Амудар'я

Амудар’я. Міст Дружби через річку з'єднує Афганістан і Узбекистан.

Амудар’я́, Аму-Дар’я — одна з найбільших річок у Середній Азії, що тече від гір Центральної Азії, між пустелями Каракуми та Кизилкум й раніше впадала в Аральське море.

Амудар'я (Амудар’я)
Витік	Каракумський канал
Гирло	Аральське море
Довжина (км)	1 415
Площа басейну (кв.км)	4 200
Середня витрата (куб.м/с)	1 750
Протікає через території	Середня Азія
Міста на березі	Термез, Атмурат (Керкі), Туркменабад (Чарджоу), Пітнак, Нукус

Характеристика

Довжина — 1 415 км. Починається від злиття гірських річок Вахш, яка тече з Паміру, та Пяндж. У низькогірській смузі приймає притоки Кафірніган, Сурхандар’я, Шерабад та Кундуз. Тут протікає в меридіональному напрямку й формує кордон між Афганістаном (лівий берег) та Узбекистаном, Таджикистаном і Туркменістаном (правий берег). Від витоку Каракумського каналу повертає в північно-західному напрямку й тече в Аральське море. У середній та нижній течії не приймає жодної притоки.

Річки Зерафшан та Кашкадар’я, хоч і належать до басейну Амудар’ї, не доносять свої води до її русла, а утворюють сухі річкові дельти. У середній течії Амудар’я набуває всіх рис рівнинної річки, утворює численні протоки та острови. Ширина русла — 900–1 600 м, швидкість течії — 1,2–3 м/с. Русло Амудар’ї, за винятком кількох тіснин, вироблене в м’яких осадових породах, які легко розмиваються.

Амудар’я переносить величезну кількість наносів, показники мутності коливаються від 2 000 г/м³ до 3 600 г/м³. Через це водосховища й канали в долині Амудар’ї швидко замулюються. Під час літньої повені Амудар’я інтенсивно розмиває береги. Катастрофічна бічна ерозія (місцева назва дейгіш) призвела 1942 до часткового руйнування м. Турткуль.

Гідрологія

За гідрологічним режимом Амудар’я належить до річок тянь-шанського типу. Для Амудар’ї типові тривалі меженні періоди (осінь, рання весна) та бурхлива повінь від кінця травня до липня, що є наслідком танення снігів та льодовиків у горах. Зазвичай у повені кілька виражених піків, надлишки води спрямовують у меліоративні канали, заповнюють наливні водосховища. У місці злиття річок Пянджу та Вахшу середньорічні витрати води становлять 1 750 м³/с (у повінь — до 8 800 м³/с), поблизу м. Атмурат (Керкі) — 1970 мм/с (у повінь — до 9 250 м³/с). До будівництва великих каналів витрати води неподалік м. Нукуса становили 1 525 м³/с, у гирлі Амудар’ї — до 1 300 м³/с. У 2010–2015 зменшилися до 250–350 м³/с.

Господарське використання

У басейні Амудар’ї створено величезні розгалужені меліоративні системи, а історія іригаційних (див. Іригація) систем у долині Амудар’ї сягає 16–17 ст. Розподіл вод у басейні Амудар’ї здійснює спеціально створений міждержавний орган — Басейнова водогосподарська організація «Амудар’я». Від русла річки прокладено магістральні зрошувальні канали — самопливні та машинні. До перших належать канали Шават та Палван — Газават, а також Каракумський. На т. з. машинних каналах використовують системи машинного піднімання води (СМВ). Найбільші канали цього типу: Аму-Бухарський, Аму-Зангський, Аму-Каракульський, Каршинський, Навоїйський.

На Амудар’ї створено руслове Туямуюнське водосховище, крім того, в її долині — т. з. наливні водосховища, які штучно заповнюють за допомогою СМВ або самопливом: Талімарджанське, Зеідське, Капараське, Дауткульське тощо. Майже весь річковий стік Амудар’ї використовують для зрошення (бавовни, зернових культур, овочів), водопостачання та ін. господарських потреб. При цьому високомінералізовані дренажні води, що відводяться зі зрошувальних земель на лівому березі Амудар’ї, не повертаються до русла, а скидаються магістральними колекторами Дар’ялик (старе русло Амудар’ї) та Озерний до безстічної западини Сари-Камиш. Від 2000 туркменський уряд реалізує проєкт із будівництва штучного озера «Золотий вік Туркменістану», яке наповнюватимуть цими водами. У серпні 2013 розпочато скидання колекторно-дренажних вод у майбутнє озеро. Навіть невелику частку стоку, яка доходить до низов’їв річки, у межах Каракалпакії, направляють у численні зрошувальні канали. Раніше основна частина стоку Амудар’ї нижче від сховища Алтинкуля прямувала вузьким (до 500 м) природним руслом (місц. назва — Акдар’я) до Аральського моря. Дренажні води іригаційних систем скидали в Арал східніше, у затоку Жилтирбас. Унаслідок іригаційних заходів Амудар’я не доносить свої води до Аральського моря. Разом із катастрофічним зменшенням витрати води в гирлі Сирдар’ї це стало головною причиною його обміління та майже цілковитого зникнення. Різко збільшилася мінералізація вод Амудар’ї, особливо в низов’ях — від 0,5–0,6 г/л до 1,11–1,56 г/л.

Долина Амудар’ї — колиска давніх цивілізацій — стародавнього Амуля, Орунбай-Калі, Хорезму та Хівинського ханства. На Амудар’ї розташовані міста Термез, Атмурат (Керкі), Туркменабад (Чарджоу), Пітнак, Нукус, на каналі Шават — Ургенч. На Амудар’ї існувало судноплавство від міст Нукуса до Чарджоу.

Долина Амудар’ї — важливий екологічний коридор. У нижній та місцями середній течії Амудар’ї збереглися тугаї та густа високотравна рослинність. Іхтіофауна: ендеміки — аральський усач, псевдолопатоніс, голець (див. Гольці) бухарський, а також сазан, гостролучка, чехоня, сом звичайний тощо.

Література

Ресурсы поверхностных вод СССР : в 20 т. Ленинград, 1980. Т. 14: Средняя Азия. Вып. 3: Бассейн р. Амударьи;
Духовный В. А., Соколов В. И. Стратегия управления водными ресурсами Средней Азии // Водные ресурсы, проблемы Арала и окружающая среда. Ташкент, 2000;
Гаппаров Б. Х., Беглов И. Ф., Назарий А. М. Качество воды в бассейнах рек Амударья и Сырдарья. Аналитический отчёт. Ташкент, 2011;
Верный В. Мои Каракумы (Записки гидростроителя). Ганновер, 2015.

Автор ВУЕ

М. В. Арістов

Покликання на цю статтю: Арістов М. В. Амудар'я // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амудар'я (дата звернення: 8.05.2024).