Альтернативні медії
Альтернати́вні ме́дїї — книги, газети, журнали, онлайн-проекти тощо, які є альтернативою до мейнстримних медій — традиційних і домінуючих у суспільстві, відрізняються від них за змістом, виробництвом або розповсюдженням. Поширюють інформацію, незалежну від політичних сил та бізнесу, транслюють цінності, погляди різноманітних соціальних груп, сприяють їхньому самовираженню, витворенню групової ідентичності.
Зміст
Типологічна характеристика
Альтернативні медії мають різноманітні форми: друковані, електронні, вуличне мистецтво. Як «народні» засоби масової інформації, поширюються шляхом «самвидаву», каналами Інтернету. Сучасні альтернативні медії — здебільшого веб-сайти, блоги, сторінки соцмереж, відеохостинги тощо.
Функціональна характеристика
Альтернативні медії є некомерційними проектами, незалежними від бізнесу.
Суперечать мейнстриму — спричиняються до повалення культурного канону, творення субкультур, контркультури. Пов’язані з переважно різноманітними нішевими аудиторіями (національними меншинами, професійними цехами, політичними, молодіжними та іншими рухами, маргіналізованими спільнотами тощо), задовольняють їхні інформаційні інтереси, відтворюють відповідні погляди та цінності. Наприклад, журнали «Бит-Эхо», «Рок-курьер», «Наш», «Шо» та ін.
У тоталітарних суспільствах інспірують дисидентство, рух опору, поширюють незалежну думку, що суперечить офіційній ідеології. За радянських часів українська інтелігенція налагодила випуск машинописного журналу «Український вісник», творів М. Вінграновського, Л. Костенко, В. Симоненка, інших шістдесятників.
Функціонування альтернативних медій є свідченням розвиненості демократії в суспільстві, свободи слова, реальних можливостей оперативно та великою мірою вільно поширювати інформацію, висловлювати власну думку. Наприклад, впливовим альтернативним джерелом інформації в світі є інтернет-ресурс міжнародної організації «WikiLeaks»; під час Революції Гідності самоорганізована група Євромайдан SOS налагодила масові комунікації на платформі однойменного веб-сайту і сторінки у Facebook.
Література
- Почепцов Г. Від Facebook’у і гламуру до WikiLeaks: медіакомунікації. Київ : Спадщина, 2012. 464 с.
- Мельникова О. Альтернативні медіа: досвід СРСР і тенденції сьогодення // MediaSapiens. 2015. URL: https://ms.detector.media/authors_view/alternativni_media_dosvid_srsr_i_tendentsii_sogodennya/
- Хомский Н. Создавая будущее: Оккупации, вторжения, имперское мышление и стабильность / Пер. с англ. Москва : Альпина нонфикшн, 2015. 316 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Крайнікова Т. С. Альтернативні медії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альтернативні медії (дата звернення: 8.05.2024).
Оприлюднено: 12.11.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
