допомагали будувати літак» («Як дзеці памагалі будаваць самалёт», 1930):
«Як іграшки вдома зробити самому» («Як цацкі дома зрабіць самому», 1930) та ін.

Перекладав з російської, литовської, єврейської, української мов, зокрема вірші В. Поліщука, М. Хвильового, П. Тичини, А. Малишка, П. Усенка.

Низку його творів перекладено болгарською, грузинською, латиською, литовською, польською, російською, узбецькою, українською та іншими мовами.

Твори Александровича українською мовою перекладали І. Гончаренко, Б. Чалий, Г. Бойко.

Наукова праця

Брав участь у підготовці реформи білоруського правопису (1933) та в роботі Політичної комісії для перегляду російсько-білоруського словника і нових правил правопису білоруської мови. За його редакції вийшла книга «Письменники БРСР про реформу правопису білоруської мови» («Пісьменнікі БССР аб рэформе правапісу беларускай мовы» (1934). У виданих за його редакцією «Правописі білоруської мови» (1934) і «Російсько-білоруському словнику» (1937) низку правил правопису білоруської мови спрощено й сформульовано за зразком правил російської орфографії.

Додатково

1914 Александрович співав у Мінському білоруському хорі під керівництвом В. Теревського. Під час одного з виступів молодого артиста помітив Я. Купала, який подарував йому збірку віршів «Шляхом життя» («Шляхам жыцця»).

У 1930-і Александрович був одним із ініціаторів перейменування білоруських міст. Під час урочистої зустрічі О. Шмідта на вокзалі у м. Мінську він прочитав вірш зі словами «Хай живе славне місто Шмідт!» («Хай будзе слаўны горад Шміт!»). Після публікації вірша в газеті «Звязда» («Зірка») розпочалася кампанія з перейменування м. Могильова (в якому народився дослідник) у м. Шмідт. Кампанія завершилася безрезультатно.

Твори

Па беларускім бруку. Менск : Беларускае дзяржаўнае выдавецтва, 1925. 46 с.
Угрунь. Менск : Беларускае дзяржаўнае выдавецтва, 1927. 130 с.
Фабрыка смерці: з жыцця Заходняй Беларусі : вершы. Мінск : Белдзяржвыд, 1929. 320 с.
Гудкі : вершы. Мінск : Белдзяржвыд, 1930. 36 с.
Паэма імя Вызвалення. Мінск : Белдзяржвыд, 1930. 45 с.
Устаноўка : вершы. Мінск : Белдзяржвыд, 1930. 52 с.
Цені на сонцы. Мінск : Белдзяржвыд, 1930. 77 с.
Як дзеці памагалі будаваць самалёт. Мінск : Белдзяржвыд, 1930. 10 с.
Нараджэнне чалавека : вершаваны раман. Мінск : Белдзяржвыд, 1931. 147 с.
Вершы і паэмы. Мінск : Белдзяржвыд, 1931. 284 с.
Напор : драматычная паэма. Мінск : БДВ,1933. 164 с.
Выбранае : 1921–1956 : вершы, паэмы. Мінск : Белдзяржвыд, 1958. 355 с.
Збор твораў : у 2 т. Мінск : Дзяржвыдавецтва БССР, 1963.
Падарунак дзеткам малалеткам. Мінск : Дзяржаўнае выдавецтва БССР, 1936. 46 с.
Вершы. Мінск : Беларусь, 1970. 175 с.
Галубінае крыло : вершы і паэма. Мінск : Народная асвета, 1976. 127 с.
Творы. Мінск : Мастацкая літаратура, 1981. 398 с.
Укр. перекл. — [Вірші] // Пісні в Білорусі. Київ, 1957.
Наш день. Київ, 1961.
Рос. перекл. — Тополи и сосны. Стихи. Москва, Ленинград : Художественная литература, 1966. 215 с.

Праці

Руска-беларускі слоўнік. Мінск : Выдавецтва Акадэміі навук БССР, 1937. 494 с.

Література

Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік : у 6 т. Мінск : БелЭн, 1992. Т. 1: Абуховіч — Ватацы. С. 55−64.
Токарев Н. Возвращенные имена. Минск : Навука i тэхнiка, 1992. С. 17−18.
Семеняков В. Взлет и падение // Вячэрні Мінск. 1994. 6 мая. С. 5.
Кіпель Я. Эпізоды Episodes. Нью Йорк : Газ «Беларус», 1998. 305 с.
Адамовіч А. Да гісторыі беларускае літаратуры. Менск : Выдавец ІП Зміцер Колас, 2005. 1464 с.
Рублевская Л., Скалабан В. Время и бремя архивов и имен : очерки, эссе, пьеса. Минск : Літаратура і Мастацтва, 2009. С. 58−67.
Саўка З. Мазаічная артаграфія: З нагоды прыняцьця Правапіснага закону – 2008 // ARHE. 2009. № 5 (80). С. 38−49.
Вячорка В. Украінскі горад Дніпро і беларускі горад Шміт. Яшчэ пра дэкамунізацыю назваў // Радыё Свабода. 2016. URL: https://www.svaboda.org/a/27804915.html
Член-корреспондент Александрович Андрей Иванович // Национальная академия наук Беларуси. URL: http://nasb.gov.by/rus/members/correspondents/aleksandrovich.php

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Короткевич В. І., Короткевич І. І., Стеблина Л. М. Александрович, Андрій Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александрович, Андрій Іванович (дата звернення: 4.05.2024).