Амбівалентність соціальна
Амбівале́нтність соціа́льна (грец. amphi — префікс, який означає двоїстість, подвійну функцію та valentia — сила, міць) — стан свідомості та поведінки соціального суб’єкта (індивіда, групи), що характеризується двоїстим ціннісним, нормативним, інструментальним ставленням до соціального оточення, соціальних явищ, подій, фактів і процесів.
В амбівалентності соціальній відображається внутрішня суперечність соціальної реальності, її здатність набувати та виявляти сутнісно протилежні характеристики (властивості, мотиви, відношення, сенси, значення тощо).
У буденній свідомості амбівалентність соціальна фіксується через розрізнення «позитивних» і «негативних» сторін, тенденцій соціальної реальності.
Зміст
Історична довідка
Факти амбівалентності соціальної виявляли класики соціології.
Е. Дюркгейм помічав амбівалентні характеристики соціальної реальності (нормальну ненормальність), коли визнавав наявність у суспільстві злочинності — «ненормального» явища, яке, на його думку, було необхідним і корисним для нормальної еволюції моралі та права, оскільки готувало суспільні зміни.
Р. Мертон використовував це поняття, характеризуючи конфлікти соціальних ролей, ціннісних і нормативних структур суспільства як джерела психічної «двоїстості». На його думку, в соціологічно змодельованому процесі взаємодії від людини нерідко очікується поведінка, ставлення чи цінності, які насправді невластиві її характеру і /або несумісні з її переконаннями. Р. Мертон зазначав, зокрема, що учені у своїй повсякденній професійній діяльності постійно змушені чинити вибір між полярними імперативами поведінки, наслідком чого стає емоційне напруження.
У концепціях символічного інтеракціонізму, соціального обміну, «соціальній драматургії», етнометодології амбівалентність соціальна тлумачиться як змістова двозначність, котрої а́кторам варто уникати чи позбуватися — через сприймання «узагальненого іншого», типізацію жестів, значень, створення спільних «правил гри», контекстів, суміщення систем релевантностей, уніфікацію досвіду тощо.
Українські соціологи Є. Головаха і Н. Паніна у праці «Социальное безумие: история, теория и современная практика» (1994) витлумачили амбівалентність (двоїстість) як специфічну соціопатію в умовах посттоталітарного розвитку. На думку авторів, специфіка амбівалентності соціальної виявляється в таких аспектах:
- співіснування у масовій та індивідуальній свідомості ідеологічно та морально взаємовиключних ціннісно-нормативних систем як узгоджених елементів загального ставлення до соціальної дійсності (попри антагонізм, який мав би деформувати психіку);
- притаманність суперечливих систем цінностей фактично кожній з великих соціальних груп;
- суперечливе сполучення демократичних цінностей-цілей соціальних перетворень і тоталітарних цінностей-засобів реалізації демократичних ідей.
Характеристика
Класифікація
У соціології розрізняють 4 основні типи амбівалентності соціальної:
1) одночасне функціонування комплексу протилежних розпоряджень, зразків поведінки на рівні соціальних систем і зв’язків;
2) суперечності між функціями, статусами, ролями на рівні індивідуальної свідомості;
3) розбіжність між сталими відчуттями суб’єкта та ситуативними емоціями, переживаннями;
4) неузгодженість та взаємовиключність духовно-моральних цінностей культури і засобів людської діяльності.
Функціональні особливості
Амбівалентність соціальна є істотною та невід’ємною властивістю будь-якого соціального суб’єкта: особистості, соціальної групи, спільноти, соціуму, суспільства. Протилежні за змістом цінності в індивідуальній та масовій свідомості формують неоднозначне сприйняття соціальної дійсності та емоційно суперечливе ставлення до неї.
Упродовж історії соціологічної думки сформувалися інтерпретації, згідно з якими амбівалентність соціальна — це:
- одночасна різнополюсність соціальних норм і цінностей, що властива соціальним суб’єктам (наприклад, у суспільстві засуджується вживання спиртних напоїв, одночасно жодне свято не обходиться без них);
- суперечливий (кризовий) стан соціальної системи (в будь-якій соціальній системі одночасно фіксуються процеси розпаду або притлумлення її окремих складників та розвитку існуючих або зародження нових);
- поляризованість суспільної свідомості (у суспільстві завжди є суб’єкти-носії протилежних думок, поглядів, переконань і настроїв, наприклад, прибічники і супротивники ринкових перетворень);
- ситуативна особливість індивідуальної свідомості (людина може одночасно прагнути свободи і «твердої руки», любити і ненавидіти, підтримувати певну ідеологію і одночасно її засуджувати).
Значення
Амбівалентність соціальна може мати як конструктивні, так і деструктивні наслідки для суспільства та індивіда.
Різнополюсні настрої, думки, з одного боку, уможливлюють пошук оптимальних шляхів суспільного розвитку, з іншого, можуть його гальмувати.
Амбівалентність соціальна посилює самоусвідомлення, сприяє передбаченню майбутнього і нерідко виявляється у подвійній моралі та мімікрійній (прихованій, маскувальній, імітаційній) поведінці, коли індивіди для самозахисту або заради досягнення мети презентують не ті цінності, які сповідують насправді, а ті, які від них очікує соціальне оточення. Тож амбівалентність соціальна може використовуватися для маніпулятивного впливу на індивідуальну та суспільну свідомість.
Додатково
Р. Мертон, досліджуючи амбівалентність соціальну, в роботі «Амбівалентність науковців» («The Ambivalence of Scientists», 1965) сформулював 9 нормативних принципів-антитез, яких доводиться дотримуватися вченому:
1) якомога швидше передавати свої наукові результати колегам, однак не квапитися з публікаціями;
2) бути чутливим до нових ідей, однак не піддаватися інтелектуальній «моді»;
3) прагнути до такого рівня знання, яке здобуде високу оцінку колег, при цьому працювати, не зважаючи на оцінки інших;
4) захищати нові ідеї, але не підтримувати необґрунтовані висновки;
5) докладати максимальних зусиль, щоб знати праці, які належать до сфери його діяльності, але при цьому памʼятати, що ерудиція інколи гальмує творчість;
6) бути вкрай ретельним у формулюваннях і деталях, але не бути педантом, бо це шкодить змісту;
7) завжди памʼятати, що знання є універсальним, але не забувати, що будь-яке наукове відкриття робить честь нації, представником якої воно здійснене;
8) виховувати нове покоління учених, але не надавати викладанню дуже багато уваги і часу;
9) вчитися у великого майстра і наслідувати його, однак не бути схожим на нього.
Література
- Merton R. K. The Ambivalence of Scientists // Essays in Memory of Imre Lakatos. Dordrecht : Springer, 1976. P. 433–455.
- Головаха Е. И., Панина Н. В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. Киев : Абрис, 1994. С. 132–133.
- Varner J. M. Ambivalence 1995. Pain Generates fear, Pleasure Generates faith. Sasser : Creative Publishing Company, 1996. 183 p.
- Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад.: В. І. Волович, В. І. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін. Київ : Український Центр духовної культури, 1998. 736 с.
- Мирская Е. З. Этос науки: идеальные регулятивы и повседневные реалии // Этос науки. Москва : Академия, 2008. С. 108–143.
- Зелінська Т. М. Амбівалентність особистості: теорія, діагностика і психокорекція. Київ : Каравела, 2010. 256 с.
- Козицька І. В. Амбівалентність особистості як прояв антиномічності її буття // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2014. Вип. 2. С. 119–124.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Лобанова А. С., Тарасенко В. І. Амбівалентність соціальна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амбівалентність соціальна (дата звернення: 7.05.2024).
Оприлюднено: 04.11.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
