Альпінарій

Альпінарій

Альпіна́рій (від Альпи) — ділянка саду або парку, на якій відтворено гірський пейзаж і представлено рослини альпійської й субальпійської флори.

Історична довідка

Перші альпінарії з’явилися у другій половині 18 ст. Головною причиною створення стали активний пошук та дослідженні науковцями й колекціонерами нових рослин із різних куточків світу, переважно високогірних регіонів. Для подальшого вирощування, розмноження й збереження завезених екзотів створювали максимально наближені умови їх природного місцезростання. Спочатку альпінарії мали лише наукове значення як колекційні ділянки для адаптації рослин альпійського та субальпійського поясів. У 1772 Аптекарський сад Челсі (Велика Британія) вперше представив широкому колу відвідувачів альпінарій, де експонувалася колекція рослин, завезених із Швейцарських Альп. Рослини було висаджено в оранжереї серед ісландського гравію та базальтової лави. Камінь фігурував важливим елементом для створення сприятливих умов вирощування представників високогірної флори й не мав естетичного навантаження. Досвід працівників саду зацікавив науковців і колекціонерів, проте залишив байдужими садівників. У подальшому альпінарій широко популяризував ботанік А. Кернер (Австрія). У 1864 він опублікував книгу «Культура альпійських рослин», в якій детально описав власну колекцію високогірних рослин із Доломітових Альп, зібраних на висоті близько 2000 м над рівнем моря. У 1870 вийшла книга садівника-практика В. Робінсона (Велика Британія) «Альпійські рослини для альпійських садів». Бурхливий розвиток альпінаріїв у Європі припав на другу половину 19 ст. Зокрема, в 1867 закладено альпінарій у Королівських садах К’ю біля м. Лондона, в 1871 — у Королівському ботанічному саду м. Единбурга, в 1803 — у саду палацу Бельведер у м. Відні. Ці альпінарії були вже не колекційними ділянками, а окремими архітектурними формами садово-паркового мистецтва. Розквіт альпінаріїв як самостійного декоративного елементу саду або парку припадає на початок 20 ст. Провідним фахівцем у проектуванні й створенні альпінаріїв того часу визнано мандрівника, колекціонера, ботаніка Р. Фаррера (Велика Британія). Він заклав естетичні норми створення гірського садового ландшафту. У своїх працях описав нові завезені ним рослини для альпінаріїв, норми і принципи використання каміння в саду, техніку створення альпінаріїв, моделі природних гірських ландшафтів. Найпопулярнішими стали його книжки: «Мій скелястий сад» (1907), «Англійський скельний сад» (1913). Починаючи з 1920–1930-х зароджується ідея вирощування альпійських рослин без альпінаріїв, асортимент рослин значно розширюється, каміння утрачає своє першочергове значення — створення потрібних умов для зростання рослин, несе лише естетичне навантаження. Головний акцент переноситься з альпінарію як споруди на самі рослини. Відбувається зближення та взаємозаміна понять альпінарій, рокарій, кам’янистий сад. Проте і на початку 21 ст. альпінарій відрізняється від інших кам’янистих садів асортиментом рослин і походженням каменів. Для нього характерні декоративні рослини альпійської та субальпійської флори, каміння притаманне гірським масивам.

Види альпінаріїв

Розрізняють два основні види альпінаріїв: альпійська гірка та альпійський лужок. Альпійська гірка є моделлю природного горбистого ландшафту, може створюватись на схилі чи штучному насипі, декорованому камінням. Альпійський лужок імітує природні ландшафти долин і рівнинних ділянок альпійських високогір’їв. Під час їхнього планування виокремилися кардинально протилежні напрями — природний та геометричний (терасований), але основна вимога до них залишається єдиною — максимальна природність і гармонія з навколишнім ландшафтом. У 21 ст. альпінарій є важливим декоративним елементом садово-паркового мистецтва; науковим об’єктом — місцем інтродукції рослин альпійської та субальпійської флори, колекційною ділянкою й навчальним центром.

Література

  1. Крейча И., Якабова А. Альпинарий в вашем саду. Братислава : Природа, 1986. 310 с.
  2. Водичкова В., Каплицкая И. Альпинарий. Прага : Артия, 1989. 223 с.
  3. Самойлов В. С., Ивахова Л. И., Фесюк С. С. Современный ландшафтный дизайн. Иллюстрированная энциклопедия. Чебоксары : ООО «Аделант», 2003. 384 с.
  4. Гапоненко А. В., Реуцкая В. В. Ландшафтное проектирование и ландшафтный дизайн. ЛитРес, 2017. Ч. 2. 250 с.


Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Перебойчук О. П. Альпінарій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альпінарій (дата звернення: 5.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.12.2018

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶