Амбівалентність почуттів
Амбівале́нтність почутті́в — суперечливе, двоїсте емоційне переживання людини щодо тієї самої події чи об’єкта.
Амбівалентність почуттів — показник розколу особистості на дві антагоністичні субособистості, коли відбувається ідентифікація то з однією, то з іншою, без переваги жодної з них. Амбівалентність почуттів є частиною звичного психічного життя й виявляється в почуттях печалі та ревнощів. Амбівалентність почуттів впливає на адекватність сприйняття реальності.
Види
Розрізняють види амбівалентності почуттів:
- амбівалентність переживань (біполярність сприймання);
- амбівалентність стосунків (нестабільність і конфліктність);
- амбівалентність мислення (патологічний розлад особистості, виражений у неспроможності мислити абстрактно, найчастіше свідчить про параною та шизофренію);
- амбівалентність свідомості (психічна патологія, пов’язана з маренням і нав’язливими станами, підвищеною тривожністю, психозом);
- вольова амбівалентність (суперечливість між виконанням дії та відмовою від цього);
- амбівалентність прив’язаності (прагнення дитини отримати підтримку й любов батьків з одночасним страхом критики);
- гендерна амбівалентність (суперечність за статевою ознакою, пов’язаною з притаманними способами самовираження протилежної статі).
У психіатрії
У психіатрії амбівалентність почуттів — співіснування суперечливих, протилежних почуттів, тенденцій і настанов у ставленні до ін. людини (любов і ненависть, бажання й небажання, активність і пасивність тощо).
Стійка та виражена амбівалентність почуттів є головним симптомом шизофренії, виявляється в суперечливих переживаннях, ставленні до різних ситуацій та реакціях, що змінюються доволі швидко й абсолютно невмотивовано. Амбівалентність почуттів при шизофренії ґрунтується на психічному механізмі вагання й рішення, прихованому в здорової людини. Він забезпечує ухвалення рішення щодо певної ситуації, дій у ситуації, її вирішення чи навпаки відмови від подальших дій. Рішення стосовно вибору позиції щодо ситуації особа переживає як настрій. Рішення з приводу того, діяти чи ні, визначають як емоційну установку. Свідоме рішення сприяє взаємодії з оточенням. Неприйняте рішення та вагання між протилежними полюсами (готовність до дії чи відмова від дії) і є змістом амбівалентності почуттів.
Результатом амбівалентності почуттів є амбітендентність (несформований вольовий акт щодо прийняття рішення з вибору однієї з альтернативних дій).
У психоаналізі
Амбівалентність почуттів у психоаналізі — це форма співіснування двох притаманних людині протилежних глибинних спонук (найфундаментальніші з яких — потяг до життя та потяг до смерті), що є причинами невротичного розладу та внутрішніх конфліктів особистості.
У психології
У психології амбівалентність почуттів вважають необхідною умовою становлення особистості. Межу між нормальною та патологічною амбівалентністю почуттів установлюють за її мірою та частотою вияву. Якщо в психології амбівалентність почуттів є причиною психозу, то в психіатрії — лише симптомом психогенного захворювання. Зміст амбівалентності почуттів пов’язаний з особистісними якостями (нерішучість, невпевненість у собі, низький рівень самооцінки та ін.), що зумовлюють постійні сумніви та страхи (поразки чи неуспіху, відповідальності тощо), хворобливе переживання критики від оточення.
Коли амбівалентність почуттів явно не виражена й не спричиняє дискомфорту, вона не є патологічною і не потребує корекції та спеціального втручання. Для подолання амбівалентності почуттів (із панічними станами та/або панічними атаками, тривожністю, депресивними розладами) необхідне поєднання медичної та психологічної допомоги, оскільки суто психологічні засоби, напр., самоаналіз, можуть спровокувати погіршення стану та призвести до появи деструктивних властивостей особистості.
Спеціального фармакологічного засобу від амбівалентності почуттів немає. Здебільшого використовують седативні засоби, антидепресанти та транквілізатори, призначення яких — корекція загального стану та блокування психогенного захворювання. Якщо амбівалентність почуттів є психічним розладом, який становить загрозу для самої людини та її оточення, необхідна госпіталізація та спеціалізований стаціонар.
Література
- Блейлер Э. Афективность. Внушение. Паранойя. Москва, 2001.
- Лук’яненко Т. Н. Психологічні особливості дискордантної амбівалентності особистості // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 1.
- Кемпінсткі А. Шизофренія / Пер. з пол. за ред. Н. І. Долішної. Львів, 2004.
- Зелінська Т. М. Амбівалентність особистості: теорія, діагностика і психокорекція. Київ, 2010.
- Курило Т. Проблема амбівалентності у психологічних теоріях і концепціях особистості // Проблеми гуманітарних наук. Психологія. 2013. Вип. 31.
- Кинодо Ж. М. Читая Фрейда. Изучение трудов Фрейда в хронологической перспективе / Пер. с фр. О. Я. Журавлева. Москва, 2014.
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
