Анатомія
Анато́мія (від грец. ἀνατομή — розтин) — наука, що вивчає форму та будову організмів людини і тварин, закономірності розвитку цієї будови в їхній функціональній взаємодії з довкіллям, з огляду на вікові зміни, статеві відмінності та індивідуальні особливості.
Історична довідка
Анатомія — одна з найдавніших природничих наук. Перші письмові відомості з анатомії виявлено в літературних пам’ятках стародавніх Китаю та Індії. В античній Греції анатомічні дослідження проводили Гіппократ і Аристотель (4 ст. до н. е.). Гіппократ спрямував медицину на шлях наукового дослідження хворого і здорового організму, наголошував, що вивчення будови тіла людини є першоосновою медицини. Аристотель, засновник порівняльної анатомії та ембріології, уперше описав будову тіла понад 500 хребетних тварин та їхніх зародків. Своєрідною енциклопедією античної медицини є твори римського лікаря Галена із Пергама (2 ст. н. е.). Деяка інформація міститься в рукописах Ібн Сіни (Авіценни; Ірак).
В епоху Відродження Леонардо да Вінчі (Італія; 16 ст.) перший почав розтинати і препарувати трупи. Спостереження він відобразив в анатомічних малюнках і виклав в описах. Реформатором анатомії вважають А. Везалія (Бельгія) — автора виданої в 1543 праці «Фабрика людського тіла». Ця публікація є початком нової сучасної анатомії, яка базується на самостійному розтині й вивченні мертвого людського тіла (аутопсії).
У Російській імперії анатомія розвивалася з 18 ст. (у лікарській школі при генеральному шпиталі в м. Москві, який заснував Петро І). Першими російськими анатомами були учні М. Ломоносова — А. Протасов, К. Щепін, а також вихованці Київської академії — Н. Амбодик-Максимович та О. Шумлянський. У Петербурзькій медико-хірургічній академії на початку 19 ст. виникла анатомічна школа. Її засновником був уродженець Чернігівської губернії (м. Новгород-Сіверський) П. Загорський. Вагомою постаттю в анатомії був М. Пирогов, якого з Україною пов’язує посада попечителя Київського навчального округу (1858–1861) та садиба Вишня поблизу м. Вінниці (тепер — у межах міста), де вчений закінчив свої дні. П. Лесгафт розвивав функціонально-анатомічний напрям.
В Україні у 2-й половині 19 ст. успішно працювали анатоми київської та харківської шкіл. Кафедру анатомії в Київському університеті створив послідовник М. Пирогова професор О. Вальтер, пізніше її очолював В. Бец, який відкрив гігантські пірамідні клітини кори головного мозку (див. Беца клітини). У м. Харкові О. Білоусов один із перших досліджував іннервацію кровоносних судин. Проблему колатерального кровопостачання успішно розробляли в Україні А. Любомудров (м. Львів), В. Колесников (м. Київ) та інші. В. Воробйов (м. Харків) був автором ґрунтовного підручника й атласу з анатомії людини. Відомі праці українських анатомів Ф. Волинського, М. Спірова, О. Сушка, Р. Синельникова, В. Касьяненка, С. Манзія, Г. Гіммельрейха (анатомія тварин) тощо. Значним внеском у розвиток морфології та порівняльної анатомії були праці О. Сєверцова, І. І. Шмальгаузена та Б. Матвеєва.
Характеристика
Розрізняють анатомію тварин (зоотомія) та анатомію людини. Разом із фізіологією анатомія є основою теоретичної та практичної медицини, ветеринарії та зоотехніки, фундаментом для розуміння життєвих функцій здорового і хворого організму.
Поряд з іншими науками анатомія розглядає питання історичного розвитку людського організму від процесів еволюції тварин (філогенез) до становлення людини (антропогенез), процеси розвитку індивіда (онтогенез) протягом усього життя — внутрішньоутробного (ембріогенез) і позаутробного, від народження до смерті.
Подібність і відмінності будови органів людини і тварин вивчає порівняльна анатомія. Форму, будову й розміщення різних органів за системами вивчає систематична анатомія. До неї належать такі розділи: остеологія — морфологія системи скелету, синдесмологія — вивчення типів з’єднань кісток і зв’язок, артрологія — суглобів, міологія — м’язів, спланхнологія — внутрішніх органів, ангіологія — судин, неврологія — вчення про нервову систему, естезіологія — про органи чуття, дерматологія — про шкіру.
Топографічна (хірургічна) анатомія вивчає співвідношення органів у різних ділянках тіла людини і тварин; важлива для клінічної діагностики та практичної хірургії.
Зовнішні форми тіла людини та їхні пропорції вивчає пластична анатомія, що має прикладне значення для образотворчого мистецтва.
Нормальна анатомія вивчає здоровий організм. Патологічна анатомія досліджує зміни органів і тканин організму, спричинені розвитком патологічного процесу. Вивчення будови органів і тканин за допомогою мікроскопа є об’єктом мікроскопічної анатомії.
Література
- Омельковець Я. А., Сологор К. А., Білецька М. Г та ін. Порівняльна анатомія хребетних тварин. Луцьк : Вежа, 2003. 205 с.
- Мицкан Б. М., Попель С. Л., Федонюк Я. І. Функціональна анатомія. Київ : Навчальна книга — Богдан, 2007. 552 с.
- Красільнікова Л. О., Авксентьєва О. О., Садовниченко Ю. О. Анатомія рослин. Рослинна клітина, тканини, вегетативні органи. Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2013. 259 с.
- Зеленевский Н. В., Щипакин М. В., Зеленевский К. Н. Анатомия и физиология животных. Санкт-Петербург : Лань, 2015. 367 с.
- Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р. та ін. Анатомія людини : у 3 т. 5-те вид., доопрац. Вінниця : Нова Книга, 2016.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Анатомія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анатомія (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
