Анжуйська династія
Анжу́йська дина́стія (фр. maison d’Anjou), Анжу династія — королівські династії в низці європейських держав (10–15 ст.), родоначальниками яких були правителі Анжу (Франція).
Перша Анжуйська династія походила від Інгельгера, віконта Анжу (близько 870) та його сина Фулька І Рудого, який близько 929 став першим графом Анжу. Вона мала дві гілки, пов’язані з графом Анжу Фульком V Молодим (був двічі одружений). 1131 він став королем Єрусалима (див. Єрусалимське королівство), залишив владу в Анжу синові від першого шлюбу Жоффруа Вродливому, спадкоємці якого стали представниками відгалуження Плантагенетів. На гербі Анжуйської династії містилося зображення гілки дроку (лат. planta genista), від якої походить назва Плантагенетів. Нащадки Фулька V від другого шлюбу правили в Єрусалимі до 1185.
Жоффруа д’Анжу 1128 одружився з донькою англійського короля Генріха І Матильдою. Їхній син під іменем Генріха II став першим представником Анжуйської династії на англійському престолі та першим королем династії Плантагенетів (правила в Англії 1154–1399). До цієї династії належало вісім королів Англії: Генріх II (1154–1189), Річард I (1189–1199), Іоанн Безземельний (1199–1216), Генріх III (1216–1272), Едуард I (1272–1307), Едуард II (1307–1327), Едуард III (1327–1377) і Річард IІ (1377–1399).
У 2-й пол. 12 ст. англійські королі з династії Плантагенетів як однієї з гілок Анжуйської династії, окрім Англії, володіли значною частиною Франції — за площами їхні землі суттєво переважали домен королів Франції. Англійські королі зберігали владу над графством Анжу до перемоги Філіппа II Августа над військами Іоанна Безземельного 1203.
Друга Анжуйська династія — відгалуження династії Капетінгів. Король Франції Людовик IX (1226–1270) пожалував титул графа Анжу своєму братові Карлу. Останній (як король Неаполя і обох Сицилій королівства) став першим представником неаполітанської гілки Анжуйської династії, що правила у Південній Італії (1268–1442).
Засновник угорського відгалуження Анжуйської династії Карл Роберт (1308–1342) походив від неаполітанської гілки дому Анжу. В Угорщині Анжуйська династія правила 1308–1387.
У Польщі її правління (угорське відгалуження, що походило від неаполітанської гілки) з короткою перервою тривало 1370–1385: король Людовик Анжуйський (1370–1382, який також був королем Угорщини 1342–1382 під іменем Лайош I) та його донька Ядвіга (1384–1385).
Третя Анжуйська династія заснована 1290 Карлом Валуа, який одружився з Маргаритою д’Анжу (онукою Карла І Анжуйського). Мен і Анжу були її посагом. 1328 король Франції Філіпп VI (1328–1350) успадкував графства Анжу і Мен від матері. Відтак регіон перейшов під безпосередню владу французької корони. Іоанн ІІ Добрий віддав Анжу на правах апанажу другому сину Людовику, який був згодом усиновлений королевою Неаполя Джованною з другої Анжуйської династії та претендував на неаполітанський трон. Він також володів Провансом. Ця лінія обірвалася 1481, останнім представником був граф Мена Карл V.
Література
- Levron J. Les grandes heures de l’Anjou. Paris : Librairie Académique Perrin, 1993. 210 p.
- L’Europe des Anjou: aventure des princes angevins du XIIIe au XVe siècles. Rennes : Somogy, 2001. 394 p.
- Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII століття). Львів : Український Католицький Університет, 2002. 412 с.
- Пти-Дютайи Ш. Феодальная монархия во Франции и в Англии X–XIII веков / Пер. с франц. С. П. Моравского. Санкт-Петербург : Евразия, 2016. 400 с.
- Huscroft R. Tales from the Long Twelfth Century: the Rise and Fall of the Angevin Empire. New Haven : Yale University Press, 2016. 336 p.
- Chronique des comtes d’Anjou. Rennes : Presses universitaires de Rennes , 2017. 132 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Рудь М. О. Анжуйська династія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анжуйська династія (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
