Алія


Фрагмент копії наказу про вилучення книг єврейських письменників- репатріантів із бібліотек (архів «Енциклопедичного видавництва»)

Алія́ (івр. עלייה‎ — піднесення, сходження) — процес переселення євреїв до Палестини, а з 1948 — до Ізраїлю (після проголошення Держави Ізраїль). Алія в сучасному значенні як масовий рух стала наслідком поширення ідей палестинофільства (з початку 1880-х) та сіонізму (після 1896–1897). Країнами, з яких відбувається виїзд євреїв, традиційно розглядається як еміграція, а Ізраїлем — як репатріація.

Від 1950 процес алії та категорії осіб, які мають право на репатріацію, регулюються спеціальним нормативно-правовим актом Держави Ізраїль — Законом про повернення.

Новітня алія ділиться на шість етапів.

Перша алія (1882–1903)

Це палестинофільський та ранній сіоністський етап, викликаний хвилею погромів єврейських у Російській імперії після вбивства Олександра ІІ. Перша алія пов’язана передусім із діяльністю гуртка «Білу» (м. Харків), організації «Ховевей-Ціон» («Ті, хто люблять Сіон») та першими роками діяльності Сіоністської організації (тепер — Всесвітня сіоністська організація), ідейним спадком Л. Пінскера (брошура «Автоемансипація», 1882) та Т. Герцля (книга «Єврейська держава», 1896, виступи на перших сіоністських конгресах). У цей період алію здійснювала незначна частка євреїв, які емігрували зі Східної Європи, оскільки основним напрямком еміграції до поч. 20 ст. були США. Під час Першої алії до Палестини переселилася порівняно незначна кількість євреїв (бл. 35 тис. осіб), які зосереджувалися в найбільших містах регіону (Єрусалим, Яффа), а також у новостворених на куплених землях сільськогосподарських поселеннях. Характерною рисою палестинофільської та сіоністської пропаганди цієї доби було активне використання німецької й російської мови.

Друга алія (1904–1914)

Друга алія характеризувалася активізацією виїзду євреїв із Російської імперії внаслідок хвилів погромів 1904–1905. З її перебігом пов’язане висунення Т. Герцлем ідеї «Угандійського проекту» (1903–1904) — пропозиції переселення євреїв із Російської імперії до британських колоній на території сучасних Уганди й Кенії як тимчасового заходу, обговорення якого пожвавилося 1904 у зв’язку зі сплеском погромів у Російській імперії. Цей нереалізований проект спричинив першу серйозну кризу в сіоністському русі. Загальна кількість переселенців до Палестини під час Другої алії сягнула бл. 40 тис. осіб. У сіоністській пропаганді цього часу помітно частіше використовувався іврит. У цей же час у Палестині було створено перші світські навчальні заклади з викладанням на івриті (гімназія «Герцлія» у м. Яффі, заснована 1905; Школа мистецтв «Бецалель» у м. Єрусалимі, заснована 1906), активізувалося видання івритомовної преси. 1909 переселенці заснували поселення Ахузат-Баїт як район м. Яффи. Нове поселення у 1910 отримало назву Тель-Авів (статус міського поселення з 1921, статус міста з 1934). Друга алія припинилася 1914 з початком Першої світової війни.

Третя алія (1918–1923)

Початок Третьої алії пов’язаний із встановленням контролю над Палестиною британської військової адміністрації у 1917–1918, оголошенням Міністерством закордонних справ Великої Британії Бальфура декларації 1917 про підтримку ідеї створення «національного дому» для євреїв у Палестині та офіційним наданням Великій Британії мандату на управління Палестиною у 1922. Під час Третьої алії британська адміністрація запровадила квоту на імміграцію євреїв до регіону. Загальна кількість євреїв, які в цей час переселилися до Палестини, становила бл. 40 тис. осіб. Репатріанти цих років зазвичай оселялися у сільськогосподарських поселеннях. У 1920 єврейські переселенці зіткнулися з організованими нападами арабських селян на єврейські сільськогосподарські поселення, що стало приводом для створення збройної організації «Гаґана» («Оборона») — у 1948 її загони стали основою створення Армії оборони Ізраїлю (ЦАГАЛ). У період Третьої алії розпочав роботу перший івритомовний світський вищий навчальний заклад (Єврейський університет у м. Єрусалимі, заснований 1918, відкритий 1923), а іврит отримав статус офіційної мови регіону поряд із англійською й арабською (1922, відповідно до ст. 22 «Мандату на Палестину», виданого Лігою Націй Великій Британії).

Четверта алія (1924–1929)

Активізацію переселення євреїв до Палестини у ці роки пов’язано з двома факторами — проявами антисемітизму в Польщі, зокрема, масштабною антисемітською кампанією створеної у 1926 організації «Табір великої Польщі» («Obóz Wielkiej Polski»), аналогічними явищами в Угорщині та запровадженням обмежень на імміграцію до США (1924). Четверта алія відбувалася організовано, у межах впровадженої британською адміністрацією квоти на в’їзд до підмандатної Палестини. Більшість переселенців становили представники середнього класу й заможних родин, які оселялися у великих містах, понад 10% переселенців — євреї-мізрахі з Ємену. Під час Четвертої алії до Палестини переїхало бл. 85 тис. осіб, однак понад 20 тис. із них невдовзі виїхало з регіону.

П’ята алія (1929–1939)

Під час останнього десятиліття перед Другою світовою війною до Палестини переселилася рекордна кількість євреїв — бл. 250 тис. осіб, 174 тис. з яких потрапило до Палестини легально у 1933–1936, а решта — нелегально у 1936–1939. Це було викликано кількома чинниками: економічною кризою в Європі (див. Велика депресія), зростанням популярності праворадикальних партій і поширенням антисемітської пропаганди в Європі (передусім у Німеччині, однак аналогічні процеси відбувалися в Польщі, Австрії, Франції та ін.).

Після приходу нацистів до влади в Німеччині 1933 кількість переселенців знову зросла. Наслідком цього стало запровадження британською адміністрацією 1936 додаткових обмежень на в’їзд до Палестини. У зв’язку з цими обмеженнями та жорсткою імміграційною політикою США і Великої Британії розпочалася нелегальна алія, яка отримала назву «Алія-бет» (1936–1948, в історіографії поширено означення «Алія-бет» у 1936–1939 як частини П’ятої алії, а після 1939 — як самостійного явища). Загальна кількість євреїв, які потрапили до Палестини нелегальними шляхами, сягала 110 тис. осіб. У цей період відбулися масові виступи арабських збройних організацій проти єврейських поселенців (1936–1939).

Сучасний етап (з 1948)

Після 1948 і дотепер триває сучасний етап алії, який регулюється ізраїльським законодавством. Процес курує Міністерство алії й абсорбції Ізраїлю. Цей етап ділиться на кілька хвиль, під час яких кількість репатріантів була особливо значною: 1948–1952 (масовий виїзд євреїв із арабських країн у зв’язку з антисемітськими виступами, приводом для яких стало проголошення Держави Ізраїль, а також виїзд євреїв, які пережили Голокост, із Західної й Центральної Європи — у цей час до Ізраїлю переселилися бл. 900 тис. євреїв); 1969–1975 (репатріація євреїв із СРСР під час тимчасового послаблення обмежень для їхнього виїзду — бл. 100 тис. осіб); Велика алія з СРСР (1986–1991) та колишніх радянських республік (1991–2004) — бл. 1 млн осіб. Крім того, у 1970–1990-х мали місце невеликі хвилі алії з різних країн, найпомітнішою з яких стала алія з Ефіопії (1979–1991, понад 30 тис. осіб).

Після 2004 масштаби алії з колишніх радянських республік значно зменшилися у зв’язку зі зменшенням чисельності місцевих єврейських громад. У 2004–2018 масштаби алії з різних країн світу до Ізраїлю становлять 20–30 тис. осіб на рік, а з України — у середньому 2–3 тис. осіб на рік з помітним зростанням у 2014–2015.

Література

  1. Greenfield M. S., Hochstein J. M. The Jews’ Secret Fleet: The Untold Story of North American Volunteers Who Smashed the British Blockade of Palestine. Jerusalem; New York : Gefen Publishing House, 1987. 190 p.
  2. Gelber Y. The Historical Role of Central European Immigration to Israel // Leo Baeck Institute Year Book. 1993. Vol. 38. P. 323–339.
  3. Shuval J. T. Migration to Israel: The Mythology of «Uniqueness» // International Migration. 1998. Vol. 36. Is. 1. P. 3–26.
  4. Angel D. Zionism. London; New York : Routledge, 2013. 230 p.
  5. Ханін В., Романюк А., Чернін В. Держава Ізраїль: політика і суспільство. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2017. 372 с.

Автор ВУЕ

С. І. Гірік

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Гірік С. І. Алія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алія (дата звернення: 7.05.2024).


Оприлюднено


Оприлюднено:
11.10.2019

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶