Альбер-Біро, П'єр
Альбе́р-Біро́, П’єр (фр. Albert-Birot, Pierre; 22.04.1876, м. Ангулем, тепер регіон Нова Аквітанія, Франція — 25.07.1967, м. Париж, Франція) — поет, художник, скульптор.
|
Альбер-Біро, П'єр | |
|---|---|
| Народження | 22.04.1876 |
| Місце народження | Ангулем, Нова Аквітанія, Франція |
| Смерть | 25.07.1967 |
| Місце смерті | Париж |
| Alma mater | Паризький університет |
| Напрями діяльності | поезія, скульптура, образотворче мистецтво |
Життєпис
У дитинстві жив у м. Ангулемі. Батько був підприємцем, але залишив родину (після невдач у бізнесових справах). 1892 мати разом із сином облаштувалася у м. Парижі, працювала кравчинею.
П. Альбер-Біро вступив до Школи красних мистецтв, де вивчав скульптуру, навчався також у Паризькому університеті та Колеж де Франс. Згодом працював скульптором (зокрема, його скульптуру «Вдова» (1906) куплено державою для кладовища у м. Іссі-ле-Муліно, департамент О-де-Сен, й досі стоїть там як основна скульптура). 1900–1950 також працював як реставратор предметів мистецтва в антиквара.
Творчість
Ще в роки навчання малював картини, почав писати вірші. 1916 заснував авангардистський журнал «СІК» («SIC» — від франц. sons, idées, couleurs — звуки, ідеї, кольори), присвячений усім видам сучасного мистецтва й літератури — живопису, скульптурі, графіці, поезії, есе, роману тощо. Журнал був місцем єднання поетів-новаторів, організовував різні мистецькі заходи, зокрема поетичні читання, друкував твори Ф. Супо, Р. Радіге, Л. Арагона, Т. Тцари та ін. Тоді ж П. Альбер-Біро познайомився з Г. Аполлінером і 1917 поставив його п’єсу «Перси Тересія» («Mamelles de Tirésias»), що знаменувала початок нового напряму — сюрреалізму. Того ж року опублікував збірку «31 кишенькова поема» («31 poèmes de poche»), до якої входили вірші, позначені пошуком нових форм. Слідом з’явилися збірки, надруковані самим автором за допомогою ручного преса, серед яких «Аманпен» («Amenpeine»; 1938), «Сто десять крапель поезії» («110 gouttes de poésie»; 1952), «Сто нових крапель поезії» («Cent nouvelles gouttes de poésie»; 1967). У збірках П. Альбер-Біро використовував малі поетичні форми, які називав «краплями поезії». Упродовж 40 років писав трагічну епопею «Ґрабінулор» («Grabinoulor»; опубл. 1921, 1960, 1991; перевид. 2007), твір, обсягом майже 1000 сторінок без єдиного розділового знаку.
1929 заснував театр «Плато» — місце пошуків антиреалізму. Автор п’єс: «Матум і Тевібар» («Matoum et Tévibar»; 1919), «Жінки-піаністки» («Les femmes pianistes»), «Синя борода» (обидві — 1923) та ін., які згодом ставив у своєму театрі.
Поезія П. Альбера-Біро — це безперервний рух, феєрія життя, поєднання бурлеску та фантастики, буденності й дивовижності.
Твори П. Альбера-Біро вважаються класикою сюрреалізму. Автор був невтомним експериментатором, запроваджував багато нововведень у сферах: візуальної поезії (поема-афіша, поема-плакат), звукової поезії («поеми для того, щоб кричати і танцювати»), драматургії (циклічний театр), кіно (поетичні кінотексти).
Українською мовою окремі поезії Альбера-Біро переклав О. І. Жупанський.
Твори
- Poèmes à l’autre moi. La joie des sept couleurs. Ma mort. Pantère noire. Paris : Gallimard, 2004. 300 р.
- Fables pour le cœur. Offerts à Pierre Caizergues. Saint-Clement : Fata Morgana, 2006. 144 р.
- Les six livres de Grabinoulor. Paris : J. M. Place, 2007. 996 р.
- Mon ami Kronos. Paris : Zulma, 2007. 96 p.
- Petites gouttes de poésie. Avec quelques poèmes sans gouttes. Urvilles-Nacqueville : Motus, 2017. 70 p.
- Укр. перекл. — Співаки. Що за диво-малюнки…[Вірші] // Троє цуценят покидають Париж. Київ : Веселка, 1991. С. 121.
Література
- Follaіn J. Pierre Albert-Birot. Paris : Seghers, 1967. 192
- Lentegre M.-L. Pierre Albert-Birot, l’invention de soi. Paris : Jean Michel Place, 1996. 350 р.
- Renouard M. Pierre Albert-Birot, laboratoire de modernité. Paris : J.-M. Place, 1997. 324 р.
- Aurouet C. Le cinéma des poètes : de la critique au ciné-texte. Latresne : Éditions Le bord de l'eau, 2014. 296 p.
- Pierre Albert-Birot // Europe. 2017. № 1056. P. 3–182.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова C. В. Альбер-Біро, П'єр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбер-Біро, П'єр (дата звернення: 4.05.2024).
Оприлюднено: 12.07.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
