Альтернативна історія
Альтернати́вна істо́рія — багатозначний термін:
1) В історичній науці — напрям, що ґрунтується на описі можливого розвитку історії за умови зміни результату певної події в минулому. В західній історіографії поширений також термін «контрфактуальна історія». Основоположником альтернативної історії вважається римський історик Тіт Лівій, що описав можливу історію протистояння Риму Стародавнього й імперії Александра Македонського («Історія від заснування міста», межа ер). У 20 ст. стають популярними колективні праці у стилі альтернативної історії («Якщо б це відбулося інакше», 1931; «Варіанти Гітлера», 1995; «А якщо?», 1999; «Варіанти Наполеона», 2000; «А якщо? 2», 2001; «Перемоги Висхідного сонця», 2001; «Перемоги Третього рейху», 2002; «А якщо? В американській історії», 2003; «Гаряча холодна війна», 2003 та ін.).
Історики в цьому напрямі намагаються визначити закономірності історичного розвитку та вплив випадковостей на історичний процес. При цьому особлива увага приділяється наслідкам можливих змін у минулому та порівнянню їх із дійсним перебігом історії.
Альтернативна історія містить три складові: передумови, точку біфуркації та сценарій. Передумови — розгляд дійсних історичних фактів, які мають вплив на реальну та альтернативну історію.
Точка біфуркації — переломний момент історії, зміна якого приводить до нових варіантів розвитку (напр., вдалий замах на А. Гітлера чи невдалий на А. Лінкольна). Сценарій — поетапний аналіз можливого історичного розвитку після точки біфуркації. Подібно до історичного дослідження, розробка альтернативного сценарію вимагає ретельного аналізу минулого в його багатогранності з урахуванням якнайбільшої кількості чинників впливу на історичні події.
У дослідженнях використовуються біфуркаційний метод (пошук можливих сценаріїв розвитку історії на основі винайденої зміненої події), і сценарний метод (пошук точки біфуркації під вибудуваний варіант сценарію).
До альтернативної історії звертаються з метою вивчення ролі історичних діячів, визначення випадковості та закономірностей історичних подій, аналізу альтернативних сценаріїв історії, яких людству вдалося уникнути.
У сфері української альтернативної історії відомі дослідження Д. Шурхала («Українська якбитологія», 2004).
2) У літературі та кінематографі — жанр фантастики, який описує перебіг подій на тлі зміненої історичної реальності. В «Оксфордському словнику наукової фантастики» зазначається, що поняття альтернативної історії було вперше запроваджено в науковий обіг 1954.
До жанру звертаються для створення оригінального історичного середовища головних героїв, «виправлення» помилок минулого, загострення уваги на проблемах людства, яких вдалося уникнути, але які ще актуальні. Першим твором художньої альтернативної історії була книга Ж. Мартуреля «Тирант Білий» («Tirant lo Blanc», 1490) про перемогу лицаря Тиранта над турками. Згодом до жанру зверталися Ф. К. Дік, Р. Желязни, В. Набоков, Г. Морселлі, Ф. Рот, Г. Тертлдав. Серед українських представників — О. Бердник («Камертон Дажбога», 1996) та В. Кожелянко («Дефіляда», 2000), О. Ірванець («Рівне/Ровно (Стіна)», 2002; «Харків 1938», 2017).
Окремим видом художньої альтернативної історії є фантастична, де описуються пригоди особи (чи кількох осіб), яка випадково (чи спеціально) потрапляє (або втілюється в тіло історичної особи) в минуле. Першим такий сценарій розробив М. Твен («Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура», 1889).
Література
- Бестужев-Лада И. Ретроальтернативистика в философии истории // Вопросы философии. 1997. № 8. С. 112–122.
- Rosenfeld G. Why Do We Ask «What If?» Reflections on the Function of Alternate History // History and Theory. 2002. Vol. 41. № 4. Theme Is. 41: Unconventional History. P. 90–103.
- Лещенко В. Ветвящееся время: История, которой не было. Москва : АСТ, 2003. 592 с.
- Classic and Iconoclastic Alternate History Science Fiction / Ed. by E. Chapman, C. Yoke. Lewiston : Edwin Mellen, 2003. 330 p.
- Соболев С. Альтернативная история: пособие для хронохичхайкеров. Липецк : Крот, 2006. 84 с.
- The Oxford Dictionary of Science Fiction. Oxford : Oxford University Press, 2006. P. 4–5.
- Шурхало Д. Українська «якбитологія»: Нариси альтернативної історії. 3-тє вид. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. 400 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Желіба О. В. Альтернативна історія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альтернативна історія (дата звернення: 7.05.2024).
Оприлюднено: 26.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
