Андеграунд
Андегрáунд ( англ. underground, букв. — нижній шар ґрунту, тут — підпіллля, від under — під і ground — ґрунт, земля) — сукупність творчих напрямів сучасного мистецтва (музики, літератури, кіно, образотворчого мистецтва та ін.), що протиставляють себе культурі масовій та офіційному мистецтву, складова контркультури.
Історична довідка
Термін вживається з 2-ї пол. 20 ст., коли кінокритик М. Фарбер (1917–2008; США) назвав андеграундом відзняті поза Голлівудом кінострічки про нетрадиційне кохання. Пізніше термін став означати заборонену при тоталітаризмі культуру. Андеграунд називають також «неофіційним мистецтвом», «нонконформізмом», «дисидентським мистецтвом» тощо.
Характеристика
Андеграунд — це неформальний і незалежний творчий пошук, орієнтований на свідоме порушення загальновизнаних традицій, епатаж, бунтарство. Андеграунду притаманні критика панівної ідеології, незгода із загальноприйнятими етичними й естетичними цінностями та нормами, соціальними та художніми традиціями, ігнорування мовно-стилістичних обмежень, встановлення своїх поведінкових сценаріїв. Типовими для західного андеграунду є антирелігійність, «сексуальна революція», культ наркотиків, піднесення проблем маргінальних груп.
Найчастіше під андеграундом розуміють сукупність радикально-екстремальних субкультур, зокрема музичні гурти, які не належать до офіційного шоу-бізнесу. У 1960-ті андеграундом називали американські та англійські рок-групи, що виступали виключно в клубах, ігноруючи фірми звукозапису. Відтоді термін став асоціюватися з поняттям «альтернативна культура», до якої належать молодіжні субкультурні групи, нетрадиційні релігійні рухи (бітники, гіпі, прихильники екзотичних для християнської цивілізації світоглядних систем — йога, даосизм, фалунь дафа тощо).
З часом течії андеграунду, комерціалізуючись, перетворюються з нонконформістських на більш-менш популярні стилі масової культури. Так трапилося, наприклад, з панк-роком: на початку свого існування це була музика кількох рок-груп, яка згодом переросла в протестний молодіжний рух зі своїм бунтарським стилем одягу та поведінки, агресивною музикою й «брудними» текстами, відповідною аудиторією та ринком збуту.
У СРСР до андеграунду зараховували будь-які види мистецтва, не визнані владою. Офіційна цензура сприяла виникненню андеграудної субкультури. Неможливість офіційно надрукуватися зумовила появу самвидаву — нелегальних публікацій; магнітвидаву — андеграундного поширення музики; квартирників — неофіційних концертів та виставок.
У російському андеграунді 1980–1990-х найяскравішими представниками вважаються музичні гурти «Акваріум», «ДДТ», «Звуки Му», «Кіно», «Наутілус Помпіліус» й ін. Не комерціалізуючись, ці групи сформували свій оригінальний стиль.
Сучасну музику українського андеграунду представляють групи «Devil Race» (гараж-рок, м. Київ), «Dracula Drops D “Saivo“» (пост-рок, м. Львів), «Martiansdoitbetter» (гараж-рок, м. Київ), «My Sister Spectre» (пост-панк, м. Житомир), «The Bezzoommies» (гараж-панк, м. Київ) та ін. Андеграунд в українському образотворчому мистецтві 1960‒1980-х — радикальна форма мистецького спротиву соцреалізмові. Заборона на виставкову діяльність невизнаних художників змушувала митців міст Одеси, Києва, Харкова, Львова та ін. влаштовувати квартирники. У 1960‒1964 функціонував київський «Клуб творчої молоді», куди входили письменники, композитори, актори, журналісти (Л. Танюк, А. Горська, В. Зарецький, В. Коробко та ін.). 1977 утворилося громадське об’єднання «Рух»: вчені, літератори, митці обговорювали новітні тенденції у світовому та українському мистецтві, організацію «самвидаву» тощо. З настанням деякої лібералізації в суспільстві андеграундні художники почали брати участь в офіційних виставках (І. Макарова-Вишеславська, В. Мельниченко, В. Реунов та інші). Попри гоніння, альтернативні художники створювали нетрадиційні художні форми у вигляді інсталяцій, перформансів тощо.
Найепатажніші твори художників андеграунду цінуються колекціонерами, вони зберігаються у багатьох музеях світу, зокрема в худ. музеї Зиммерлі Ратгерського ун-ту (США), Національному художньому музеї України, Музеї шістдесятництва (обидва — м. Київ), Галереї NT-Art (м. Одеса) й багатьох інших.
«Бунтівне мистецтво» дещо втратило свій екстремальний характер, оскільки обмеження художнього самовираження фактично зникло.
Література
- Разговоры об андеграунде // Культура. 2003. № 4. С. 86–123.
- Федулов А. Н. Неофициальная культура СССР (вторая половина 1960-х–1980-е гг.). Элиста : Издательство Калмыцкого университета, 2013. 128 с.
- Юрчук О. «Голоси» українського літературного андеграунду // Житомирські літературознавчі студії. 2013. Вип. 7. С. 92–101.
- Юрчук О. У тіні імперії. Українська література у світлі постколоніальної теорії. Київ : ВЦ «Академія», 2013. 224 с.
- Колошук Н. Г. «Моє трагічне покоління»: про андеґраунд української літератури у повоєнний період // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2018. Вип. 67 (2). С. 79–90.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Оборська С. В. Андеграунд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андеграунд (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Стаття знаходиться на редагуванні
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
