Алелопатія

Алелопа́тія (від грец. ἀλλήλων — взаємно та πάϑος — біль, страждання) — взаємний вплив організмів (тварин, рослин, грибів, мікроорганізмів); явище виділення одними організмами фізіологічно активних органічних речовин, які пригнічують або, навпаки, стимулюють життєдіяльність, ріст, здатність до розмноження інших організмів. Ці фізіологічно активні речовини називають біолінами, або аломонами.

Термін алелопатія запропоновував учений Г. Молиш (Австрія) в 1937.

Класифікація

Залежно від походження алелопатичного впливу, розрізняють речовини:

фітоліни — речовини, що зумовлюють алелопатію рослинного походження;
телергони — речовини, що зумовлюють алелопатію тваринного походження.

За спрямованістю дії поділяють:

інгібітори;
стимулятори.

Найвідоміші приклади алелопатії шляхом інгібування (пригнічення):

виділення мікроорганізмами антибіотиків, що пригнічують життєдіяльність інших мікроорганізмів;
виділення вищими рослинами фітонцидів, які пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів
виділення мікроорганізмами маразмінів, які пригнічують життєдіяльність вищих рослин;
виділення вищими рослинами колінів, що пригнічують життєдіяльність інших вищих рослин.

Приклади алелопатії шляхом стимулювання:

виділення вищими рослинами й грибами гіберелінів, які стимулюють життєдіяльність і ріст рослин й проростання насінин;
виділення вищими рослинами катаколінів, які стимулюють життєдіяльність мікроорганізмів;
виділення вищими рослинами інтерколінів, які виявляють стимулювальну дію на вищі рослини інших видів;
виділення мікроорганізмами ексцитаторів, які стимулюють життєдіяльність інших видів мікроорганізмів.

За хімічним складом речовини, що зумовлють алелопатію, різноманітні: алкалоїди, глікозиди, органічні кислоти, азаліди, кетоліди, тетрацикліни, сапоніни, кумарини, флавоноїди, терпени, дубильні речовини тощо.

Значення

Алелопатичний взаємовплив спричинює зміни у загальному обміні речовин, інтенсивності перебігу фізіологічних процесів, анатомічній структурі організмів.

На явище алелопатії слід зважати, розроблюючи структури сівозмін і мішаних посівів як один з факторів, що регулюють взаємовідносини рослин у фітоценозі й допомагають у боротьбі з фітопатогенними організмами. Явище так званої ґрунтовтоми — наслідок алелопатії, за якої біоліни вирощуваних рослин пригнічують життєдіяльність нових посівів.

Додатково

Відомі закономірності поєднання квітів у букетах (наприклад, несумісність троянди й гвоздики) — приклад алелопатичної дії одних видів рослин на інші.

Література

Аллелопатия и продуктивность растений. Киев : Наукова думка, 1990. 146 с.
Гродзинский А. М. Аллелопатия растений и почвоутомление. Киев : Наукова думка, 1991. 432 с.
Ерёменко Ю. А. Аллелопатические свойства адвентивних видов древесно-кустарниковых растений // Промышленная ботаника. 2012. Вип. 12. С. 188–193.

Автор ВУЕ

Я. О. Межжеріна

Покликання на цю статтю: Межжеріна Я. О. Алелопатія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алелопатія (дата звернення: 7.05.2024).