Альгаротті, Франческо

Альгаротті, Франческо

Альгаро́тті, Франче́ско (італ. Algarotti, Francesco; 11.12.1712, м. Венеція, тепер Італія — 03.05.1764, м. Піза, тепер Італія) — письменник, мистецтвознавець, представник Просвітництва.

Альгаротті, Франческо

(Algarotti, Francesco)

Народження 11.12.1712
Місце народження Венеція, Італія
Смерть 03.05.1764
Місце смерті Піза, Італія
Alma mater Римський університет Сап'єнца, Рим, Болонський університет, Болонья
Напрями діяльності літературна творчість, мистецтвознавство

Життєпис

Походив з родини торговців. Навчався протягом року в Римському університеті «Сап’єнца», згодом у Болоньському університеті, де вивчав природничі науки під керівництвом Є. Манфреді та Ф. М. Дзанотті.

У 1733–1753 мандрував Європою. У 1733–1735 побував у Франції, познайомився з Вольтером. Під впливом праць Б. де Фонтенелля написав працю «Ньютонізм для дам» («Newtonianismo per le dame»; 1737). У 1738 мешкав у м. Лондоні, де був прийнятий до Лондонського королівського товариства.

Побував у м. Санкт-Петербурзі, виклав у формі листів дослідження політичної, економічної та військової організації Російської імперії «Російські подорожі» («Viaggi di Russia»; 1739).

У 1740 вирушив до Пруссії, де від короля Фрідріха ІІ Великого отримав титул графа.

У 1742–1746 Альгаротті був військовим радником, а також радником з питань придбання художніх полотен Августа III — польського короля та саксонського курфюрста (останній цілковито довіряв його смаку та знанню живопису). Збирав та особисто купував для Августа ІІІ картини, які згодом увійшли до колекції Дрезденської картинної галереї.

На прохання Г. фон Брюля — першого міністра Августа III — Альгаротті придбав для його картинної галереї (поряд із відомими творами художників минулого) полотна сучасних митців. Серед них: твори Дж. Б. Тьєполо («Бенкет Антонія та Клеопатри», «Меценат представляє імператору Августу вільні мистецтва», «Тріумф Флори» та ін.), Ж.-Е. Ліотара («Шоколадниця»), Г. Гольбейна молодшого («Дармштадтська мадонна») та багато ін. Після смерті Г. фон Брюля його картинну галерею (600 полотен) придбала Катерина II.

Протягом 1746–1753 жив у Пруссії, був радником Фрідріха І.

У 1750-х повернувся до м. Венеції, від 1756 переселився до м. Болоньї та поринув у наукову діяльність Болонської Академії, пов’язану з літературознавством. Через проблемами зі здоров’ям у 1762 оселився у бальнеологічному курорті в м. Пізі, зосередившись на підготовці до видання 8-томного зібрання своїх творів (вийшло у 1764–1765, після смерті Альгаротті, у м. Ліворно, видавець М. Кольтелліні).

Похований на пізанському меморіальному кладовищі Кампо-Санто. На могилі встановлено пам’ятник із епітафією Фрідріха Великого: «Альгаротту, який зрівнявся з Овідієм, учневі Ньютона. Король Фрідріх» (лат. — «Algarotto Ovidii aemulo, Neutonii discipulo, Fridericus rex»).

Праці та твори

Альгаротті був не лише знавцем і любителем живопису, а й пропагандистом науки. Автор численних праць із багатьох галузей знань, серед них: популяризаторський «Нарис про французьку мову» («Saggio sopra la lingua francese»; 1750), мистецтвознавчі статті «Про архітектуру» («Sopra l’architettura»; 1756), «Про живопис» («Sopra la pittura»), «Нарис про оперну музику» («Saggio sopra l’opera in musica»; обидві — 1762) та ін. Написав роман, вірші, нотатки та кореспонденції.

Під кінець життя його праці користувалися великим науковим попитом: не тільки друкувалися в Італії, а й перекладалися європейськими мовами. Книга «Російські подорожі», крім італійських перевидань, була видана в європейських країнах (Велика Британія, Голландія, Пруссія, Франція та ін.).

Україніка

У праці «Російські подорожі» Альгаротті описав тогочасну Україну, яка за часів імператора Петра І була провінцією Російської імперії. За його словами, це — земля, багата худобою, зерном, медом, має численне населення. Мешканці України — козаки, котрі мають войовничий характер і постійно вступають у сутички з татарами. Писав про Крим як порубіжжя між варварством і цивілізацією, ключовий пункт у протистоянні між християнською Європою та мусульманською Османською імперією.

Цитата

«Якщо мелодія виконується співаком просто й душевно у супроводі необхідних і благородних жестів, – тоді музика, без всякого сумніву, зможе за бажанням запалювати та заспокоювати почуття».

 (Ф. Альгаротті. Цит. за: «Musica modulatorica» (І. Вальтер) — мистецтво музичного виконавства як естетична категорія XVIII століття // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2012. Вип. 28. С.221–226).


Праці

  • Opere scelte : al 3 vol. Milano : Società tipografica de' classici italiani, 1823.
  • Opere di Francesco Algarotti e di Saverio Bettinelli. Milano : Riccardo Ricciardi, 1969. 1301 p.
  • Pensieri diversi. Milano : F. Angeli, 1987. 256 p.
  • Piranesi, Mariette, Algarotti. Percorsi settecenteschi nella cultura figurativa europea. Roma : Universitalia, 2013. 486 p.
  • Р о с. п е р е к л. — Русские путешествия: Письма о России / Пер. с итал., сост., коммент. М. Г. Талалая. Санкт-Петербург : Крига, 2006. 176 с.
  • Путешествие в Россию. Санкт-Петербург: Наука, 2014. 398 с.
  • «Окно в Европу»: Дневник путешествия из Лондона в Петербург в 1739 году. Москва : Старая Басманная, 2016. 164 с.

Література

  1. Блейзизен С., Ковалева М., Киселева Е. Очерки по истории Италии эпохи Возрождения. Орел : Государственный университет — УНПК, 2011. 262 с.
  2. Талалай М. Г. «Окно», прорубленное Альгаротти [Предисловие] // Альгаротти Ф. «Окно в Европу»: Дневник путешествия из Лондона в Петербург в 1739 году. Москва : Старая Басманная, 2016. С. 7–26.
  3. Храпунов Н. И., Храпунова С. Н. Известия о Крыме у Франческо Альгаротти // Золотоордынское обозрение. 2017. Т. 5. № 3. С. 612–628.
  4. Oper der Aufklärung — Aufklärung der Oper / Hrsg. von F. von Ammon, J. Krämer, F. Mehltretter. Berlin; Boston : De Gruyter, 2017. 399 p.

Автор ВУЕ

С. В. Оборська


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Оборська С. В. Альгаротті, Франческо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альгаротті, Франческо (дата звернення: 4.05.2024).


Оприлюднено


Оприлюднено:
31.10.2019

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶