Андалузія
Андалузія, Андалусія (ісп. Andalucía) — область та автономна спільнота Іспанії. Розташована на південному заході країни. Назва походить від арабського слова «Аль-Андалус», яким араби позначали Піренейський півострів.
|
Андалузія (Andalucía) | |
|---|---|
| Тип | область, автономна спільнота |
| Адміністративний центр | Севілья |
| Країна | Іспанія |
| Площа (кв. км) | 87.3 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 8409 |
Зміст
Адміністративний поділ
До складу Андалузії входить 8 провінцій: Альмерія, Гранада, Кадіс, Кордова, Малага, Севілья, Уельва та Хаен.
Адміністративний центр — м. Севілья.
Статус і устрій
Автономна спільнота була утворена за результатами референдуму 28.02.1980.
Місцевий орган законодавчої влади — Парламент Андалузії (у м. Севілья), виконавчої влади — Андалузький автономний уряд (там само), що поділяє повноваження з центральним іспанським урядом. Вищий орган судової влади — Верховний суд Андалузії (у Гранаді).
Історична довідка
Приморські міста області були відомі ще до нашої ери, зокрема Тартесс (біблійське Тартиш). Андалузія була завойована римлянами та увійшла до Римської імперії як провінція Бетіка. У 8 ст. встановилося панування маврів та арабів. 929–1031 на території Андалузії була заснована сильна мусульманська держава — Кордовський халіфат, що потім розпався на низку автономних утворень (тайфів, еміратів): Кордовський, Гранадський та ін. За реконкісти (13 ст.) Андалузію відвоювала кастильсько-леонсько-арагонська армія. Гранада залишалася підвладною маврам до 1492.
Період «золотої доби» Іспанії (16 — перша половина 17 ст.) також вважається часом розквіту Севільї та Кадісу.
У Новий час в Андалузії ще залишалися пережитки феодальної системи господарювання, а в 19 — на початку 20 ст. область відставала за рівнем економічного розвитку.
Природа
Рельєф і ландшафти
В Андалузії переважають гори й долини. Гори Сьєра-Морена та Кордильєра-Бетіка (інша назва — Андалузькі гори) простягаються з південного заходу на північний схід. Між ними розташована Бетіцька (Андалузька) низовина, де сформувалася долина річки Гвадалквівір. У її нижній частині — заболочена низовина, відома як Кампінья.
В Андалузьких горах виділяються такі пасма: Кордильєра-Пенібетіка (найвища точка — г. Муласен, 3478 м), Кордильєра-Суббетіка та Кордильєра-Пребетіка. Складчаста споруда Сьєра-Морени утворилася в епоху герцинської складчастості, Андалузькі гори — в епоху альпійської. Від 3–4 ст. здійснюється видобуток міді, свиню, срібла, а також заліза та урану. Багато родовищ вичерпано у 20 ст., деякі не розробляються для уникнення забруднення ґрунтів і вод важкими металами.
Ландшафти Андалузії мозаїчні. Бетіцька низовина з родючими ґрунтами майже повністю зайнята орними землями, садами та плантаціями. У південній частині — широка дельта річки Гвадалквівіру, з болотами, лагунами, рухомими дюнами та плантаціями рису. На Півдні Андалузії — ландшафти гірських та приморських напівпустель.
Клімат
Клімат типовий середземноморський. Андалузія вважається найспекотнішою областю Іспанії. Середньодобові температури в липні — серпні +24,5…26 °С, вдень до +38 °С. Пересічна температура січня — від +2 °С у горах до +8,5 °С на узбережжі. Опади переважно взимку. На їх розподіл істотно впливає рельєф: підвітряні схили гір отримують 1200–1500 мм на рік, тоді як навітряні — менше за 500 мм. Кількість опадів у внутрішніх долинах Андалузьких гір — 200 мм на рік, що зумовило виникнення аридних ландшафтів.
Внутрішні води
Головна річка Андалузії — Гвадалквівір — впадає до Атлантичного океану. Вона приймає багато приток, які беруть початок на схилах гір, серед яких річки Хеніль, Гвадалімар, Корбонес та ін.
Рослинний і тваринний світ
На зволожених схилах гір ростуть хвойні та широколистяні ліси, на посушливих — ксерофітні середземноморські чагарники й дерева. У провінціях Малага, Кадіс та Альмерія — гаї з карликових пальм і зарості опунцій. Окрім того, в Альмерії поширені ландшафти гірських і приморських напівпустель. Діє Національний парк Доньяна, популяція птахів у ньому становить до 0,5 млн особин. Серед них — фламінго, чаплі, султанки та перелітні птахи (лелеки, журавлі, гуски).
Населення
Загальна кількість — 8 млн 409 тис. осіб (2017, оцінка). У віковій структурі переважають дорослі (від 21 до 60 років) — 56,3 %. Спостерігається стабільне зменшення чисельності дітей та молоді. У національній структурі домінують іспанці — близько 92 %; вихідці з Північної та Західної Африки — 3,5 %, з Південної Америки — 2,2 %. Англійці, шведи, данці та інші експати, що проживають в Андалузії (зокрема, у містах Альмерії та Малазі) становлять близько 0,7 % населення.
Господарство
Економіка області має загальнодержавне значення, особливо аграрний сектор, туризм, будівництво й ринок нерухомості. Водночас рівень доходів у багатьох провінціях Андалузії один із найнижчих у державі. Частка Андалузії у ВВП Іспанії — менше як 12 % (2016, оцінка). Під час світової економічної рецесії 2007–2014 в Андалузії було зафіксовано істотне зниження доходів, а також один із найбільших у ЄС рівень безробіття (26,5 %, 2012). Падіння попиту на нерухомість в Андалузії протягом 2007–2010 негативно позначилося на дотичних секторах сфери послуг і будівельній галузі.
Промисловість
Перші шахти з’явилися в 4–5 ст. Найбільші кар’єри були споруджені в середині 19 ст. за капіталовкладення британських компаній. Одна з найбільших сучасних гірничо-металургійних корпорацій світу — «Ріо Тінто» («Rio Tinto») — отримала назву від однойменної річки у провінції Уельва.
Упродовж 19–20 ст. Андалузія була важливим районом видобутку й виплавки кольорових металів. Територією області проходить Іберійський піритовий пояс, до якого приурочені найбільші в Європі поклади піриту, халькопіриту, сфалериту, галеніту, самородного срібла. Найбільшими центрами кольорової металургії до 1980-х були Лінарес (виплавка свинцю та цинку), Уельва (міді), Адра та Кордова.
Станом на 2019 в Андалузії працює лише комбінат у м. Уельва. Річний видобуток руд становить 244 тис. т (2012). Також добувають натуральне каміння — мармур, діабаз. У Кадіській затоці розробляються невеликі газові родовища.
Найрозвиненіша галузь сучасної промисловості Андалузії — харчова, зокрема виноробна, плодоконсервна, виробництво оливкової олії. Інші галузі: аерокосмічна — виробництво композитних матеріалів і комплектувальних елементів до літаків (центри — міста Севілья та Кадіс); залізничне машинобудування (м. Лінарес); моторобудування (м. Севілья); хімія та нафтохімія (міста Сан-Роке та Уельва); взуттєва (міста Убріке та Кордова).
Сільське господарство
Сільськогосподарські угіддя займають значну частину Андалузької низовини та схили гір. Інтенсивно застосовується зрошення. Скорочується площа богарних угідь. Вирощують оливки (найбільші плантації в Іспанії), цитрусові, хурму, персики, полуниці, черешні, а також зернові — пшеницю, кукурудзу, просо, рис.
Андалузія є одним із центрів виноробства Іспанії. Понад 40 тис. га займають виноградники. Особливо відомі кріплені вина з околиць м. Херес-де-ла-Фронтера та солодкі — з м. Малаги.
Сфера послуг
Сфера послуг Андалузії зорієнтована на обслуговування ринку нерухомості, рекреаційно-туристичний комплекс. На узбережжі А. розташовані важливі мор. порти — Кадіс, Уельва та Альхесірас.
Культура
Андалузія відома своєю музикою та хореографією. У 10–11 ст. зародилася андалузька музика — жанр класичної музики, який також зберігся в Північній Африці та на Близькому Сході. Вважається, що лютня, гітара й ребек виникли в Кордовському еміраті, який був центром виробництва музичних інструментів. Андалузія є батьківщиною фламенко — відомого стилю музики й танцю, зі специфічною гармонією, ритмом і манерою вокалу. У мистецтві фламенко велике значення має традиційний одяг танцівниць — довга спідниця або сукня, шаль-мантон, віяло та спеціальне взуття з підборами для сапатедо — вистукування ритму фламенко. Популярною в Андалузії є корида, в області розташовано понад 100 арен для боїв із биками. У містах Малазі, Бенальмадені та Кадісі проходять щорічні кінофестивалі, у 9 містах Андалузії — фестивалі фламенко (найбільший у м. Севільї).
Туризм
.jpg)
Андалузія має розвинений рекреаційно-туристичний комплекс. Кількість туристів, що побували в області, — 7,39 млн (2016). Найбільші курортні міста — Малага, Альмерія та Кадіс, а також невеликі приморські містечка — Мохакар, Торремолінос, Фуенхірола, Бенальмадена тощо. Найдорожчими вважаються курорти Марбелья та Сотогранде.
У містах Андалузії зосереджені пам’ятки архітектури і культури багатьох епох, які приваблюють численних відвідувачів. Тут відбувається багато культ. і спортивних заходів. Севілья (688 тис. осіб, 2018, оцінка) — найбільше місто, науковий та освітній центр Андалузії, відомий багатьма пам’ятками історії та архітектури, серед яких собор Марія-де-ла-Седе, Індійський архів, королівський палац Алькасар, арена для кориди Маестранса та ін. У м. Гранаді — архітектурно-парковий ансамбль Альгамбра, сади Хенераліфе тощо. У м. Кордові — Мескита, палацовий комплекс Медина аз-Захара, вежа Калаорра та ін. У м. Малазі — центрі курортного регіону Коста-дель-Соль, знаходяться музеї та палаци, найбільший в області аеропорт, багато готелів і розважальних закладів. Кадіс — найбільший порт Андалузії, у якому зберігся давні фортифікаційні споруди, мавританські будівлі Старого міста.
Спорт
В Андалузії популярний футбол. Найтитулованіший футбольний клуб — «Севілья», п'ятикратний володар Кубку УЄФА. Інші відомі футбольні клуби — «Реал Бетіс», «Малага», «Хаен». Відомий баскетбольний клуб «Малага». У м. Херес-де-ла-Фронтера — автодром, на якому проводяться змагання з кільцевих авто- та мотоперегонів світового рівня. У Марбельї від 2009 проводиться турнір Жіночої тенісної асоціації. Севілья приймала Чемпіонат світу з легкої атлетики 1999, Чемпіонат світу з веслування 2002, Чемпіонат Європи із водних видів спорту 1997. У м. Кадіс — змагання з вітрильного спорту — чемпіонат Світу у декількох класах яхт (2013), чемпіонат Європи у класі «Фін» (2018), регати для професіоналів та любителів. Від 1978 до 2011 у м. Лінарес проводився один з найважливіших шахових турнірів світу. Серед спортсменів-любителів найбільшу популярність мають футбол, баскетбол, плавання, теніс, гольф.
Література
- Guichot J. Historia general de Andalucía : in 2 vol. Córdoba : Fondación P. Natera, 1982.
- Guardia G. Historia natural de Andalucía. Madrid : Rueda, 1991. 440 p.
- 25 años de autonomía en Andalucía. Sevilla : Centro de Estudios Andaluces, 2007. 220 p.
- Золотой глобус. № 33: Андалузия. Волшебный край фламенко. Москва : Де Агостини, 2009. 16 с.
- Gill J. Andalucia: A Cultural History. Oxford : Oxford University Press, 2009. 256 p.
- Mínguez C. The Management of Cultural Resources in the Creation of Spanish Tourist Destinations // European Journal of Geography. 2012. Vol. 3 (1). P. 68–82.
- Hintzen-Bohlen Br. Andalusia: Art & Architecture. Potsdam : H. F. Ullmann, 2013. 536 p.
- Pariona A. The Major Religions in Spain // Worldatlas. 2014. URL: https://www.worldatlas.com/articles/religion-in-spain.html
- Trott V. Southern Spain: Andalucía & Costa del Sol. London : APA Publications, 2018. 256 p.
- Junta De Andalucia (офіційний сайт). URL: https://www.juntadeandalucia.es
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Андалузія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андалузія (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
