Аннали
Анна́ли (лат. annales, від annus — рік) — запис історичних подій у хронологічному порядку з року в рік. Вони є первісною формою фіксування інформації про минуле і можуть бути лише матеріалом для історії в сучасному значенні слова.
Аннали існували в усіх найдавніших народів — китайців, єгиптян, євреїв, халдеїв, персів. У Римі Стародавньому вони виникли спочатку як офіційні щорічні записи найважливіших подій (за них відповідала жрецька колегія понтифіків). Це були записи на покритих гіпсом дошках, які виставляли для загального ознайомлення.
Перші середньовічні аннали з’явилися в Західній Європі в 6 ст. У монастирях вели короткі нотатки на пасхальних таблицях із вказуванням дати святкування Великодня. Перші записи робили навпроти позначень окремих років, однак фіксували їх непослідовно.
Згодом записи стали регулярнішими, їх почали вносити до спеціальних рукописів. У первісній формі майже не збереглися, оскільки з часом їх здебільшого переписували. З кінця 7 ст. в багатьох монастирях аннали вели щорічно.
Між ранніми середньовічними анналами іноді можна простежити не лише типологічну подібність, а й повний збіг тексту, оскільки монастирі систематично обмінювалися ними для перевірки й доповнення своїх записів. Часто текст чужих анналів ставав основою для літописання в новозаснованих монастирях, його доповнювали свідченнями про місцеві події та продовжували далі.
У 8–9 ст. з’явилися щорічні записи із ширшим територіальним охопленням висвітлюваних подій. У цей час у них чіткіше окреслювали властиві королівській владі політичні тенденції. Виникла офіційна анналістика: на континенті за Карла Великого (768–814), в Англії за Альфреда (871–900).
У Західній Європі такі тексти складали до 13–14 ст. Давньоруськими анналами є літописи. Слово «аннали» дало назву заснованому 1929 науковому журналу «Аннали економічної і соціальної історії» (франц. «Annales d’histoire économique et sociale»), який після кількох змін назви продовжує виходити дотепер (див. «Анналів» школа).
Література
- Люблинская А. Источниковедение истории средних веков. Ленинград : Издательство Ленинградского университета, 1955. 369 с.
- Бокщанин А. Источниковедение древнего Рима. Москва : Издательство Московского университета, 1981. 160 с.
- Калакура Я. С., Войцехівська І. Н., Павленко С. Ф. та ін. Історичне джерелознавство 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : Либідь, 2017. 510 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Рудь М. О. Аннали // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аннали (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
