Альт
Альт (від італ. alto — високий) — багатозначний термін.
1) Низький жіночий або дитячий співочий голос. Діапазон від а (ля малої октави) до е2 (мі другої октави). Спочатку так називався голос, який був вище тенора, що виконував головну мелодію: cantus formus, інакше фальцетто (саме такий голос мав Г. Сковорода). Пізніше термін альт позначає низький голос у жінок і хлопчиків.
2) Смичковий інструмент з родини скрипок (іт. viola). Стрій струн — c, g, d1, a1 (до, соль малої октави; ре, ля першої октави) — на квінту нижче строю скрипок. Діапазон від c (до малої октави) до e3 (мі третьої октави), нотується в альтовому та скрипковому ключах. Входить до складу симфонічного оркестру та камерних ансамблів, застосовується і як сольний інструмент.
Альт є одним із перших смичкових інструментів, які існують дотепер. Він був відомим уже на межі 16–17 століть та мав ту само форму, що й сучасний.
Походить від віоли да браччо (італ. Viola da braccio), або віоли для руки.
Конструкція сучасного альта майже не відрізняється від скрипкової, за винятком розмірів. У альта немає поділу за розмірами, як у скрипки, розмір альта вимірюється міліметрами. Існують альти від 350-ти мм (це менше цілої скрипки) до 425 мм. Вибір розміру інструменту залежить від довжини рук виконавця.
В Україні альт з’явився наприкінці 19 ст.
Твори для альта писали Й.С. Бах, В.А. Моцарт, Н. Паганіні, Д. Шостакович, А. Шнітке, серед українських композиторів Б. Лятошинський, Є. Станкович, М. Скорик, Г. Гаврелець та ін..
3) Альт, альтгорн — мідний духовий інструмент сімейства саксгорнів Діапазон альта — від A до b1 (ля великої октави — сі-бемоль першої). Через досить тьмяний і невиразний звук сфера застосування альта обмежується духовими оркестрами, де він виконує, як правило, середні голоси.
4) Різновид деяких оркестрових інструментів (домра-альт, кларнет-альт, тромбон-альт та ін.).
5) Партія в хорі або вокальному ансамблі, яку виконують низькі жіночі (меццо-сопрано, контральто) або дитячі голоси.
Література
- Криса О. Альтове мистецтво в Україні: виконавство і педагогіка // Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Київ, 2004. Вип. 27. С. 34–56.
- Понятовский С. История альтового искусства. Москва : Музыка, 2007. 335 с.
- Українська музична енциклопедія : в 5 т. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2006–2018.
- Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2017. 352 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Альт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альт (дата звернення: 11.05.2024).
Оприлюднено: 18.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
