Алеманда

Алема́нда (від фр. allemande, буквально — німецька) — старовинний танець. Час виникнення не встановлений. Перші нотні записи зроблено в 16 ст. У середньовічній Франції, Англії, Нідерландах алеманда була побутовим та придворним танцем. У Німеччині до 17 ст. такий танець іменувався «Deutscher Tanzt», «Tanzt», «Ballett», а назву «алеманда» стали використовувати від 1609. У танці переважали реверанси і спокійні кроки зі зміною положень рук. Танцювали парами. Найбільшої популярності алеманда набула у 17–18 ст. як жанр інструментальної мініатюри. Нею обов’язково починалися танцювальні сюїти. Для алеманди характерна двочастинна форма, помірний темп, дводольний або чотиридольний розмір, часто з затактом, плавна мелодика, поліфонічна фактура. В українській музиці алеманда присутня у творчості М. Лисенка, В. Косенка, Є. Юцевича, І. Шамо, М. Скорика, Я. Верещагіна та ін.

Література

Ивлиева И. С. Аллеманда // Балет. Энциклопедия / Гл. ред. Ю. Н. Григорович. Москва : Советская энциклопедия, 1981. 623 с.
Філенко Т. Алеманда // Українська музична енциклопедія : в 5 т. Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2006. Т. 1. С. 47
Blatter A. Revisiting music theory : a guide to the practice. New York : Routledge, 2007. 338 p.
Нарская Т. Историко-бытовой танец. Челябинск : Челябинский государственный институт культуры, 2015. 228 с.