Амністія

Амні́стія (грец. ἀμνηστία — забуття, прощення) — акт найвищого законодавчого органу держави про повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності й покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочинів.

Історична довідка

Амністію застосовували в Російській імперії, практикували в СРСР; передбачена законодавством більшості пострадянських країн, зокрема України.

В Україні в 1991 амністію оголошували указами Президії Верховної Ради Української РСР (укази «Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України» від 11.07.1991, «Про амністію з нагоди прийняття Акту про проголошення незалежності України» від 25.08.1991), 1992–1996 (до прийняття Конституції України) — указами Президента України (укази «Про амністію з нагоди річниці проголошення незалежності України» від 17.08.1992, «Про амністію учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах» від 10.03.1994, «Про амністію з нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні» від 19.04.1995, «Про амністію з нагоди третьої річниці незалежності України» від 18.08.1994, «Про амністію у зв’язку з десятою річницею Чорнобильської катастрофи» від 16.04.1996, «Про амністію з нагоди п’ятої річниці незалежності України» від 27.06.1996). Верховна Рада України ухвалила закони «Про амністію осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат» від 21.11.1996, «Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України» від 26.06.1997, а також чергові закони «Про амністію» у 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2005, 2007, 2008, 2011, 2014, 2016.

Характеристика

Поряд із помилуванням амністія є одним із видів звільнення від відбування покарання засуджених осіб, яке в усіх інших випадках здійснює суд на підставах, передбачених кримінальним законодавством.

Амністія відрізняють від помилування. Останнє здійснюється рішенням глави держави винятково щодо конкретно визначеної особи, визнаної судом винною у вчиненні злочину (наприклад, у формі заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років або повного чи часткового звільнення від основного та додаткового покарань).

Особами, що зазвичай потрапляють під акт амністії, найчастіше є неповнолітні, вагітні жінки, певні категорії інвалідів, чоловіки та жінки, які досягли відповідно 60-річного та 55-річного віку, тощо, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими.

Амністія може бути повною (повне звільнення осіб від відбування призначеного судом покарання) або частковою (звільнення лише від основного покарання, скорочення невідбутої частини покарання тощо), стосуватися як певних категорій осіб, так і конкретно визначених в законі осіб (індивідуальна амністія). У випадку індивідуальної амністії можливі також заміна одного покарання іншим та зняття судимості стосовно осіб, які звільняються від відбування покарання. Прикладом індивідуальної амністії є закон від 27.02.2014 «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів», згідно з яким були звільнені від покарання 42 особи, які у громадській свідомості були засуджені несправедливо чи з політичних мотивів.

Часто амністію проводять тоді, коли кількість засуджених, що відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, починає перевищувати можливості цих установ, і у відповідних масштабах. Саме тому в різні роки під акт амністії потрапляла різна кількість осіб: 2001 — 28,8 тис., 2003 — 5,0 тис., 2005 — 6,3 тис., 2007 — 1,7 тис., 2008 — 2,7 тис., 2011 — 12,9 тис., 2012 — 3,9 тис., 2013 — 26,2 тис., 2014 — 27,8 тис.

Світова практика

У більшості держав світу існує або амністія, або помилування. Так, у Швейцарії дарувати помилування мають право Національна Рада та Ради Кантонів під час спільного засідання у формі Об’єднаних Союзних Зборів, а у Швеції — Уряд. Амністії в цих державах не існує. В Ісландії, Італії, Словаччині, Чехії право оголошувати амністію та дарувати помилування надано президенту, в Данії — королю, в Монако — князю; парламент не має стосунку до цих процедур. В Іспанії та Словенії амністії щодо певних категорій осіб не існує. В Греції амністію надають лише щодо політичних злочинів через ухвалення парламентом закону, для затвердження якого необхідна більшість у три п’ятих від загальної кількості депутатів.

Амністія за законодавством України

В Україні амністію оголошують спеціально ухваленим Верховною Радою України законом, не допускається оголошення амністії референдумом. Закон про амністію видають переважно з приводу знаменних дат чи певних подій; він є актом гуманізму до засуджених з боку держави.

Порядок здійснення амністії регулює Закон України «Про застосування амністії в Україні» (1996). Законом визначено категорії осіб, до яких амністія не може бути застосована (особи, яких засуджено до довічного позбавлення волі; особи, які мають дві та більше судимості за вчинення умисних тяжких і / або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії; особи, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство, катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть; особи, яких засуджено за злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб; особи, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин), а також передбачено, що рішення про застосування чи незастосування амністії приймає суд стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Література

1. Маляренко В. Т., Музика А. А. Амністія та помилування в Україні. Київ : Атіка, 2007. 700 с.
2. Литвак О. М., Чепелюк О. В. Проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні. Київ : Атіка, 2009. 160 с.
3. Дудоров О. О., Хавронюк М. І. Кримінальне право. Київ : Ваіте, 2014. 944 c.
4. Мітаревська В. В. Історичний розвиток інститутів амністії та помилування в Україні // Молодий вчений. 2016. № 11. С. 312–315.

Автор ВУЕ

М. І. Хавронюк

Покликання на цю статтю: Хавронюк М. І. Амністія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амністія (дата звернення: 8.05.2024).