Алконост

Алконо́ст, Алконст, Алконос — персонаж давньоруської міфології — райська діва-птах із подвійною символікою: провісник щастя (у середньовічних легендах) та світлого смутку й печалі (в апокрифах та переказах). Відома за пам’ятками давньоруської літератури («Послання» Климента Смолятича, «Палея» 14 ст., «Азбуковники»16–17 ст.) та лубочними малюнками, поширеними у 19 — першій половині 20 ст. в Росії.

Походження образу Алконост в давньоруській міфологічній традиції пов’язане з давньогрецькою легендою про доньку бога вітрів Еола — царицю Алкіону, яка тривалий час чекає на високому березі на повернення з далекого плавання свого чоловіка Кеїка й кидається вниз зі скелі, дізнавшись про його загибель, але за волею богів перетворюється на пташку-зимородка. Ймовірно, ім’я «Алконост», яке вперше згадується у давньоруській перекладній літературі, виникло унаслідок помилкової фіксації імені Алкіони (грец. Ἁλκυών — зимородок) при переписуванні «Шестоднева» Іоанна Екзарха Болгарського (складеного в Болгарії в 9 — на початку 10 ст. й перекладеного на Русі в 11 ст.).

Алконост — дивовижна істота з жіночою головою й руками, в яких тримає райські квіти або розгорнутий сувій із пояснювальним написом, з крилами, різнобарвним пір’ям і тілом пташки, короною, ореолом та чарівним голосом, мешканка давньослов’янського раю Ірію (Вирію), втілення бога сонячного диску Хорса (або сонячного бога Даждьбога). Алконост керує погодою: у час зимового (зрідка — осіннього) сонцестояння прилітає з Праві (верхнього, небесного потойбіччя, співвіднесеного з раєм), де живе на яблуні з золотими плодами, яку оберігає дракон Ладон, до світу Яві (земного простору) і «на краю моря» зносить сім яєць, які, однак, сама не висиджує, а занурює в морську глибину (яйця — чарівні: не псуються й самі спливають на поверхню). На сім днів, поки не вилупляться пташенята, Алконост встановлює безвітряну погоду. Упродовж наступних семи днів, поки Алконост вигодовує пташенят, бурі змінюються на легкий вітерець. Гарна погода панує й тоді, коли діва-птах співає в Ірії, бо основна магічна властивість Алконоста — здатність зачаровувати своїм солодким співом, почувши який, люди від захвату забувають про все на світі. Окрім того, Алконост має чарівний дар виконувати будь-які бажання. За деякими легендами, кожен, кому вдавалося викрасти яйця диво-пташки, набував неймовірної чудесної енергії, однак через певний час зникав і ніколи вже не повертався до світу живих. Алконост — це позитивна, мудра і світла істота. За легендами, зустріч із Алконост подарує талан, той, хто почує її спів, буде щасливим. Заговорити ж із жінкою-пташкою рідко кому вдається, бо наділення людини сакральними знаннями може завдати шкоди світові. Однак, за деякими сюжетами легенд, можливий і безпосередній контакт між міфологічним персонажем і людиною (переважно чоловіком, що вказує на еротичну символіку образу Алконост). Так, піймавши Алконост у тенета, птахолов відчуває непереборне бажання поцілувати діву-птаха, проте поцілунок зі смертним призведе до втрати нею чарівної сили: Алконост не зможе злетіти до небес, а на землі на Алконост чекає загибель. У слов’янській міфології немає прямої вказівки на безсмертя чи чарівну невразливість райської діви-птаха, однак те, що місце постійного перебування Алконост — Ірій, свідчить про її властивість не старіти, хоча й бути вразливою до земних небезпек.

У давньоруській міфологічній традиції спорідненими з Алконост образами є інші чарівні пташки: Рарог, Стратим, Фініст, Птаха-Сова та ін. Протиставляється образу Алконост інша діва-птах — Сирин, характерною особливістю якої також є чарівний солодкий спів. Попри те, що сюжети популярних у Росії легенд і лубочних малюнків 19 – початку 20 ст. про Алконост й Сирин перегукуються, іноді й збігаються, образ Сирин більшою мірою негативний: спів Сирин — містичний і небезпечний, він поглинає людину, а не пробуджує в ній лише добрі й світлі емоції, як спів Алконост (спів Алконост радісний, позаяк вона обіцяє Рай; спів же Сирин — скорботний, бо Сирин сумує за втраченим Раєм і благає про повернення на небо). У пізнішій традиції Алконост і Сирин постають нероздільними символами радісного й сумного співу. За народним епосом, на Яблучний Спас вранці до яблуневого саду прилітає Сирин, яка сумує й плаче, а опівдні — Алконост, яка радіє, сміється й стріпує з крил живу росу, від чого плоди стають цілющими. Будучи демонологічною істотою, жінка-птах водночас «поблизу раю перебуває, іноді й на Євфраті-річці буває»; втішає своїм співом святих, пророкуючи їм майбутнє життя; має атрибути найвищої касти святих у православній християнській іконографії: корону й ореол. Найдавніше зображення Алконост міститься як мініатюра у виконаному в Києві на замовлення Юріївського монастиря в Новгороді Юріївському Євангелії (1119), де, на відміну від пізніших лубочних малюнків, Алконост постає в образі крилатого старця з квіткою в руці. Найдавніші зображення його антипода Сирина датуються 10 ст. і містяться на глиняному посуді, колтах і височних кільцях (Київ, Корсунь). Зображення обох дів-птахів трапляються у творах народного російського мистецтва 17 ст. (церква Воскресіння на Дебрі в Костромі), північному розписі 18–19 ст. (на дверцятах шафи, внутрішньому боці скринь тощо) та в старообрядному мальованому лубку 18–19 ст. У народному малярстві Алконост символізує красу, сподівання, щасливі мрії, майбутню райську винагороду за праведне життя, інколи ж — спокусу. Ранні зображення Алконост в лубку подібні до образу Жар-птиці.

Література

1. Бобров А. А. Русский месяцеслов на все времена. Памятные даты, праздники, обряды, именины. Москва: Вече, 2004. 526 с.
2. Черницкий А. Большой мифологический словарь. Москва: Гелеос, 2008. 496 с.
3. Порфирьев И. Я. Апокрифические сказания о ветхозаветных лицах и событиях по рукописям Соловецкой библиотеки. Москва: Книга по Требованию, 2011. 280 с.
4. Зайцева И. П.Образы восточнославянских волшебных птиц в русской лирике // Региональная ономастика: проблемы и перспективы исследования : сб. науч. статей. Витебск : ВГУ имени П. М. Машерова, 2018. С. 225-229.

Автор ВУЕ

• О. В. Наумовська

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Алконост // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алконост (дата звернення: 6.05.2024).