Аматерасу (у міфології)
Аматерáсу (яп. 天照 — Небесне сяйво), Аматерасу-Ōмікамі (яп. 天照大神 або яп. 天照大御神 — Велика богиня Аматерасу), Охіруме-но-мучі-но-камі (яп. 大日孁貴神 — Велика богиня пані-господарка Сонця) — богиня сонця, правителька Небесних полів Такамагахара, одне з головних божеств сінто, міфічна прародителька імператорського роду Японії.
Історична довідка
Джерела відомостей про Аматерасу — звід міфів і легенд «Записи справ давнини» («Кодзікі» — яп. 古事記, こじき/ふることぶみ; 712 н. е.) та літературна пам’ятка «Аннали Японії» («Ніхон сьокі» — яп. 日本書紀, або «Ніхонгі» — 日本紀, 720 н. е.).
Характеристика
«Записи справ давнини» місять мотив чарівного народження богині без участі матері. Її батько Ідзанагі, повернувшись із Країни Жовтих Вод (тобто країни мертвих), куди він спускався до померлої дружини Ідзанамі, здійснив триетапне очищення водою (у донних, серединних і верхніх водах річки). Під час кожного з етапів народжувалися боги. Із води, що стікала з його лівого ока, народилася Аматерасу Омікамі — Велика Священна Богиня, Яка Осяює Небо, з правого — бог місяця Цукуйомі, з носа — бог вітру Сусаноо. Ідзанагі подарував Аматерасу своє намисто з перлів і доручив їй Рівнину Високого Неба; віддав Цукуйомі у володіння Країну, Де Володарює Ніч, а наймолодшому Сусаноо — Рівнину Моря.
«Аннали Японії» містять ще кілька варіантів народження богині. За одним із них, Ідзанагі й Ідзанамі, створивши Велику Країну Восьми Островів, а також гори, ріки, трави та дерева, вирішують подарувати світові ще й володаря Піднебесної та народжують богиню Аматерасу. Вона випромінює дивовижне сяйво, що утворює шість векторів Всесвіту, які нагадують хрест Бодхі — чотири за горизонталлю (праворуч, ліворуч, над головою й під ногами) й два за вертикаллю (перед тілом і позаду нього). Оскільки Небо та Земля на той час ще не були розведені між собою Стовпом Небесним, батьки-деміурги відправляють доньку на Небо відати небесними справами.
Після доньки вони народжують ще бога Місяця Цукуйомі, якого також відправляють на Небо допомагати Аматерасу, Піруко, відданого морським хвилям, Сусаноо, вигнаного батьками до Країни Коріння (різновид потойбіччя).
За іншим варіантом, у чарівному народженні Аматерасу від самого лише батька відіграє креативну роль магічна сила слова: Ідзанагі висловлює бажання породити чудесне дитя, яке буде правити Піднебесною, і бере в ліву руку дзеркало з білої міді, що перетворюється на божество Опо-пируме-но микото. У цьому варіанті Цукуйомі народжується від такого ж дзеркала, взятого Ідзанагі в праву руку, а Сусаноо — від того, що деміург покрутив головою й оглянувся. В усіх варіантах, на відміну від шкідника й руйнівника Сусаноо, на якого чекає лише вигнання, Аматерасу й Цукуйомі позитивні, прекрасні й сяючі.
У японській міфології розмежування дня і ночі, а також окультурення бобових, пшениці й рису та розведення шовкопрядів пояснюється непорозумінням між Аматерасу та Цукуйомі. Богиня просить брата спуститися на землю до божества Укемоті-но камі. Бог Місяця виконав доручення сестри, однак через те, що Укемоті-но камі прагнула пригостити його стравами, які виригувала на його очах, розлютився і вбив її. Аматерасу розгнівалася й вирішила більше не бачитися з Цукуйомі, тож брат і сестра почали світити по черзі. Інший посланець приніс володарці Неба корів, коней, личинок шовкопряда та різні зерна, які виникли з тіла Укемоті-но камі, й Аматерасу подарувала все це світові. Сусаноо, що не бажав спускатися до потойбіччя, спричинив конфлікт між братом і сестрою. Бог вітру перед дорогою до Нижньої Країни прагнув піднятися на Небо й провідати сестру, де на знак чистоти своїх помислів погодився пройти випробування: силою слова й магії предметів породити дітей, чоловіча стать яких означатиме правдивість Сусаноо, а жіноча свідчитиме про його підступні замисли. І хоча Аматерасу, погризши меч брата, народжує трьох богинь, а Сусаноо, погризши її перли, п’ятьох богів, небесна володарка звинувачує його в оманливості та приналежності йому богинь, оскільки вони були породжені за допомогою предмета, що належав йому.
За іншими версіями «Анналів Японії», Аматерасу розгнівалася на богів за непослух і сховалася в Небесній Печері, через що світ окутала темрява. Тоді боги зібрали півнів і змусили їх співати, викопали на Небесній горі 500 священних дерев сакакі й почепили на верхні гілки намисто з яшми, на середні — дзеркало, на нижні — тканини, й почали молитися, але молитва змінилася реготом, коли одна з богинь вчинила бешкет. Аматерасу визирнула з печери, її витягли назовні, і сяяння освітило усі напрямки Всесвіту. Існували також варіанти, що Аматерасу повернулася до світу через замовляння, накладене на неї богами, або під впливом славослів’я-моління.
Нащадок Аматерасу — бог Нінігі, породив праправнука Дзимму, який був смертною людиною й став першим японським імператором (Каму-Ямато Іварехіко-ноМікото). Нінігі-но мікото одержав від бабусі три священні регалії й був уповноважений керувати Вісьмома Великими островами (Очеретяною Рівниною — Серединною Країною — Японією). У своєму сходженні на землю він привів із собою багатьох богів японського пантеону, які, вважається, стали пращурами великих земних родів.
Значення
Міфи про Аматерасу виконують космогонічну (народження богині), календарну (конфлікт із Сусаноо та втеча до Небесної Печери) й етіологічну (походження імператорського роду від нащадка богині) функції. Образ Аматерасу ґрунтується на ідеї утвердження моделі сакрального минулого як проекції на майбутнє.
Додатково
В японській культурі особливого значення набуло чарівне дзеркало, за допомогою якого боги виманювали Аматерасу з печери — воно виготовлялося як зображення самої богині. Так зване дзеркало Аматерасу зберігається нині у головному святилищі богині в Ісі. До 1945 воно разом із мечем Сусаноо і старовинним яшмовим намистом вважалося частиною імператорських регалій. Визначальною рисою його є подряпина, яка з’явилася нібито через те, що боги зачепили його, коли вносили до печери.
Література
- Кодзики. Записи о деяниях древности : в 2 т. / Пер. с яп. Е. М. Пинус, Л. М. Ермаковой, А. Н. Мещерякова. Санкт-Петербург : Шар, 1994.
- Нихон сёки: анналы Японии : в 2 т. / Пер. с яп. А. М. Ермаковой, А. Н. Мещерякова. Санкт-Петербург : Гиперион, 1997. Т. 1. 496 с.
- Дэвис Х. Мифы и легенды Японии / Пер. с англ. О. Д. Сидоровой. Москва : Центрполиграф, 2012. 384 с.
- Топалова С. О. Давняяпонська міфологія як основа менталітету нації та політичної системи // Вісник Харьківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Питання політології. 2014. № 1091. С. 98–103.
- Гвоздик Ю. В. Богиня Аматэрасу и волшебные фигурки // Вопросы дошкольной педагогики. 2017. № 1 (7). С. 1–3. URL: https://moluch.ru/th/1/archive/49/1854/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Аматерасу (у міфології) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аматерасу (у міфології) (дата звернення: 8.05.2024).
