Аліханян, Артем Ісакович
Аліханья́н, Арте́м Іса́кович (Аліханян; вірм. Արտեմ Իսահակի Ալիխանյան; рос. Алиханьян, Артем Исаакович; 24.06.1908, м. Єлизаветполь, тепер м. Гянджа, Азербайджан — 25.02.1978, м. Москва, тепер Російська Федерація) — фізик, член-кореспондент АН СРСР (з 1946), академік АН Вірменської РСР (з 1943), заслужений діяч науки Вірменської РСР (з 1967). Брат А. Аліханова.
|
Аліханян, Артем Ісакович (Արտեմ Իսահակի Ալիխանյան) | |
|---|---|
| Народження | 24.06.1908 |
| Місце народження | Гянджа |
| Смерть | 25.02.1978 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Ленінградський фізико-технічний інститут |
| Напрями діяльності | ядерна фізика, фізика космічних променів й елементарних частинок |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї залізничника.
У 1926 вступив на фізико-механічний факультет Ленінградського політехнічного інституту імені М. І. Калініна (тепер Санкт-Петербурзький політехнічний університет Петра Великого). З 1930, ще студентом, залучався до наукових досліджень у Ленінградському фізико-технічному інституті (тепер Фізико-технічний інститут імені А. Ф. Йоффе РАН), а 1931 після закінчення інституту був запрошений туди на роботу. Працював асистентом, 1935–1939 — завідувачем лабораторії рентгенівських променів. Водночас займався й педагогічною діяльністю: викладав у Ленінградському університеті (тепер Санкт-Петербурзький державний університет) та Ленінградському політехнічному інституті.
Під час Другої світової війни входив до складу Воєнно-технічної комісії (1941), згодом виконував спеціальні завдання командування Військово-морського флоту.
У квітні 1942 вирушив до м. Єревана для організації високогірної експедиції з дослідження космічних променів. 01.11.1943 призначений професором кафедри загальної фізики Єреванського державного університету.
20.11.1943 — 1973— директор Фізичного інституту АН Вірменської РСР (тепер Національна лабораторія імені А. Аліханьяна). 1946 під його керівництвом у складі інституту створено станцію з дослідження космічних променів на г. Арагац, 1960 — космічну станцію Нор-Амберд.
Від 1961 з ініціативи Аліханьяна у Фізичному інституті постійно діяла щорічна Школа експериментальної та теоретичної фізики — одна з перших у світовій науці міжнародних шкіл для молодих науковців.
У 1965 на запрошення Гарвардського університету читав у ньому лекції з фізики.
1973 переїхав до м. Москви, де з 1943 до кінця життя водночас був завідувачем Московської лабораторії елементарних частинок у складі Лабораторії № 3 АН СРСР (Теплотехнічної лабораторії АН СРСР).
З 1958 був віце-президентом Товариства СРСР — Італія.
Наукова діяльність
Автор праць у галузі фізики ядерної, фізики космічних променів й елементарних частинок. Разом з А. Аліхановим і М. Козодаєвим відкрив у 1934 утворення електрон-позитронної пари в результаті конверсії внутрішньої енергії збудження ядра. У співпраці з А. Аліхановим і Л. Арцимовичем у 1936 довів збереження енергії та імпульсу при анігіляції електрона та позитрона. Виявив у складі космічного випромінювання інтенсивний потік швидких протонів, інтенсивну генерацію протонів швидкими нейтронами, одержав перші вказівки на існування частинок з масами, проміжними між масою мюона і протона, висунув ідею про існування в космічному випромінюванні великої кількості нестабільних частинок.
Досліджував властивості елементарних частинок на прискорювачах. Побудував 570-літрову фреонову бульбашкову камеру та розробив новий тип трекової камери. Здійснював проектування та керував спорудженням у м. Єревані електронного синхротрону на 6 ГеВ, який ввели в дію 1967. Займався створенням нових методів детектування та вимірювання імпульсів частинок високих енергій, розробив разом з Г. Гарибяном у 1961 лічильник, що використовує перехідне випромінювання.
Нагороди та визнання
Лауреат Державних премій СРСР (1941, 1948), Ленінської премії (1970), премії Ради Міністрів СРСР (1973).
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапору (1945, 1968).
Додатково
Біографія Аліханьяна частково лягла в основу сценарію фільму режисера Ф. Довлатяна «Здрастуй, це я!» (1965, кіностудія «Вірменфільм»). Головну роль зіграв А. Джигарханян. Фільм брав участь у конкурсній програмі Каннського міжнародного кінофестивалю 1966.
Праці
У с п і в а в т. —
- Искусственное получение радиоактивных элементов // Успехи физических наук. 1935. Т. 15. Вып. 2. С. 281–314.
- Новые данные о природе космических лучей // Успехи физических наук. 1945. Т. 27. Вып. 1. С. 22–30.
- Накопители электронов и позитронов // Успехи физических наук. 1963. Т. 81. Вып. 1. С. 7–49.
- Современное состояние физики и техники ускорения // Успехи физических наук. 1970. Т. 101. Вып. 2. С. 217–248.
Література
- Артем Исаакович Алиханян. Ереван : НАН Армении, 1993. 76 с.
- Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
- Артем Алиханян в воспоминаниях друзей и коллег: к 100-летию со дня рождения. 2-е изд., доп. Москва : Физматлит, 2008. 342 с.
- Месяц Г. А., Асатрян Г. М. Его научные вершины. К 100-летию со дня рождения члена-корреспондента АН СРСР А. И. Алиханьяна // Вестник Российской Академии наук. 2008. Т. 78. № 11. С. 1039–1043.
- Асатрян Г. М., Амбарцумян Т. Г. Артем Иссакович Алиханян (Биографический очерк) // Известия НАН Армении. Физика. 2009. Т. 44. № 5. С. 315–329. URL: http://physics.asj-oa.am/52/1/01-Alikhanyan.pdf
- Бояринцев В. И. Русские и нерусские ученые: мифы и реальность. Москва : Русская Правда, 2010. 320 с.
- Карев В. М., Наринский М. М. Энциклопедическая хроника советской эпохи, 1917–1991 : в 3 т. Москва : Аспект Пресс, 2015. Т. 2: 1945–1964. 624 с.
Автор ВУЕ
Оприлюднено: 15.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
