Амбітус (у мистецтві)

Амбі́тус у мистецтві — діапазон, об’єм, контур голосу чи мелодії. Термін використовувався переважно щодо західноєвропейської церковної музики, багатоголосся 9–16 ст. Вживався, зокрема, українськими фольклористами — Ф. Колесcою, К. Квіткою, В. Гошовським, С. Грицею, А. Іваницьким та ін.

Література

1. Гошовский В. У истоков народной музыки славян. Москва : Советский композитор, 1971. 303 с.
2. Грица С. Й. Мелос української народної епіки. Київ : Наукова думка, 1979. 245 с.
3. Іваницький А. І. Українська музична фольклористика: Методологія і методика. Київ : Заповіт, 1997. 392 с.
4. Іваницький A. I. Історичний синтаксис фольклору. Проблеми походження, хронологізації та декодування народної музики. Вінниця : Нова Книга, 2009. 404 с.
5. Дмитренко М. К. та ін. Український фольклор: методологія дослідження, динаміка функціонування. Київ : Паливода А. В., 2014. 251 с.

Автор ВУЕ

• Н. М. Кушка

Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Амбітус (у мистецтві) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амбітус (у мистецтві) (дата звернення: 7.05.2024).