Алеутські острови
Алеу́тські острови́ ― архіпелаг вулканічного походження, розташований у північній частині Тихого океану. Входить до складу штату Аляска (США). Утворює острівну дугу завдовжки 1740 км від узбережжя півострова Аляска до основи півострова Камчатка. Низка островів обмежує з півдня Берингове море й відокремлює його від відкритої акваторії Тихого океану.
Архіпелаг складається зі 110 островів і кількох сотень скель. Включає 5 груп островів (із заходу на схід): Ближні, Щурячі, Андреянівські, Чотирьохсопкові та Лисячі.
Загальна площа — 17,67 тис. км2, населення ― 8,2 тис. осіб (2000, перепис).
На архіпелазі виявлено 25 активних вулканів, зокрема: Шишалдіна (найвища точка архіпелагу ― 2857 м, останнє виверження в 2004), Всевідова (2149 м, 1957), Танага (1806 м, 1914), Великий Ситкін (1740 м, 1974), Горілий (1573 м, 1989), Канага (1307 м, 2012), Сегула (1153 м, 17–18 ст.).
Клімат морський субарктичний, вологий, із сильними вітрами, снігопадами й туманами (переважно в літній період). Середня температура взимку ― +1,4 °C (лютий), улітку ― +11,9 °C (серпень), середньорічна кількість опадів — до 1600 мм.
Острови відкриті в 1741 мореплавцями 2-ї Камчатської експедиції В. Беринга (1681–1741, Росія), продані урядом Російської імперії США разом з Аляскою (30.03.1867).
На берегах низки островів є низинні ділянки та зручні бухти, поширені субарктичні луки (до висоти 100 м) зі злаків і різнотрав’я, зокрема, арніка уналашкова з невеликими заростями верболозу; вище ― вересова пустка, гольці та гірські тундри. На скелях ― великі пташині базари, де трапляються, зокрема, конюга велика, конюга мала, тупик, тонкодзьоба кайра, фульмар, побережник білий, казарка канадська. Фауна ― лисиці, песець, або лисиця полярна, калан, сивуч.
Майже весь архіпелаг і частину півострова Аляски віднесено до Морського національного заповідника Аляски (1980, загальна площа ― 19,6 тис. км2).
Найбільше місто архіпелагу — Уналашка (4,4 тис. осіб, 2010, перепис), основне заняття населення ― рибальство та морський звіробійний промисел.
Література
- Демин Л. А., Зубкова, З. Н. Алеутские острова: Физико-географическийочерк. Москва : Огиз Географгиз, 1948. 286 с.
- Окладников А. П., Васильевский Р. С. По Аляске и Алеутским островам. Новосибирск : Наука, 1976. 186 с.
- Цветков А. А. Магматизм и геодинаміка Командорско-Алеутской островной дуги. Москва : Наука, 1990. 325 c.
- Wilson K. F. The Aleutian Islands of Alaska: Living on the Edge. 2nd ed. Fairbanks : University of Alaska Press, 2009. 300 p.
- Алеутские острова // Арктическая энциклопедия : в 2 т. / Отв. ред. Ю. Ф. Лукин. Москва : Паулсен, 2017. Т.1. С. 11–12.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Алеутські острови // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алеутські острови (дата звернення: 6.05.2024).
Оприлюднено: 04.10.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
