Амарант

Амарант багряний (Amaranthus cruentus)

Амара́нт (від грец. άμάραντος — нев’янучий), щириця (Amaranthus) — рід рослин родини амарантових. Назва пов’язана зі здатністю зірваної рослини зберігати форму впродовж кількох місяців. Відомо понад 100 видів амаранта.

Особливості будови

Амаранти — здебільшого однорічні трав’яні рослини. Листки переважно зеленого, рідше пурпурового, зелено-червоного кольору. Квітки дрібні, зелені, червонуваті або пурпурові, зібрані в густі шорсткі суцвіття колосо-волотистого типу, прямі або пониклі. Плід — яйцеподібна коробочка, що відкривається впоперек кришечкою. Одна рослина дає до 500 тис. дрібних гладеньких блискучих зернин, які зберігають схожість до 5 років.

Походження

Батьківщина роду Амарант — Південна Америка. Звідти рослини завезено до Північної Америки, Індії, Китаю, які стали вторинним центром формоутворення амарантів.

9 видів зростають в Україні як бур’яни — на узбіччях доріг, насипів, на городах і в садах. Найвідоміші: щириця звичайна (A. retroflexus); амарант лободоподібний (A. blitoides); амарант білий (A. albus).

Використання

Амарант триколірний (Amaranthus tricolor)

Представники амарантів — амарант хвостатий (Amaranthus caudatus), амарант багряний (Amaranthus cruentus) та інші — належать до рослин, що найдавніше окультурені людством. Майже 8 тис. років тому амаранти вирощували ацтекські племена, для яких вони, разом із кукурудзою та бобами, були основними зерновими культурами. Тому амаранти дістали назви «пшениця ацтеків», «хліб інків».

В Європу амаранти завезли іспанці як суто декоративні квіти. З 18 ст. амаранти почали використовувати як кормові та круп’яні культури. У 20–21 ст. амаранти — зернові та овочеві культури також у Північній і Південній Америці, Індії, Пакистані, Непалі, Китаї.

Щириця звичайна (Amaranthus retroflexus)

Рослини використовують у харчовій промисловості: виготовляють каші, макарони, чіпси, кондитерські вироби, напої. Амарантове борошно додають до виробів із пшеничного для підвищення рівня білка. Амарант (зокрема, щирицю звичайну) використовують під час маринування й соління огірків або кабачків, щоб зробити їх хрумкими. Свіжі або висушені молоді листки амаранту застосовують для приготування різних страв.

Амарант сумний (Amaranthus hypochondriacus)

Рослини роду амарантів вирощують також як кормові культури на зерно, для випасання, зелену підгодівлю і силос.

Амаранти — відомі декоративні рослини. Як рослини, що не в’януть, амаранти використовують у зимових букетах. У садівництві використовують амарант багряний (Amaranthus cruentus), амарант сумний (Amaranthus hypochondriacus), амарант хвостатий (Amaranthus caudatus) та амарант триколірний (Amaranthus tricolor).

Особливої цінності представникам роду амарантів як культурним рослинам надає їхня витривалість щодо посухи, спеки, засолених ґрунтів та висока швидкість дозрівання насіння (4–5 тижнів після посіву).

Додатково

Дж. Гонзага (1513–1566), аристократка, патронеса художників, поетів і венеціанських видавців (Італія), обрала своїм девізом вислів «Non moritura» (лат. — нев’януча), а гербом — квітку амаранта. У поемі «Втрачений рай» Дж. Мільтона згадуються амаранти як райські рослини, адже після кличного звуку труби ангела-охоронця, «сини світла поспішають зі своїх щасливих амарантових гаїв, з берегів джерел живої води, де вони проводили час в радощах взаємного щастя, і займають свої місця». Фінський метал-гурт Nightwish виконує пісню «Амарант».

Література

  1. Терентьева Е. И. Амарант — растениепрошлого и будущего // В мире растений. 2003. № 10. С. 22–28.
  2. Железнов А. В. Амарант — хлеб, зрелище и лекарство // Химия и жизнь. 2005. № 6. С. 56–61.
  3. Килименчук О. О., Євдокимова Г. Й., Щур О. В. та ін. Вплив масла амаранту на корисну мікрофлору людини // Зернові продукти і комбікорми. 2014. № 3. С. 15–18.

Автор

Я. О. Межжеріна


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Межжеріна Я. О. Амарант // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амарант (дата звернення: 7.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.01.2018

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Оприлюднено


Оприлюднено:
19.03.2019

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶