Андрієвський, Леонід Іванович
Андріє́вський, Леоні́д Іва́нович (14.03.1942, м. Лубни Полтавської області, тепер Україна) — графік, живописець, художник книги, журналіст, публіцист, літературознавець, мистецтвознавець, історик, громадський діяч, народний художник України (з 1998), член Академії критики, мистецтва та естетичних наук України (з 2016).
|
Андрієвський, Леонід Іванович | |
|---|---|
| Народження | 14.03.1942 |
| Місце народження | Лубни |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Напрями діяльності | мистецтвознавство, живопис, журналістика, літературознавство |
| Відзнака | народний художник України, Державна премія України ім. Тараса Шевченка |
Життєпис
Походив з робітничої сім’ї. У дитинстві та юності мешкав з батьками спочатку в Криму (1954–1957), згодом — у м. Совєтська Гавань Хабаровського краю (тепер РФ, 1958–1961). Мистецьку освіту здобув, навчаючись у художніх студіях: у м. Лубни (у В. Симонюти; 1957–1958) та в м. Совєтська Гавань (у Д. Новикова; 1958–1961). Працював робітником на заводі (м. Совєтська Гавань; 1958–1961). Упродовж 1961–1964 служив у лавах Збройних сил СРСР на Далекому Сході.
З 1964 — у м. Києві: робітник заводу «Ленінська кузня» (1964–1965); художник, гравер-літограф Київського заводу художньої кераміки (1965–1966); старший майстер оформлювального цеху творчо-виробничого комбінату Художнього фонду України (1966–1967); художній редактор відділу друкованої реклами (1967–1969), головний художник, заступник голови художньої ради Київського рекламного комбінату (1969–1975); заступник начальника, головний художник, заступник голови художньої ради художньо-конструкторського бюро «Укрторгреклама» (1975–1976).
Закінчив 1976 заочне відділення факультету журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Відтоді працював завідувачем відділу художнього оформлення видавництва «Наукова думка» (1976–1991). Член Спілки журналістів УРСР (з 1982), член Національної спілки художників України (з 1993). У 1991–1993 — головний художник видавництва «Свенас», 1993–1998 — головний художник видавництва «Аконіт».
Від 1994 — член президії, заступник голови Українського фонду культури.
З 1998 працює директором видавництва «Криниця».
Водночас займався викладацькою діяльністю: професор Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука (тепер Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука; 2000–2001), професор, завідувач кафедри графічного дизайну Інституту підприємництва, права і реклами (2004–2011). Голова правління благодійної організації «Шевченківський фонд — XXI століття» (2001–2004), член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з 2003).
З 2017 обраний першим віце-президентом Академії критики, мистецтва та естетичних наук України.
Творчість
Оформив понад 100 видань, серед яких книги: І. Пархоменко «Василь Штернберг» (1978); П. Толочко «Київ і Київська земля в епоху феодальної роздрібненості ХІІ–ХІІІ сторіч» («Киев и Киевская земля в епоху феодальной раздробленности XII–XIII веков»; 1980); «Стародавній Київ» («Древний Киев»; 1983); альбом «Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві XII–XX століть» (упорядники Ю. Белічко, В. Підгора, 1982); «Музей західного та східного мистецтва в Києві» (1983); «Одеський музей західного та східного мистецтва» (1984); «Київський університет. 1834–1984» (українською, російською мовами, 1984); В. Рубан «Український портретний живопис першої половини XIX століття» (1984); «Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР» (1985); альбом «Мистецтво, народжене Жовтнем. Українське радянське образотворче мистецтво та архітектура. 1917–1987» (упорядники Ю. Белічко, С. Кілессо, 1987); «Олександр Лопухов» (автор-упорядник М. Криволапов; 1991); «Українське народне малярство XIII–XX століть. Світ очима народних митців» (1991); О. Федорук «Василь Хмелюк» (1996); Д. Степовик «Михайло Паращук Життя і творчість» (1994); Я. Запаска «Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга» (1995). Творчо оформлено альбоми: М. Забоченя, О. Поліщук, В. Яцюк «На спомин рідного краю. Україна у старій листівці» (2000); В. Яцюк. «Не забудьте пом’янути... Шевченківська листівка як пам’ятка історії і культури, 1890–1940» (2004, перевидання 2009); В. Рубан-Кравченко «Мистецькі роди України. Кричевські і українська художня культура. Василь Кричевський» (2004); «На межі II–III тисячоліть. Художники Києва. Із древа життя українського образотворчого мистецтва. Живопис. Графіка. Скульптура» (2009) і «Розмай Незалежної України. Художники Києва. Українське образотворче мистецтво 1991—2011 років...» (обидва — автор-упорядник В. Андрієвська, 2011).
Окрім книжкової графіки, має твори в інших видах і жанрах мистецтва. Зокрема, виконав монументально-декоративні розписи у Чехословаччині (український павільйон у Празі, 1989). Автор живописних творів (пейзажів), графічних композицій, теоретичних праць з питань образотворчого мистецтва та статей.
Мав персональні виставки в Українському фонді культури (1995, 1996).
Творчість митця досліджували Ю. Белічко, О. Журавель, Д. Малаков, В. Підгора, Д. Степовик, С. Шевченко та ін.
Нагороди та визнання
Державна премія України ім. Т. Шевченка (1995), разом з укладачами В. Отковичем, В. Свєнціцькою за альбом «Українське народне малярство. Світ очима народних митців». Літературно-мистецька премія імені І. Нечуя-Левицького (2012). Має урядові нагороди (медалі). Лауреат всеукраїнських і міжнародних книжкових конкурсів.
Література
- Белічко Ю. Кристалізація любові // Пам'ять століть. 2007. № 3. С. 100–103.
- Белічко Ю. Леонід Андрієвський — художник книги: літопис життя і творчості. Київ : Криниця, 2012. 407 с.
- Черемних В. Творча свобода чи конформізм: кожен робить власний вибір // Журналіст України. 2013. № 11. С. 30–36.
- Малаков Д. Творчі обрії Леоніда Андрієвського // Київ. 2018. № 9–10. С. 175–179.
- Андрієвський Леонід Іванович // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка (офіційний сайт). URL: http://www.knpu.gov.ua/content/andrievskii-leonid-ivanovich
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Лабінський М. Г. Андрієвський, Леонід Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрієвський, Леонід Іванович (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
