Аналіз і синтез
Ана́ліз і си́нтез (грец. ἀνάλυσις — розкладання, розчленовування і σύνϑεσις — з’єднування, складання) — багатозначний термін:
1) протилежні способи мислиннєвого чи практичного осягнення досліджуваного предмета. Предметом можуть виступати фізичні або механічні об’єкти, хімічні чи біологічні речовини, об’єкти сприйняття, емоційно-почуттєві стани, твердження, ідеї, теорії, вид діяльності та ін.
Аналіз — розкладення, членування чогось цілісного на складові елементи, властивості, відношення, аспекти, підсистеми для подальшого поглибленого розгляду кожного з них. Для цього вдаються до абстрагування, рідше — до реального поділу досліджуваного предмета на складники.
Синтез — сполучення розрізнених знань про об’єкт, його частини і властивості, та відображення його як певної цілості, взаємопов’язаної системи, процес утворення (складання, побудови) цілісного об’єкта.
2) Загальнонаукові методи. Аналіз і синтез, історично формуючись у різних галузях гуманітарного, природничого, соціального знання, поступово набули статусу нерозривно пов’язаних загальнонаукових методів.
Зміст
Історична довідка
На розроблення уявлень про аналіз й аналітичне знання у логіці античної доби вплинули праці Аристотеля, зокрема «Топіка» й «Друга аналітика».
У філософії 18–19 ст. цінність аналізу і синтезу в пізнанні тлумачилася неоднозначно. Е. Кондильяк (1714–1780), В. Кузен (1792–1867) вважали аналіз єдиним способом набуття істинного знання. Натомість О. Конт (1798–1857), Г. Спенсер (1820–1903) таке значення надавали синтезу.
У філософській системі І. Канта (1724–1804) аналітичні та синтетичні судження у процесі пізнання — однаково необхідні. На думку І. Канта, судження є аналітичним, якщо його предикат (поняття про властивості предмета думки) не дає нового значення, і синтетичним, якщо предикат не виводиться із субʼєкта (поняття-означення предмета думки), а поєднується з ним. Синтетичні судження можуть бути апостеріорними (набуті через досвід, практику) або апріорними (отримані через здогад без досвіду, вроджені).
Категорії аналізу й синтезу розроблені у праці «Наука логіки» (1812–1816) Г. Гегеля. В ідеалістичній діалектиці Г. Гегеля синтез є найвищим рівнем розвитку, який узагальнює поступальні зміни об’єкта.
Характеристика
Галузі застосування
Методи аналізу й синтезу використовуються в сучасних природничих, гуманітарних, суспільствознавчих дослідженнях. У кожній галузі вони здобувають специфічне застосування й модифікації. Наприклад: порівняльно-історичний аналіз, контент-аналіз, семантичний аналіз, концептуальний аналіз, аналіз характеру, кварковий синтез та ін.
Математичний аналіз — розроблення прийомів обчислення та їхнього застосування (у широкому розумінні); частина математики, що вивчає нескінченно малі величини (у вузькому розумінні). Математичний синтез використовується в оптиці (математичний синтез оптичних наноструктур) тощо.
Хімічний аналіз — сукупність операцій для встановлення якісного або кількісного складу речовини. Хімічний синтез — одержання складних сполук з простіших чи безпосередньо з елементів.
У мовознавстві аналіз і синтез застосовуються, наприклад, у процедурі компонентного аналізу значень слова: спочатку значення розкладають на елементарні семантичні компоненти, згодом відбувається синтез сем. Також на основі аналізу і синтезу постали класифікації мов, вчення про частини мови тощо.
У соціології, соціальних комунікаціях використовується контент-аналіз — метод, який дає змогу шляхом членування документів на певні фрагменти та подальшого їх дослідження й підрахунку встановити ті чи ті проблеми соціальної дійсності, структурні чи інші особливості документів, закономірності позицій мовців тощо.
У філософії аналіз і синтез дає змогу простежити взаємовʼязки ідей, концепцій та висловлювань.
Узагальнення й інтерпретація результатів
Форми аналітичного знання у науці на емпіричному рівні:
- емпіричні наукові поняття;
- аналітичні судження та ін.
Форми синтетичного знання у науці на емпіричному рівні:
- синтетичні судження;
- емпіричні закони та ін.
Відкриття в 1666 І. Ньютоном спектру (розкладання сонячного світла на складові потоки променів) — приклад аналізу природного явища, а відкриті ним закони і принципи механіки є синтетичним знанням.
У техніці і технологіях практичними результатами синтезу є проекти нових пристроїв, систем і механізмів, конструкцій чи предметів, матеріалів, процесів.
Форми аналітичного знання на рівні теоретичного пізнання:
- категорії;
- наукові абстракції;
- класифікації тощо.
Форми синтетичного знання на рівні теоретичного пізнання:
- логічна систематизація знання;
- моделі об’єкта пізнання;
- принципи пізнання;
- теоретичні закони;
- теорії;
- дослідницькі програми та ін.
Значення
Аналіз та синтез — універсальні, протилежно спрямовані способи осягнення об’єкта. Вони використовуються як у теоретичних розвідках, так і на практиці, особливо в експериментальній діяльності. Шляхом аналізу здобувають знання про окремі елементи об’єкта пізнання у різних гранях їх існування. На рівні синтезу формується уявлення про його структуру й системні ознаки, взаємозв’язок його істотних характеристик.
Цитата
На погляд Г. Гегеля, аналіз постає «видаленням із предмета певної суб’єктивної перешкоди, деякої зовнішньої шкаралупи» при «застосуванні логічних визначень», тоді як синтез — єдність того, що «первісно розділене, пов’язане лише зовнішнім способом».
(Гегель Г. Наука логики. Том II. Субъективная логика. Primedia E-launch LLC, 2017).
Джерела
- Аристотель. Сочинения : в 4 т. / Ред. З. Н. Микеладзе. Москва : Мысль, 1978. Т. 2. 687 с.
- Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму. Київ, 2004. 464 с.
- Гегель. Наука логики : в 2 т. / Пер. с нем. Б. Г. Столпнера. Dallas : Primedia E-launch LLC, 2017. Т. 2: Субъективная логика. 428 с.
Література
- Шептулин А. П. Диалектический метод познания. Москва : Политиздат, 1983. 320 с.
- Аналіз і синтез // Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ : Головна редакція УРЕ, 1986. С. 20.
- Лісовий В. Аналіз і синтез // Філософський енциклопедичний словник. Київ : Абрис, 2002. С. 19.
- Лебедев С. А. Анализ // Философия науки: Краткая энциклопедия (основные направления, концепции, категории). Москва : Академический проект, 2008. С. 306.
- Лебедев С. А. Синтез // Философия науки: Краткая энциклопедия (основные направления, концепции, категории). Москва : Академический проект, 2008. С. 533–534.
- Гегель. Наука логики : в 2 т. / Пер. с нем. Б. Г. Столпнера. Dallas : Primedia E-launch LLC, 2017. Т. 2: Субъективная логика. С. 198–199.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Поліщук О. П. Аналіз і синтез // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналіз і синтез (дата звернення: 2.05.2024).
