Анестезія
Анестезі́я (грец. ἀναισϑησία — нечутливість), відсутність чутливості — стан, за якого на тлі втрати або збереження свідомості частково або повністю втрачаються відчуття, і тому відсутній біль.
Історична довідка
Пошуки засобів, що полегшують біль під час хірургічних операцій, велися ще в давнину. Застосовували марихуану, алкоголь та опій. Історія сучасної анестезіології починається в 1840-х. У 1842 К. Лонг (США) під час видалення кістозної пухлини в одного з хворих застосував для знеболювання сірчаний етер (див. Етери). Цю речовину він використовував й у кількох інших випадках, але про своє відкриття повідомив лише 1846. Дантист Х. Веллс вперше в 1844 застосував закис азоту для безболісного видалення зуба. Його учень, лікар В. Мортон (США), що експериментував з етером як засобом усипляння свійських тварин, застосував цю речовину щодо своїх хворих, вважаючи його надійнішим, ніж закис азоту, та опублікував отримані результати (1846). Згаданих медиків вважають засновниками анестезіології.
1904 М. Кравков (Російська імперія) винайшов гедонал. Так почалася ера внутрішньовенної анестезії. Після синтезу в 1934 у США тіопентал-натрію, він був уведений в широке застосування. Тепер для загальної анестезії використовують такі речовини, як галотан і пентотал. Їх можна вводити інгаляційно, внутрішньовенно, через пряму кишку, за допомогою підшкірних чи внутрішньом’язових ін’єкцій або перорально. Зазвичай застосовують лише два перших із перерахованих способів.
Поняттям «місцева анестезія» частіше позначають тимчасову втрату чутливості, зазвичай больової, на обмежених ділянках тіла, спричинену дією лікарських речовин — анестетиків місцевих. Засновником місцевої анестезії є В. Анреп (Російська імперія). Він застосував для місцевого знеболювання кокаїн (1879). Розвитку місцевої анестезії сприяла поява новокаїну (А. Ейнгорн, 1905, Німеччина). Великий внесок у вдосконалення методів місцевої анестезії доклав О. Вишневський (1923–1928, СРСР). Є 4 види такої анестезії, яку ще називають анальгезією, оскільки свідомість за умови її застосування зберігається: регіонарна, місцева, топічна і спінальна.
Ідею селективного анестезіологічного захисту, що об’єднує переваги різних компонентів анестезії, вперше висловив анестезіолог Ф. Вудбрідж (США) у 1950. Це сприяло появі методик загальної анестезії, які базуються на одночасному використанні інгаляційних анестетиків, внутрішньовенних анестетиків і наркотичних аналгетиків, снодійних, м’язових релаксантів тощо, а також місцевих анестетиків, які блокують больову чутливість на рівні окремих нервових стовбурів (регіонарна блокада) і навіть окремих сегментів спинного мозку (спінальна та епідуральна блокади). С. Грей (Велика Британія) 1960 вперше чітко сформулював «анестезіологічну тріаду», що об’єднує основні компоненти загальної анестезії — вимкнення свідомості, м’язову релаксацію й гальмування рефлекторної діяльності.
Характеристика
Анестезія може бути наслідком хвороби, травми або введення анестезуючих засобів (анестетиків). Виникає внаслідок порушення проведення імпульсів нервових від периферичних нервових рецепторів до відповідних зон аналізаторів кори головного мозку. Може бути наслідком ураження патологічним процесом різних відділів нервової системи (периферичної або центральної), результатом застосування наркозу (загальна анестезія) або анестетиків місцевих (місцева анестезія). Анестезія може бути парціальною (випадання окремих видів чутливості — больової, температурної та ін.) і тотальною. Іноді трапляється вроджена відсутність больової чутливості. У загальновживаному сенсі анестезією називають той чи інший спосіб позбавлення пацієнта від болю в процесі хірургічних операцій.
Література
- Слабкий Г. О., Федосюк Р. М., Ковальова О. М. Дилема раціоналізації ресурсів і запровадження нових технологій в анестезіології: наркозне обладнання та інгаляційна анестезія в Україні // Ліки України. 2009. № 4 (130). С. 122–127.
- Шейман Б. С., Георгіянц М. А., Постернак Г. І. та ін. Міжнародні стандарти безпечної анестезіологічної практики (короткий огляд) // Медицина неотложных состояний. 2014. № 6 (61). С. 33–36.
- Kumar G., Stendall C., Mistry R. et al. A Comparison of Total Intravenous Anaesthesia Using Propofol with Sevoflurane or Desflurane in Ambulatory Surgery. Systematic Review and Meta-analysis // Anaesthesia. 2014. Vol. 69 (10). P. 1138–1150.
- Бриди Л., Диллман Д., Нурили С. и др. Анестезиология. Москва : МЕДпресс-информ. 2016. 572 с.
- Лісний І. І., Закальська Х. А., Стрєпетова О. В. Економічні складові різних видів анестезії // Хірургія України. 2016. № 1. С. 103–108.
- Лоскутов О. А., Бондар М. В., Марков Ю. І. та ін. Розвиток анестезіології в Україні: шлях від мистецтва до науки // Медицина невідкладних справ. 2019. № 2 (97). С. 150–154.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Данилова В. В. Анестезія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анестезія (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
